Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін

Заступник прокурора Подільського району м. Києва звернувся до господарського суду м. Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради до Обслуговуючого кооперативу "Автогаражний кооператив "Лотос" про звільнення шляхом передачі позивачу самовільно зайнятої земельної ділянки площею 0,93 га по вул. Газопровідна, 9 у м. Києві з приведенням її в придатний для використання стан шляхом знесення самовільно збудованих споруд.

Позов мотивовано посиланням на положення ст.ст. 125, 126, 212 ЗК України та обставини використання відповідачем спірної земельної ділянки без правоустановчих документів.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на обставини будівництва гаражів за власні кошти членами кооперативу на спірній земельній ділянці на підставі рішення виконкому Київської міської ради народних депутатів №75 від 22.01.90 "Про надання дозволу підприємства, установам і організаціям на проведення проектно-розвідувальних робіт для будівництва об'єктів".

Київська міська рада позов підтримала.

Рішенням від 27.11.07 господарського суду м. Києва (суддя Борисенко І.І.), яке залишено без змін постановою від 15.10.08 Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Кондес Л.О. –головуючого, Куровського С.В., Михальської Ю.Б.), у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані відсутністю обставин самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки, здійсненого ним у 1990 році з дозволу Київської міської ради народних депутатів.

Ухвалою від 11.12.08 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційним поданням Першого заступника прокурора м. Києва, в якому заявлено вимоги про скасування рішення і постанови в справі та прийняття нового рішення про задоволення позову.

Касаційне подання мотивоване відсутністю відповідного рішення Київської міської ради як підстави для користування відповідачем спірною земельною ділянкою.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, проведеною прокуратурою Подільського району м. Києва перевіркою виявлено обставини використання відповідачем земельної ділянки площею близько 0,93 га по вул. Газопровідна, 9 у м. Києві під розміщення та обслуговування металевих та цегельних гаражів з порушенням вимог ст.ст. 125, 126 ЗК України, тобто за відсутністю документів, що посвідчують право користування цією земельною ділянкою.

Звертаючись до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради, Заступник прокурора Подільського району м. Києва заявив вимоги про звільнення шляхом передачі позивачу самовільно зайнятої земельної ділянки площею 0,93 га по вул. Газопровідна, 9 у м. Києві з приведенням її в придатний для використання стан шляхом знесення самовільно збудованих споруд.

Такий спосіб захисту прав передбачений ст. 212 ЗК України, відповідно до якої самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними; приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки; повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Поняття самовільного зайняття земельних ділянок визначено в ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (в редакції на момент вирішення спору) як будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

Дослідивши надані сторонами докази, суди першої та апеляційної інстанції встановили, що відповідно до рішення виконкому Київської міської ради народних депутатів №75 від 22.01.90 "Про надання дозволу підприємствам, установам і організаціям на проведення проектно-розвідувальних робіт для будівництва об'єктів" дозволено виконавчому комітету Шевченківської районної ради народних депутатів проведення проектно-розвідувальних робіт для будівництва тимчасових відкритих автомобільних стоянок по вул. Газопровідній, просп. Правди в м. Києві на земельній ділянці в межах, визначених головним управлінням архітектури і містобудування виконкому міськради.

Відповідно до даного рішення на відведеній земельній ділянці власними коштами автовласників Шевченківського району м. Києва проведено будівництво металевих та цегельних гаражів, користування якими здійснювалось членами гаражно-будівельного кооперативу "Газопровідний".

У червні 2006 року частина кооперативу "Газопровідний" вийшли з даного кооперативу та створили на цій же земельній ділянці кооператив "Лотос", зареєстрований в державних органах 26.06.06.

З огляду на викладені обставини суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що спірна земельна ділянка набута відповідачем на законних підставах –на підставі вищевказаного рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів №75 від 22.01.90.

Проте вказаний висновок судів не заснований на встановленому ними змісті цього рішення, яким лише дозволено виконавчому комітету Шевченківської районної ради народних депутатів проведення проектно-розвідувальних робіт для будівництва відкритих автомобільних стоянок. Обставини ж реалізації цього рішення шляхом проведення вказаною особою відповідних робіт та, як наслідок, надання відповідачеві певних прав на спірну земельну ділянку судами не досліджувались. Також судами не встановлено обставини надання певним особам права на будівництво саме гаражів.

Тобто висновок судів про набуття відповідачем спірної земельної ділянки на законних підставах не заснований на тих обставинах, про встановлення яких зазначено в судових рішеннях. При цьому обставини правомірності зайняття відповідачем чи іншими особами спірної земельної ділянки у зв'язку з реалізацією відповідних рішень органів місцевого самоврядування належним чином при розгляді справи не з'ясовані.

Більш того, встановивши обставини щодо будівництва на спірній земельній ділянці гаражів автовласниками за власні кошти, суди не надали жодної правової оцінки цим обставинам та їх значенню для вирішення спору про застосування вимог ст. 212 ЗК України, у тому числі ч. 2 цієї норми. Зокрема, суди залишили поза увагою те, що спір стосовно знесення певних споруд стосується прав і обов'язків осіб, які ці споруди побудували, у тому числі тих, що випливають з вищевказаної норми. В силу ж п. 3 ч. 2 ст. 111-10 ГПК України прийняття господарським судом рішення або постанови, що стосується прав і обов’язків осіб, які не були залучені до участі в справі, є безумовною підставою для скасування судових рішень.

З огляду на викладене судова колегія дійшла висновку, що суди не дотримались вимог ст.ст. 43, 47, 43, 84, 105 ГПК України (1798-12) щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи та правильного застосування законодавства, тому рішення і постанова підлягають скасуванню як такі, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Оскільки право оцінки доказів належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин та залучення до участі у справі всіх осіб, прав і обов’язків яких стосуються спірні правовідносини.

Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119-12 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

1. Касаційне подання задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.10.08 та рішення господарського суду м. Києва від 27.11.07 у справі №4/251 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.