Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники:

У грудні 2007р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (далі –Відділення) звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою, у якій просило визнати недійсним договір купівлі-продажу №93 від 14.05.1994р., укладений між ним та Організацією орендарів будівничо-монтажного підприємства "Запоріжжяводбуд", правонаступником якого є Закрите акціонерне товариство "Запоріжжяводбуд" (далі –Товариство), у частині продажу гуртожитку, розташованого за адресою: м.Запоріжжя, вул.Окружна, 4, та повернути вказаний гуртожиток за актом приймання-передачі до державної власності.

Позовні вимоги Відділення обґрунтовувало тим, що договір купівлі-продажу №93 від 14.05.1994р. у частині продажу гуртожитку, розташованого за адресою: м.Запоріжжя, вул.Окружна, 4, укладено з порушенням положень Закону України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) .

Рішенням господарського суду Запорізької області від 23.01.2008р. (суддя СкидановаЮ.О.) в задоволенні позовних вимог Відділення відмовлено. Рішення мотивовано тим, що на момент укладення договору купівлі-продажу №93 від 14.05.1994р. гуртожитки могли бути приватизовані згідно з положеннями Закону України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) .

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 28.08.2008р. (колегія суддів: АнтонікС.Г., МірошниченкоМ.В., КричмаржевськийВ.А.) рішення господарського суду Запорізької області від 23.01.2008р. змінено –позовні вимоги Відділення задоволено частково: визнано недійсним договір купівлі-продажу №93 від 14.05.1994р. у частині продажу гуртожитку, розташованого за адресою: м.Запоріжжя, вул.Окружна, 4, а в задоволенні вимог про повернення вказаного гуртожитку за актом приймання-передачі до державної власності відмовлено.

У частині задоволення позовних вимог постанова мотивована тим, що договір купівлі-продажу №93 від 14.05.1994р. у частині продажу гуртожитку, розташованого за адресою: м.Запоріжжя, вул.Окружна, 4, не відповідає вимогам Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) та Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (2163-12) .

У частині відмови у задоволенні позовних вимог постанова мотивована тим Товариство не є власником гуртожитку, розташованого за адресою: м.Запоріжжя, вул.Окружна, 4, а тому не може повернути його до державної власності.

Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 28.08.2008р. скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Запорізької області від 23.01.2008р. Викладені у касаційній скарзі вимоги Товариство обґрунтовує тим, що при господарський суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови дійшов до неправильних висновків, неправильно застосував (порушив) ст.ст. 2 та 3 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст. 2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємства (малу приватизацію)", ст.ст. 71 та 80 Цивільного кодексу Української РСР.

Відділення скористалось правом, наданим ст. 111-2 Господарського процесуального кодексу України, та надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Товариства, у якому просить залишити її без задоволення, постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 28.08.2008р. –без змін. Викладені у відзиві вимоги Відділення обґрунтовує тим, що постанова, яка оскаржується, прийняти при повному розгляді усіх обставин справи, з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 127 Житлового кодексу Української РСР для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки.

Згідно з п.п.2 та 3 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986р. №208 (208-86-п) , гуртожитки призначаються для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання; під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки.

Ст. 6 Житлового кодексу Української РСР визначає, що жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків.

Ст. 4 Житлового кодексу Української РСР встановлює, що жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд.

Як вбачається зі ст. 3 Житлового кодексу Української РСР, відносини щодо використання житлового фонду (житлові відносини) регулюються цим Кодексом та іншими актами житлового законодавства.

Відповідно до частини першої ст. 4 Закону України "Про оренду державного майна" (у редакції, чинній на момент укладення договору купівлі-продажу №93 від 14.05.1994р.) цілісним майновим комплексом є господарський об'єкт з закінченим циклом виробництва продукції (робіт, послуг).

Згідно з частиною першою ст. 5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств " (у редакції, чинній на момент укладення договору купівлі-продажу №93 від 14.05.1994р.) до об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, належить, зокрема, майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, що виділяються в самостійні підприємства і є єдиними (цілісними) майновими комплексами.

З наведених норм законодавства України випливає, що гуртожитки не входять до складу цілісних майнових комплексів, а входять до складу житлового фонду, у зв'язку з чим відносини щодо їх використання регулюються нормами Житлового кодексу Української РСР (5464-10) та інших актів житлового законодавства.

Беручи до уваги зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що відносини щодо використання гуртожитку, розташованого за адресою: м.Запоріжжя, вул.Окружна, 4, регулювались нормами Житлового кодексу Української РСР (5464-10) та інших актів житлового законодавства, а не Законом України "Про приватизацію майна державних підприємств" (2163-12) , а тому договір купівлі-продажу №93 від 14.05.1994р. в частині у частині продажу гуртожитку, розташованого за адресою: м.Запоріжжя, вул.Окружна, 4, укладено з порушенням законодавства України.

Частина перша ст. 48 Цивільного кодексу Української РСР (який був чинним на момент укладення та виконання договору купівлі-продажу №93 від 14.05.1994р.) встановлює, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Таким чином, договір купівлі-продажу №93 від 14.05.1994р. у частині продажу гуртожитку, розташованого за адресою: м.Запоріжжя, вул.Окружна, 4, підлягає визнанню недійсним, про що правильно зазначив апеляційний господарський суд.

При цьому колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком господарського суду апеляційної інстанції про те, що Відділення не пропустило строку позовної давності, оскільки вказаним судом на підставі матеріалів справи встановлено, що про порушення свого права Відділення дізналось 28.11.2007р. –у день прийняття Запорізьким апеляційним господарським судом постанови у справі №22/289/07 господарського суду Запорізької області, якою було залишено без змін рішення господарського суду Запорізької області від 15.08.2007р., яким за Товариством визнано право власності на гуртожиток, розташований за адресою: м.Запоріжжя, вул.Окружна, 4.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України постанова Запорізького апеляційного господарського суду від 28.08.2008р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Товариства не спростовують висновків господарського суду другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 та 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Запоріжжяводбуд" залишити без задоволення, постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 28.08.2008р. у справі №22/18д/08 господарського суду Запорізької області – без змін.