14/657 (4/389) (4/389) Про стягнення боргу за договором про надання послуг - Текст документа

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги, правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановив господарський суд, відповідач-1 (виконавець) та позивач (замовник) уклали договір про надання послуг № 57у від 07.09.2006 р. Згідно п.1.1 договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати моніторингові послуги в об'ємі та на умовах, передбачених договором. Пунктом 2.1 договору передбачено, що виконавець підбирає клієнтів для замовника в сфері вантажоперевезення і транспортно-експедиційних послуг.

Відповідно до п. 5.4 договору про надання послуг № 57у від 07.09.2006 р. виконавець несе солідарну відповідальність з клієнтом (вантажовідправником, експедитором) в результаті проведеного моніторингу в пропорціях виражених і співвідношенні суми винагороди виплаченої виконавцю до суми наданих транспортно-експедиційних послуг.

На виконання умов цього договору, листом виконавця від 14.09.2006 р. запропоновано організацію вантажоперевізника (експедитора) ТОВ "Бі Транс".

Господарський суд з'ясував, що відпровідач-2 та позивач уклали договір №21/09/06-1 від 21.09.2006 р., предметом якого є порядок взаємовідносин, які виникли між відповідачем-2 та позивачем при плануванні, здійсненні та оплаті транспортно-експедиційних послуг при перевезенні вантажу на міжнародному автомобільному шляху.

Згідно договору № 21/09/06-1 від 21.09.2006 р., кожне замовлення на перевезення вантажу оформляється транспортною накладною. На виконання умов цього договору позивач виконав заявки №11 та № 12 від 21.09.2006 р. на транспортування вантажу автомобільним транспортом. Сума фрахту по перевезенню складає 10605 грн.

Як наголошує позивач, відповідач-2 свої зобов'язання за договором №21/09/06-1 від 21.09.2006 р. виконав не у повному обсязі, оскільки він провів часткову оплату за перевезення. Борг відповідача-2 складає 5502,50 грн.

Господарський суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову щодо стягнення з відповідача-1 штрафних санкцій, а з відповідача-2 - суми боргу, пені, 3% річних та інфляційних, враховуючи наступне.

Пунктами 5.3., 5.4. договору № 21/09/06-1 від 21.09.2006 р. передбачено, що підставою для оплати відповідачем-2 послуг позивача є оригінал рахунку фактури позивача, виставлений у російських рублях, доларах США, ЄВРО і оригінал CMR накладної з відміткою вантажооодержувача про прийняття вантажу, акт виконаних робіт, виставлений у валюті рахунку. Оплата послуг позивача здійснюється протягом 5 банківських днів з моменту отримання відповідачем-2 документів, зазначених у п. 5.3 цього договору.

Як зазначив суд, позивач не надав доказів направлення відповідачу-2 документів, визначених у п. 5.3 договору № 21/09/06-1 від 21.09.2006 р. до звернення позивача до суду.

Та обставина, що відповідач-2 отримав рахунки позивача у гривнях та частково оплатив їх відхилена судом, оскільки не свідчить про дотримання позивачем вимог щодо надання відповідачу-2 усіх необхідних документів, після отримання яких у нього виникає обов'язок оплатити надані послуги.

Відтак, суд прийшов до висновку, що у відповідача-2 не наступив обов'язок оплатити надані позивачем послуги, а відтак відмовив у задоволенні позову.

Однак, зазначений висновок господарського суду є передчасним, оскільки всупереч вимог ст. 43 ГПК України (1798-12) господарський суд не здійснив всебічний, повний та об'єктивний розгляд всіх обставин справи в їх сукупності.

Крім того, згідно постанови Пленуму Верховного суду України "Про судове рішення" від 29.12.1976 р. №11 (v0011700-76) із змінами, внесеними постановами Пленуму від 24.04.1981 р. № 4, від 25.12.1992 р. № 13 (v0013700-92) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обгрунтувати.

Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам не відповідає.

Так, як наголошує скаржник, суд належним чином не перевірив факт настання строку виконання зобов'язання щодо оплати наданих послуг у відповідача-2 перед позивачем.

Згідно умов п. 5.3 договору підставою для оплати відповідачем-2 послуг позивача є оригінал рахунку фактури позивача, виставлений у російських рублях, доларах США, ЄВРО і оригінал CMR накладної з відміткою вантажоотримувача про прийняття вантажу, акт виконаних робіт, виставлений у валюті рахунку.

Місцевий господарський суд, не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи платіжним дорученням, за якими відповідач-2 частково сплатив позивачу вартість наданих послуг, в яких є вказівка на рахунки-фактури, направлені позивачем відповідачу-2.

Водночас, суд не звернув увагу на те, що в матеріалах справи є копії CMR (а.с. 17, 18) в яких є відмітка про отримання вантажоодержувачем вантажу. До того ж, відповідач-2 не заперечує факту здійснення позивачем перевезення та вручення вантажу вантажоодержувачу.

У матеріалах справи є також копії актів прийняття послуг, які позивач надсилав відповідачу-2 та докази їх надіслання (а.с. 62, 63), однак відповідач-2 зазначені акти не підписав. Зазначені обставини суд не перевірив та не дав їм правової оцінки.

З аналізу вимог чинного законодавства, зокрема, положень ст. 509 ЦК України (435-15) , ст. 193 ГК України (436-15) вбачається, що зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відтак, сторони при укладенні, зміні, виконанні зобов'язання повинні добросовісно користуватись правами та вчиняти всі дії для належного виконання зобов'язання, враховуючи інтереси іншої сторони та вимоги справедливості, добросовісності та розумності.

Господарський суд не звернув уваги на зазначені вимоги норм матеріального права та не перевірив чи добросовісно відповідач-2 користується своїми права та чи не вчиняє відповідач-2 дій, спрямованих на ухилення від належного виконання зобов'язання.

За таких обставин, рішення у даній справі підлягає скасуванню, а справа підлягає передачі на новий розгляд.

Крім того, відповідно до ст. 111-7 ГПК України (1798-12) касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, прийняти обгрунтоване і законне судове рішення.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Луганської області від 07.08.2008 р. у справі № 14/657(4/389) скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Луганської області.