Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники:

У лютому 2008р. Харківська об'єднана державна податкова інспекція (далі –Інспекція) звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою, у якій просила визнати за нею право власності на нежитлову будівлю гаражів, розташовану по пров.Пархоменко, 3, Фрунзенського району м.Харкова, літера "Б-1", площею 96,7кв.м, та визнати за нею право постійного користування земельною ділянкою по пров.Пархоменко, 3, Фрунзенського району м.Харкова площею 2915,8кв.м.

Позовні вимоги Інспекція, посилаючись на норми Земельного кодексу України (2768-14) , обґрунтовувала тим, що біля адміністративної будівлі, яка знаходиться у неї на балансі, вона побудувала чотири гаражі, однак:

–не може здійснити оформлення права власності на зазначених гаражів;

–Харківська міська рада (далі –Рада) залишила без розгляду її клопотання про надання земельною ділянки, на якій розташовані вказані адміністративна будівля та гаражі, у постійне користування.

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.06.2008р. (суддя КухарН.М.) позовні вимоги Інспекції відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.08.2008р. (колегія суддів: БондаренкоВ.П., ЛакізаВ.В., ШепітькоІ.І.) рішення господарського суду Харківської області від 10.06.2008р. залишено без змін.

Вказані рішення та постанова мотивовані тим, що Інспекція не довела обґрунтованості своїх позовних вимог, зокрема, не надала доказів порушення Радою її прав та охоронюваних законом інтересів.

Інспекція звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.08.2008р. і рішення господарського суду Харківської області від 10.06.2008р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги. Викладені у касаційній скарзі вимоги Інспекція обґрунтовує тим, що господарські суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових актів не надали належної оцінки обставинам справи, у зв'язку з чим не врахували, що її позовні вимоги ґрунтуються на положеннях законодавства України.

Інші особи, які беруть участь у справі, не скористалось правом, наданим ст. 111-2 Господарського процесуального кодексу України, та відзивів на касаційну скаргу Інспекції до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Інспекції не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Щодо позовних вимог Інспекції про визнання за нею права власності на нежитлову будівлю гаражів, розташовану по пров.Пархоменко, 3, Фрунзенського району м.Харкова, літера "Б-1", площею 96,7кв.м.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що Інспекція у квітні 1999р. біля адміністративної будівлі, розташованої у м.Харкові по пров.Пархоменко, 3, переданій їй на баланс, побудувала чотири гаражі, які, виходячи з положень ст. 376 Цивільного кодексу України, є самочинним будівництвом.

Відповідно до частин другої та третьої ст. 376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Тобто, право власності на побудовані Інспекцією чотири гаражі може бути визнано за нею за умови надання їй у встановленому порядку земельною ділянки під ці гаражі.

Між тим, господарськими судами першої та другої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що на момент звернення Інспекції з позовом по даній справі їй не було надано земельну ділянку під збудовані нею біля адміністративної будівлі, розташованій у м.Харкові по пров.Пархоменко, 3, чотири гаражі.

Наведене свідчить, що господарські суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили Інспекції у визнанні за нею права власності на збудовані нею біля адміністративної будівлі, розташованої у м.Харкові по пров.Пархоменко, 3, чотири гаражі.

Щодо позовних вимог Інспекції про за нею право постійного користування земельною ділянкою по пров.Пархоменко, 3, Фрунзенського району м.Харкова площею 2915,8кв.м.

Згідно з частинами першою та третьою ст. 123 Земельного кодексу України (тут і надалі –у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок. Юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що Інспекція 30.11.2007р. звернулась до Ради з заявою про надання земельної ділянки за адресою: у м.Харків, пров.Пархоменко, 3, на якій розташовані адміністративна будівля та побудовані нею чотири гаражі у постійне користування, проте Рада залишила зазначене клопотання Інспекції без розгляду.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що залишення компетентною адміністрацією або радою клопотання зацікавленої особи про надання земельної ділянки у постійне користування без розгляду, виходячи зі змісту ст. 123 Земельного кодексу України, не може бути підставою для надання такій особі земельної ділянки у постійне користування за рішенням суду. Між тим, у такому випадку зацікавлена особа може оскаржити дії вказаних органів з залишення без розгляду відповідного клопотання у судовому порядку, про що правильно зазначили господарські суди першої та другої інстанції.

Таким чином, господарські суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили Інспекції у задоволенні позовних вимог про визнання за нею права постійного користування земельною ділянкою за адресою: у м.Харків, пров.Пархоменко, 3, на якій розташовані адміністративна будівля та побудовані нею чотири гаражі.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України постанова Харківського апеляційного господарського суду від 11.08.2008р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Інспекції не спростовують висновків господарського суду другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 та 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.08.2008р. у справі №56/37-08 господарського суду Харківської області –без змін.