Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

В травні 2008 року Регіональне відділення Фонду державного майна України (надалі РВ ФДМУ) по Рівненській області звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного підприємства (надалі ПП) "Софіт", м. Тернопіль, за участю в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача Гощанської районної ради, та просило розірвати договір купівлі-продажу державного майна за конкурсом №39, укладений 20.08.1996 р. між регіональним відділенням та підприємством зі змінами, внесеними згідно з додатковими угодами від 16.02.2001 р., 03.03.2003 р., від 10.02.2006р., і спонукати Відповідача повернути у державну власність придбаний ним на конкурсі та на підставі договору об’єкт приватизації - незавершене будівництво адміністративного приміщення райвиконкому, яке знаходиться у смт. Гоща Рівненської області.

Доповідач: Шаргало В.І.

В обґрунтування позовних вимог про розірвання договору РВ ФДМУ по Рівненській області посилається на невиконання Відповідачем –покупцем зобов’язань за договором, в тому числі в частині не здійснення покупцем часткового демонтажу об’єкта до 10 лютого 2008 р., що підтверджується актом поточної перевірки виконання умов договору, проведеної 13.03.2008 р. представником регіонального відділення, у якому відображено відсутність дій по проведенню часткового демонтажу придбаного об’єкту.

ПП "Софіт" подано зустрічний позов про припинення правовідносин між ним та регіональним відділенням, з посиланням на те, що ним задовго до перевірки були вчинені дії щодо часткового демонтажу об’єкта, але регіональне відділення безпідставно не зняло з контролю виконання покупцем умов приватизаційного договору купівлі-продажу.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 14.07.2008 року (суддя Кропивна Л.В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.09.2008 року (судді: Давид Л.Л., Кордюк Г.Т., МурськаХ.В.), в задоволенні первісного позову відмовлено з тих підстав, що ПП "Софіт" виконані роботи з часткового демонтажу об'єкта, а при проведенні перевірки орган приватизації на власний розсуд визначив необхідний обсяг робіт з демонтажу; звертаючись до відповідача з вимогою про надання документів на підтвердження виконання вказаних робіт, РВ ФДМУ не визначав конкретний перелік (склад) таких документів.

Задовольняючи зустрічний позов, господарські суди відзначили, що ПП "Софіт" неодноразово зверталося до РВ ФДМУ по Рівненській області з вимогою про зняття спірного договору з контролю, однак зазначені звернення залишились без відповіді, підприємством виконанні умови договору, зокрема, щодо часткового демонтажу об'єкта, тому правовідносини за договором слід вважати припиненими.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, РВ ФДМУ по Рівненській області звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, в тому числі ст. ст. 7, 27 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, неправильне застосування ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України, просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач ПП "Софіт" просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постановлені у справі судові рішення –без зміни, як такі, що відповідають обставинам справи та чинному законодавству.

Заслухавши присутніх в судовому засіданні представників відповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарським судом під час розгляду справи встановлено, що 20.08.1996року між Рівненською філією "Центр продажу об'єктів незавершеного будівництва" (Продавцем), що діє за дорученням РВ ФДМУ по Рівненській області, та відповідачем –Покупцем укладений договір купівлі-продажу державного майна за конкурсом №39, відповідно до якого останній придбав державне майно –об'єкт незавершеного будівництва адміністративного приміщення райвиконкому, яке знаходиться за адресою: Рівненська область, смт.Гоща, вул. Радянська, 11-Б.

Згідно з пунктами 5.6 та п. 5.7 договору, з урахуванням додаткових угод до нього, ПП "Софіт" зобов'язалося провести частковий демонтаж об'єкта до 10.02.2008 року.

Дослідивши подані відповідачем за первісним позовом документи, господарські суди встановили, що ним виконані роботи з часткового демонтажу об'єкта і, зокрема, з урахуванням цієї обставини, дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення первісного позову.

Проте, з таким висновком суду погодитись не можна, через те, що всупереч положенням ст.ст. 43, 84Господарського процесуального кодексу України, роз’яснень, що містяться в п.п.1, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. №11 "Про судове рішення" (v0011700-76) з відповідними змінами, суд не виконав всі вимоги процесуального законодавства, допустив неповноту дослідження обставин справи, що виключає правильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" при приватизації майна державного майна шляхом його викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом між продавцем і покупцем укладається відповідний договір купівлі-продажу.

До договору купівлі-продажу повинні включатися передбачені бізнес-планом чи планом приватизації зобов'язання або зобов'язання сторін, які були визначені умовами аукціону, конкурсу чи викупу…

На вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки.

З матеріалів справи вбачається, що спірний договір між сторонами укладений в серпні 1996 року.

Умовами п. 5.6 цього договору Покупець-відповідач зобов'язався:

- завершити будівництво;

- перепрофілювати об'єкт згідно з бізнес-планом (готельно-розважальний комплекс);

- інвестувати протягом двох років вклади в сумі еквівалентній 900 000 дол. США;

- створити в смт. Гоща не менше 50-ти робочих місць…

Додатковою угодою від 16.02.2001 року до спірного договору сторони погодили, що Покупець зобов'язується завершити будівництво та виконати інші умови договору до 31.12.2002 року. Додатковою угодою від 03.30.2003 року сторони продовжили строк виконання вищеперерахованих зобов'язань за договором до 30.06.2005 року, а додатковою угодою від 10.02.2006 року –до 10.02.2008 року (а.с.11-15,73 т.1). Цими угодами також вносилися зміни до змісту п.5.6 договору.

Після сплину вказаного терміну виконання зобов'язань в порядку ст. 188 Господарського кодексу України орган приватизації листом від 17.03.2008 року №862 звернувся до підприємства з пропозицією розірвати договір у зв'язку з невиконанням останнім умов пунктів 5.6 та 5.7 у зазначений строк.

Разом з тим, звертаючись з позовом про розірвання спірного договору, РВ ФДМУ по Рівненській області наголошувало на невиконанні ПП "Софіт" умов згаданих пунктів договору.

Однак, господарські суди попередніх інстанцій залишили поза увагою ці доводи позивача за первісним позовом, дослідили лише надані відповідачем докази на підтвердження виконання підприємцем умов договору лише в частині демонтажу об'єкта і залишили поза увагою надані позивачем докази на підтвердження невиконання відповідачем зобов’язань за договором.

А відтак, судами попередніх інстанцій не досліджено обставин справи щодо визначення кола зобов’язань відповідача, визначених пунктами 5.6, 5.7 договору і внесення змін до цих пунктів та повноти виконання ним своїх зобов'язань з урахуванням умов, викладених в пунктах 5.6, 5.7 договору.

З вищенаведеного вбачається, що висновок господарських судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення зустрічного позову також зроблений без ретельного дослідження обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору в цій частині.

Вирішуючи питання про задоволення зустрічного позову суди також не врахували, що його повне задоволення знімає з відповідача будь-які зобов’язання, взяті ним при укладенні договору купівлі-продажу, крім оплати купленого об’єкта.

З урахуванням викладеного, прийняті у справі рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду не можна вважати законними і обґрунтованими, тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи господарському суду необхідно врахувати вищезазначене, всебічно і повно з’ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, надати об’єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини та прийняти обґрунтоване рішення.

З огляду на зазначене, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області задовольнити.

Рішення господарського суду Тернопільської області від 14.07.2008р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.09.2008р. у справі №9/80-1963 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.