10/700-07 Про визнання права постійного користування земельними ділянками - 24.12.2008 Прийняття

Позивач, з вернувшись з даним позовом, у якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просив: усунути перешкоди в користуванні майном зі сторони Відкритого акціонерного товариства "Науково-дослідне медичне об'єднання "Діалір"шляхом заборони здійснення будь-яких дій на земельних ділянках розміром 1 га та 3, 9 га, які знаходяться за адресою: с. Демидів, Вишгородського р-ну, Київської області та щодо них; визнати Рішення Виконавчого комітету Демидівської сільської ради від 01 грудня 1995 року №115 "Про вилучення і надання земельних ділянок"недійсним; визнати за Катюжанським вищим професійним училищем право постійного користування на земельні ділянки, розміром 1 га, та 3, 9 га, які знаходяться за адресою: с. Демидів, Вишгородського р-ну Київської області; зобов'язати Вишгородський районний відділ державного земельного кадастру Київської області та Управління земельних ресурсів у Вишгородському районі Київської області внести зміни до Державного земельного кадастру в частині того, що Катюжанське вище професійне училище має право постійного користування земельними ділянками 1 га та 3, 9 га, які знаходяться за адресою: с. Демидів, Вишгородського р-ну. Київської області, цільове призначення: будівництво оздоровчого табору; зобов'язати Вишгородську районну раду народних депутатів видати рішення на виготовлення, видачу та реєстрацію державного акту на право постійного користування Катюжанським вищим професійним училищем земельними ділянками 1 га та 3, 9 га, які знаходяться за адресою: с. Демидів, Вишгородського р-ну, Київської області, цільове призначення: будівництво оздоровчого табору; зобов'язати Управління земельних ресурсів у Вишгородському районі Київської області надати дозвіл на виготовлення технічної документації для виготовлення, видачі та реєстрації державних актів на право постійного користування Катюжанським вищим професійним училищем земельними ділянками 1 га та 3, 9 га, які знаходяться за адресою: с. Демидів, Вишгородського району Київської області, цільове призначення: будівництво оздоровчого табору; зобов'язати Вишгородський районний відділ державного земельного кадастру Київської області видати та зареєструвати державні акти на право постійного користування Катюжанським вищим професійним училищем земельними ділянками 1 га та 3, 9 га за цільовим призначенням: будівництво оздоровчого табору, які знаходиться за адресою: с. Демидів, Вишгородського району, Київської області;

Рішенням Господарського суду Київської області від 17.06.2008р. (суддя Тищенко О.В.) у вказаному позові відмовлено повністю.

Оскарженою постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.09.2008р. (колегія суддів у складі: головуючого –судді Рудченка С.Г., суддів Гаврилюка О.М., Мельника С.М.) зазначене судове рішення повністю скасовано, прийнято нове рішення, постановлено позовні вимоги задовольнити.

В касаційній скарзі відповідач-1 просить скасувати зазначену постанову суду апеляційної інстанції, а рішення Господарського суду Київської області від 17.06.2008р. залишити в силі, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу та у запереченні на письмові пояснення позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови діяв в межах норм матеріального і процесуального права, а тому просить оскаржене рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Відповідачі-2, -3, -4, -5, -6, та третя особа не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, згідно з Державним актом на право користування землею серії Б №085961, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право користування землею під №641, у 1984 р. за Катюжанським сільським професійно-технічним училищем №1 виконавчим комітетом Вишгородської районної ради народних депутатів було закріплено в безстрокове і безплатне користування 4, 9 гектарів землі для будівництва оздоровчого табору.

Як вбачається з вказаного Державного акту надана земельна ділянка складалася з двох частин, зокрема, із земельної ділянки площею 1 га та земельної ділянки площею 3, 9 га.

У 1991 році директор Катюжанського СПТУ-21 Макаренко А.С. відмовився від спірної земельної ділянки, звернувшись з листом від 25.01.1991 р. №319 до Вишгородської районної ради.

Цю відмову та передачу спірної земельної ділянки було погоджено з Управлінням культури Виконавчого комітету Київської обласної ради народних депутатів (погодження від 22.11.1991р. №21-405), та надано позитивні висновки Вишгородською районною санітарно-епідеміологічною станцією (висновок від 27.09.1991р. №58) та Київською обласною санітарно-епідеміологічною станцією (висновок від 01.10.1991р. №02/04-15-238/1912).

Також, відбулось погодження передачі спірної земельної ділянки Науково-дослідному клініко-реабілітаційному центру "Діалір" Відділом землекористування, землеустрою і охорони земель Виконавчого комітету Вишгородської районної ради народних депутатів (лист від 03.10.1991р. №034), а також Виконкомом Демидівської сільської ради (лист від 02.1992р. №14), Вишгородською районною радою народних депутатів (лист від 29.05.1991р. №3-22/676), Виконавчим комітетом Вишгородської районної ради (лист від 11.02.1991р. №3-22/175).

01.12.1995р. виконавчий комітет Демидівської сільської ради Вишгородського району прийняв рішення за №115 "Про вилучення і надання земельних ділянок", відповідно до якого, посилаючись на приписи ст. 52 Закону України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве регіональне самоврядування", ст.ст. 19, 23, 31, 34 Земельного кодексу України, відповідач-2 вирішив затвердити проект відведення земельних ділянок у постійне користування відповідачу-1, у зв’язку з чим вилучити із земельного користування Катюжанського СПТУ-21 земельні ділянки загальною площею 4, 9 га забудованих земель громадською забудовою і надати їх у постійне користування відповідачу-1 під будівництво реабілітаційного відділення на 160 ліжок, доручити землевпорядній організації здійснити перенесення в натуру меж наданої земельної ділянки.

Прийняттю цього оспорюваного рішення виконавчого комітету Демидівської сільської ради Вишгородського району передували вибір земельної ділянки за участю директора Катюжанського СПТУ-21 (акт вибору земельної ділянки від 28.09.1991р.), надання позитивних висновків Київським відділенням Українського науково-дослідного і проектно-вишукувального інституту по землеустрою на вибір місця розташування площі земельної ділянки (висновок від 28.01.1992 р. №43) та Київським обласним комітетом Державного комітету УРСР по охороні природи (висновок від 12.11.1991 р. №6-13/168).

Також, як встановлено судами, відбулось погодження Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища по Київській області проекту будівництва реабілітаційного відділення Науково-дослідного клініко-реабілітаційного центру "Діалір" (висновок від 04.01.1993р. №6-12/1141), а також надання Київською облсанепідеміологічною станцією позитивного висновку по проекту будівництва (висновок від 01.04.1994р. №02/04-29/363), розробка Київським відділенням Інституту землеустрою Української академії аграрних наук Проекту відведення земельної ділянки у постійне користування науково-дослідному клініко-реабілітаційному центру "Діалір" під будівництво реабілітаційного відділення на 160 ліжок за рахунок землекористування Катюжанського СПТУ-21 в адміністративних межах Демидівської сільської ради народних депутатів Вишгородського району Київської області, погодження вказаного проекту відведення землекористувачем –Катюжанського СПТУ-21 (висновок від 22.05.1995р.), Виконавчим комітетом Демидівської сільської ради народних депутатів (висновок від 25.05.1995р. №50), Виконавчим комітетом Вишгородської районної ради народних депутатів (висновок від 05.06.1995 р.).

Межі спірної земельної ділянки були винесені в натуру (на місцевості) 13.12.1995р., що підтверджується відповідним актом від 13.12.1995р.

Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення місцевого господарського суду і приймаючи нове, про задоволення позову, виходив з того, що надане Директором Катюжанського СПТУ №21 погодження на вилучення спірних земельних ділянок для передачі у постійне користування науково-дослідному клініко - реабілітаційному центру "Діалір"під будівництво реабілітаційного відділення на 160 ліжок за рахунок землекористування Катюжанського СПТУ № 21, - є незаконним, а відтак дійшов висновку що даний позов підлягає задоволенню.

Про те, з такими висновками погодитись не можна виходячи з наступного.

Стаття 27 ч.1 Земельного кодексу України № 561-ХІІ від 18.12.1990 року (в редакції, яка була чинна на момент прийняття рішення Виконкому Демидівської сільської ради від 01.12.1995 року №115) визначає підстави припинення права користування землею, до яких зокрема віднесено: добровільну відмову від земельної ділянки (п.1); вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу (п. 9).

Таким чином добровільна відмова від земельної ділянки чи її частки є однією з підстав припинення права користування нею і на підставі пункту 9 частини першої статті 27 Земельного кодексу України може відбуватися виключно за згодою власника або землекористувача, яким у даному випадку і був позивач.

Відповідно до п.54 Положення "Про професійний навчально-виховний заклад", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1993 року №715 (715-93-п) , Директор професійного навчально-виховного закладу діє від імені навчально-виховного закладу, представляє його в усіх установах, організаціях і підприємствах, розпоряджається майном закладу.

Згідно з п.5.8. Типового статуту державного професійного навчально-виховного закладу України Директор училища діє від імені училища, представляє його в усіх установах, організаціях і підприємствах, розпоряджається майном закладу, відкриває в банках рахунки.' /P'

Отже, в нормативно-правових актах, які визначали компетенцію та повноваження директора Катюжанського СПТУ №21 під час відмови ним від спірних земельних ділянок, відсутні будь-які обмеження, що стосуються погодження такої відмови.

А відтак, з наведених норм права не вбачається, що директор Катюжанського СПТУ-21 Макаренко А.С. незаконно відмовився від спірної земельної ділянки.

Крім того, як правильно було встановлено судом першої інстанції, згода Міністерства народної освіти УРСР на передачу спірних земельних ділянок Клініко-реабілітаційному центру "Діалір"під будівництво реабілітаційного відділення на 160 ліжок у зв’язку з неможливістю подальшого використання бази відпочинку учнів була надана згідно з рекомендаціями Міністерства народної освіти УРСР від 02.04.1990 року № 1/9-201. Ці висновки місцевого господарського суду не спростовані судом апеляційної інстанції.

Також, суд касаційної інстанції зазначає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано до спірних правовідносин ст. 33 Земельного кодексу України № 561-ХІІ від 18.12.1990 року (в редакції, яка була чинна на момент прийняття рішення Виконкому Демидівської сільської ради від 01.12.1995 року №115) виходячи з наступного.

Із встановлених судами обставин справи вбачається, що приймаючи спірне рішення від 01.12.1995 року №115 виконавчий комітет Демидівської сільської ради Вишгородського району посилався на приписи ст. 52 Закону України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве регіональне самоврядування", ст.ст. 19, 23, 31, 34 Земельного кодексу України, а не на ст.33 цього кодексу.

Таким чином добровільна відмова від земельної ділянки чи її частки є однією з підстав припинення права користування нею і на підставі пункту 9 частини першої статті 27 Земельного кодексу України і може відбуватися виключно за згодою власника або землекористувача, яким у даному випадку і був позивач.

Із встановлених судами обставин справи вбачається, що земельна ділянка не вилучалась відповідно до вказаної норми права, а встановлено що вона вибула із користування позивача у зв’язку із його добровільною відмовою від неї.

Місцевим господарським судом також встановлено, що рішенням Демидівської сільської ради народних депутатів від 26.07.1994 р. №1/7 "Про передачу повноважень виконкому сільської Ради з питань землекористування", Демидівська сільська рада народних депутатів передала виконкому даної ради повноваження, зокрема: по передачі земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в т.ч. на умовах оренди; реєстрації права власності, права користування землею і договорів на оренду землі; вилучення (викупу) землі; погодження проектів землеустрою; припинення права власності і (або) права користування земельними ділянками чи їх частиною; надання висновків про надання або вилучення земельних ділянок чи їх частиною; вирішення інших питань в галузі земельних відносин у межах своєї компетенції і виконавчий комітет сільської Ради реалізував надані йому повноваження, прийнявши оспорене рішення від 01.12.1995р. №115 "Про вилучення і надання земельних ділянок".

Таким чином Демидівська сільська рада народних депутатів вирішила питання регулювання земельних відносин відповідно до п.17 ст. 19 Закону України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування".

До того ж, як вбачається із встановлених судами обставин справи, спірна земельна ділянка була виділена позивачу у користування також виконавчим комітетом, про що зазначено в Державному акті на право користування землею серії Б №085961, зареєстрованому в Книзі записів державних актів на право користування землею під №641 у 1984 р.

Крім того, позовні вимоги Катюжанського вищого професійного училища про усунення перешкод в користуванні майном зі сторони ВАТ "Науково-дослідне медичне об'єднання "Діалір"", про визнання права постійного користування на земельну ділянку розміром 4,9 га, яка знаходиться за адресою: с. Демидів Вишгородського району Київської області, за Катюжанським вищим професійним училищем; зобов’язання Управління земельних ресурсів у Вишгородському районі Київської області виготовити технічну документацію для виготовлення, видачі та реєстрації державного акту на право постійного користування земельною ділянкою на земельну ділянку 4,9 га з цільовим призначенням –будівництво оздоровчого табору; зобов’язання Вишгородської районної державної адміністрації надати дозвіл для виготовлення, видачі та реєстрації державного акту на право постійного користування земельною ділянкою на земельну ділянку 4,9 га з цільовим призначенням –будівництво оздоровчого табору; зобов’язання Вишгородського районного відділу державного земельного кадастру Київської області зареєструвати державний акт на право постійного користування земельною ділянкою на земельну ділянку 4,9 га з цільовим призначенням –будівництво оздоровчого табору, заявлені одночасно з позовними вимогами про визнання недійсним вищевказаного Рішення Виконавчого комітету Демидівської сільської ради від 01 грудня 1995 року №115, є передчасними, пред’явленими до відповідачів, які в цій частині не порушували та не могли порушувати права позивача за наявності чинного рішення виконавчого комітету Демидівської сільської ради від 01.12.1995 року №115 "Про вилучення і надання земельних ділянок", яке згідно приписів ст. 144 Конституції України є обов'язковими до виконання на відповідній території, оскільки без вирішення спору за позовом цього учбового закладу про визнання рішення виконавчого комітету Демидівської сільської ради від 01.12.1995 року №115 недійсним, відсутні підстави вважати що відповідачами порушувались права позивача, а відтак були відсутні правові підстави вважати що такі права, як визначено судом апеляційної інстанції, підлягають захисту, як і відсутні підстави для звернення з такими позовними вимогами з урахуванням вище наведеного.

Таким чином оскаржена постанова суду апеляційної інстанції, прийнята в цій частині позовних вимог, є незаконною, а відтак підлягає скасуванню.

Також, згідно ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, органи державної влади та їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наслідки спливу позовної давності визначені у ст. 80 ЦК УРСР, що діяв під час прийняття оспореного рішення від 01.12.1995р., якою передбачено, що закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові (ч.1). Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові (ч.2).

Згідно ст.75 цього кодексу застосування позовної давності є обов'язковим, позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін.

Згідно п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (435-15) , правила Цивільного кодексу України (435-15) про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Таким чином із встановлених судами обставин справи вбачається, що з моменту прийняття оспореного рішення та з моменту відмови позивача від спірної земельної ділянки пройшло понад десять років, протягом всього цього часу позивач мав реальну можливість знати про вказані обставини, але з даним позовом звернувся більше ніж через десять років з моменту коли він міг дізнатися про зазначені оспорені ним обставини, а суд апеляційної інстанції не зазначив поважних причин пропуску строку позовної давності, оскаржена постанова суду апеляційної інстанції є незаконною, а відтак підлягає скасуванню.

За вказаних обставин доводи суду апеляційної інстанції не спростовують доводів та висновків суду першої інстанції, а відтак, постанову суду апеляційної інстанції не можна вважати законною і обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню.

Оскільки обставини справи встановлені судами повно і правильно, але судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального права у зв’язку з чим його висновки є незаконними, а місцевий господарський суд всебічно і повно встановив всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних в ній доказів, достеменно з'ясував дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосував норми матеріального права, що регулюють їх спірні відносини, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для скасуванні рішення місцевого господарського суду і направлення справи на новий розгляд, а тому постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а прийняте місцевим господарським судом судове рішення належить залишити в силі.