Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

за участю представників

Позивач, дійшовши до висновків про порушення його прав звернувся у лютому 2008 р. з позовом про витребування у відповідача з незаконного володіння бази відпочинку "Прометей", що знаходиться за адресою: Миколаївська область, Очаківський район, с. Чорноморка, провулок Приморський, 7, також просив виселити відповідача із вказаної бази. Позов обґрунтований тим, що позивач є єдиним власником спірного майна, але в ході ліквідаційної процедури ТОВ "Оріонсервіс" спірну базу відпочинку було помилково визначено як активи цього товариства та виставлено на продаж.

Оскарженою постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.08.2008р. (колегія суддів у складі: головуючого -судді Воронюка О.Л., суддів Єрмілова Г.А., Лашина В.В.) залишено без змін рішення Господарського суду Миколаївської області від 24.06.2008р. (суддя Міщенко В.І.), яким в задоволенні вказаного позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить вказані судові рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області, посилаючись на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, а саме: ст. 41 Конституції України, ч.1 ст. 321, п.3 ч.1 ст. 388, ч.1 ст. 121, ч.ч.1, 3 ст. 1213 Цивільного кодексу України, ст.ст.4-7, 24 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

У відзиві на касаційну скаргу представник відповідача просить судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що судами повно та всебічно з'ясовано всі обставини справи, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Із встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи вбачається, що первісна реєстрація права власності на базу відпочинку "Прометей", що знаходиться за адресою: Миколаївська область, Очаківський район, с. Чорноморка, провулок Приморський, 7 була здійснена 05.09.2006р. КП "Миколаївське МБТІ" за ОСОБА_1, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого на підставі рішення виконкому Чорноморської сільської ради.

Судами також встановлено, що на час вирішення спору право власності на зазначену базу відпочинку зареєстровано за фізичною особою ОСОБА_3.

Відмовляючи в позові суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач не був та не є власником спірної бази відпочинку.

Суд апеляційної інстанції свою постанову також мотивував тим, що залучення до участі у справі в якості відповідача фізичної особи -ОСОБА_3 яка повинна відповідати за заявленим позовом, в господарському процесі неможливо, що не позбавляє позивача права звернутись з відповідним позовом до вказаної особи до суду загальної юрисдикції.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч.1). Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч.2).

Статтею 330 цього кодексу визначено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

У касаційній скарзі особа що її подала посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень п.3 ч.1 ст. 388 ЦК України, однак з такими висновками не можна погодитись з наступних підстав.

Цією нормою визначено що власник має право витребувати майно, придбане за відплатним договором, від добросовісного набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Із встановлених судами обставин справи вбачається, що на момент звернення з даним позовом у лютому 2008 р. право власності на спірне майно було зареєстровано за фізичною особою -ОСОБА_3, яка придбала його на підставі договору купівлі-продажу від 26.09.2007р.

За вказаних обставин відсутні правові підстави вважати що даний позов, пред'явлений до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1про витребування майна з чужого незаконного володіння підлягає задоволенню оскільки власником спірного майна є фізична особа ОСОБА_3

Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Частиною 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій України" передбачено, що місцеві господарські суди розглядають справи, які виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності. Згідно з частиною 1 статті 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Згідно приписів ст.12 ч.1 п.1 абз.6 цього кодексу господарським судам підвідомчі справи у спорах, визначених цією статтею, крім спорів, вирішення яких відповідно до законів України та м іжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.

З викладеного вбачається що з урахуванням приписів частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій України", та вимоги статей 1, 41, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Відповідно до приписів ст. 24 ГПК України господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем, про залучення іншого відповідача чи заміну неналежного відповідача виноситься ухвала, і розгляд справи починається заново.

Із наведених норм права не вбачається що господарський суд у спірних правовідносинах має право залучати до участі у справі у якості відповідача фізичну особу ОСОБА_3, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, а доводи, викладені в касаційній скарзі особою що її подала про те, що суд мав здійснити заміну первісного відповідача належним відповідачем - фізичною особою ОСОБА_3 є незаконними і не можуть бути підставою для скасування оскарженої постанови.

Наведеним спростовуються доводи, викладені в касаційній скарзі щодо порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Отже, у судів попередніх інстанцій не було правових підстав для задоволення позову, пред'явленого до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1про витребування майна з чужого незаконного володіння, оскільки власником спірного майна є фізична особа ОСОБА_3, і така особа не може бути відповідачем у господарському суді у даному спорі.

За вказаних обставин оскаржена постанова суду апеляційної інстанції скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9 п.1, - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Київенергобуд" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.08.2008р. у справі №5/68/08 Господарського суду Миколаївської області -без змін.