Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

позивача: не з’явився,

відповідача 1: Букорос С.С. за дов. від 28.12.2007р. №220/1027/д

відповідача 2: не з’явився,

третьої особи: не з’явився,

військового прокурора: Стояновський Є.О.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 17.06.2008 р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.09.2008р.у справі № 14/298 позов приватного вищого навчального закладу "Європейський університет", м. Київ, в особі його Рівненської філії, м. Рівне про визнання позивача власником будівель комплексу дитячого садка по вул. Шевченка, 67 А у м. Рівне, загальною площею 762,8 кв.м. з часткою власності 80 % задоволено частково. Визнано приватний вищий навчальний заклад "Європейський університет" співвласником зазначених приміщень (будівель) з часткою власності 75 %. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, заступник військового прокурора Центрального регіону України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, в якому просить їх скасувати та постановити нове рішення про відмову в позові, мотивуючи скаргу тим, що судом неправильно застосовано норми матеріального права та неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи.

У відзиві на касаційне подання позивач просить залишити його без задоволення, а постанову без змін.

Відповідач -2, третя особа зі справи не реалізували своє процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції.

Розпорядженням заступника Голови судової палати з розгляду спорів, пов’язаних з державним регулюванням економічних відносин від 24.12.2008р. №02-12.2/571 суддю Божок В.С. замінено на суддю Полянського А.Г.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним касаційне подання задовольнити частково, враховуючи наступне.

Розглядаючи касаційну скаргу та перевіряючи юридичну оцінку обставин справи і повноту їх встановлення у відповідності до приписів ст. 111-5 ГПК України, касаційна інстанція вважає за необхідне зазначити наступне.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин викладених у його мотивувальній частині, та відповідати застосованим до спірних відносин нормам права.

Постанова суду апеляційної інстанції та рішення місцевого суду не відповідають зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а висновки суду не відповідають застосованим до спірних відносин нормам права.

Так, господарським судом 1-ї та 2-ї інстанції встановлено, що 29 вересня 2000 року між Міністерством оборони України в особі Головного КЕУ та Рівненським відокремленим підрозділом Європейського університету фінансів, інформаційних систем, менеджменту і бізнесу, правонаступником якого є Рівненська філія приватного вищого навчального закладу "Європейський університет" були укладені договори оренди нежитлових приміщень, розташованих на території військового містечка № 41 в гарнізоні м. Рівне по вул. Шевченка, 67А, а саме: № 690 (№206/2000/ГоловКЕУ), № 688 (№204/2000/ГоловКЕУ) та № 689 (№ 205/2000/ГоловКЕУ) .

За умовами вказаних договорів позивачу було передано в платне строкове користування нежилі приміщення комплексу дитячого садка (власне дитсадка, складу та кухні цього дитсадка) по вул. Шевченка, 67 А в м. Рівне площею 583,5 кв.м., 60,8 кв.м та 118,5 кв.м відповідно (інвентарні № № 1, 2, 4 заг.пл. 762,8 кв.м) з метою функціонування в них вищого навчального закладу.

Пунктами 6.2, 8.2 договорів оренди передбачено, що за погодженням з орендодавцем орендар має право за рахунок власних коштів проводити реконструкцію, поліпшення орендованого майна вартістю не більше 24 % його балансової вартості в разі, якщо ці поліпшення неможливо відокремити від відповідного об’єкта без заподіяння йому шкоди. Даний вид робіт оформляється окремою угодою між орендодавцем і орендарем.

На підставі додаткового договору № 98д/2001/ГоловКЕУ/ до спірних договорів оренди, погодженого та підписаного сторонами в травні-червні 2001 року, орендодавець надав дозвіл на проведення капітального ремонту та реконструкції орендованих нежитлових приміщень - доведення технічного стану відповідно до вимог використання як навчального закладу за рахунок власних коштів орендаря на суму, що перевищує 24 % їх балансової вартості.

Пунктом 1 зазначеної додаткової угоди передбачено узгодження робіт по капітальному ремонту та реконструкції об’єкта оренди в об’ємі кошторису 107 000,00 грн., який є невід’ємною частиною додаткового договору.

За результатами обстеження орендованих будівель сторонами 6 червня 2001 року був складений та погоджений дефектний акт на виконання робіт з відновлення експлуатаційної надійності будинку № 67 по вул. Шевченка в м. Рівне, що є невід’ємною частиною додаткового договору, яким визначено види й об’єми ремонтно-будівельних робіт.

На виконання додаткового договору № 98д/2001/ГоловКЕУ до спірних договорів оренди позивач виконав роботи по поліпшенню орендованого майна на суму 203238,00 грн. за рахунок власних коштів, що підтверджується аудиторським висновком від 05.09.2005 р., складеним аудиторською фірмою "Аналітик-ХХІ", а також Актом контрольного обміру виконаних орендарем робіт з відновлення експлуатаційної надійності об’єкта - нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Рівне, вул. Шевченка, 67 А (в/м № 41, інв. № № 1, 2, 4)", погодженим та затвердженим повноважними представниками сторін.

Висновком судової будівельно-технічної експертизи № 0516 від 30.11.2007 р., складеним Волинським відділенням Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз (а.с.85-230, Том 1), на виконання ухвали Господарського суду Рівненської області від 18.09.2007 р., визначено, що розмір частки поліпшень проведених позивачем становить 75,4 %.

Висновком додаткової судової будівельно-технічної експертизи № 0141 від 14.05.2008р., складеним Волинським відділенням Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз встановлено, що позивачем внаслідок поліпшень будівель комплексу дитячого садка (власне дитячого садка, складу та кухні), розташованого в м. Рівне по вул. Шевченка, 67 А створена нова річ і визначено її родові ознаки.

Відповідно до вимог ч.4 ст. 778 ЦК України, якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскільки орендодавець надав орендарю згоду на поліпшення орендованого майна, а останній виконав роботи в межах переліку робіт, вказаних в дефектному акті на виконання робіт з відновлення експлуатаційної надійності будівель, що призвело до невід’ємних поліпшень будівель комплексу дитячого садка (власне дитячого садка, складу та кухні), в результаті яких створено новий об’єкт іншого функціонального призначення - вищий навчальний заклад, то в орендаря виникає право часткової власності на орендоване майно відповідно до ч.1 ст. 332 і ч.4 ст. 778 ЦК України у розмірі частки поліпшень яка становить 75%.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, зокрема висновки №0516 судової будівельно-технічної експертизи від 30.11.2007р. та № 0141 додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 14.05.2008р. всупереч умовам додаткового договору позивачем виконано роботи передбачені дефектним актом від 06.06.2001р., а також самовільно виконано 16 видів будівельних робіт, виконання яких із орендодавцем не погоджувалось, з огляду на що та зважаючи на приписи ч. 4 ст. 778 ЦК України, виконані позивачем додаткові роботи без погодженням із МО України врахуванню при визначені частки наймача у праві спільної часткової власності не підлягають.

Звідси поза увагою судів 1-ї та 2-ї інстанції залишені вимоги Закону України "Про планування і забудову територій" (1699-14) , Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт та відповідні норми цивільного законодавства України щодо самочинного будівництва.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, зроблені позивачем поліпшення орендованого майна були направленні лише на відновлення експлуатаційної надійності орендованих будівель, результатом яких не є завершений будівництвом об’єкт, з огляду на що висновки судів попередніх інстанцій про створення позивачем в результаті відновлювальних робіт нової речі у розумінні вимог ч.4 ст. 778 ЦК України, колегія вважає безпідставними.

Помилковими визнає колегія і посилання суду апеляційної інстанції, на приписи ст. 239 ЦК України, згідно якої правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє та ст. 241 ЦК України, згідно якої правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою, оскільки відповідно до вимог ст. 244 ЦК України представництво здійснюється на підставі довіреності, що також передбачено Положенням про Рівненську філію приватного вищого навчального закладу "Європейський університет", яка в матеріалах справи відсутня.

За таких обставин колегія суддів вважає, що місцевим та апеляційним господарським судом при вирішенні даного спору були неправильно застосовані норми матеріального права, в порушення вимог ст. 43 ГПК України не досліджено в повному обсязі матеріали та обставини справи, які мають суттєве значення для розгляду спору, що є підставою для скасування оскаржуваних судових актів з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційне подання задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.09.2008р. та рішення господарського суду Рівненської області від 17.06.2008р. у справі №14/298 скасувати.

Справу направити до господарського суду Рівненської області на новий розгляд.