2-1/2289.1-2006 Про спонукання зареєструвати право власності на будинок - 22.10.2008 Прийняття

ТОВ "Кримське бюро міжнародного молодіжного туризму "Супутник" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Сімферопольського МБТІ та Міністерства у справах молоді, сім’ї та гендерної політики Автономної Республіки Крим про визнання права власності на будинок по вул. Гоголя/вул. Пушкіна, 9/16-А в м. Сімферополі та про спонукання зареєструвати право власності на цей будинок.

Позов мотивовано тим, що рішенням Бюро Кримського обкому ЛКСМУ Б-45/21 від 16.05.1989, який був забудовником спірної будівлі, передано цю будівлю на баланс Бюро міжнародного молодіжного туризму "Супутник" Кримського обласного Комітету ЛКСМ України згідно з актом прийому-передачі, про що 18.12.1990 видано реєстраційне посвідчення БТІ. Позивач доводить право власності на спірне майно в порядку правонаступництва.

Міністерство у справах молоді, сім’ї та гендерної політики Автономної Республіки Крим проти позову заперечило, оскільки рішення від 16.05.1989 про безоплатну передачу спірного будинку на баланс БММТ "Супутник" скасовано рішенням Кримського обкому ЛКСМУ від 03.10.1990, а передача на баланс є лише формою бухгалтерського обліку та не тягне за собою передачу майна у власність. Також відповідач послався на рішення арбітражного суду Автономної Республіки Крим від 14.07.1993 у справі №1030/6, з якого вбачається пояснення БММТ "Супутник", що воно не є власником спірного будинку, а лише користувачем. Згідно з вказаним рішенням судом встановлено, що перебування даного будинку на балансі БММТ "Супутник" є лише формою бухгалтерського обліку та фактом невиконання постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим №204-1 від 21.11.1991, а відтак БММТ "Супутник" визнано неналежним відповідачем за позовом про визнання права власності.

Справа розглядалась судами неодноразово. Постановою від 27.09.06 Вищий господарський суд України скасував рішення і постанову судів попередніх інстанцій, направивши справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи до участі в справі в якості третіх осіб без самостійних вимог залучено Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Фонд майна Автономної Республіки Крим та Фонд державного майна України.

Рішенням від 14.04.08 господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ковтун Л.О), яке залишено без змін постановою від 16.07.08 Севастопольського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Лисенко В.А. –головуючий, Заплава Л.М., Прокопанич Г.К.), позов задоволено в частині визнання за позивачем права власності на будинок по вул. Гоголя/Пушкіна, 9/16-а у місті Сімферополі, а в решті позовних вимог провадження у справі припинено.

Судові рішення мотивовані неспростуванням правомірності набуття позивачем права власності на спірний будинок на підставі положень ст. 14 Закону СРСР "Про власність у СРСР", Закону України "Про власність" (697-12) , ст. 97 Цивільного кодексу СРСР, які діяли на момент створення цього товариства. Також суди послались на положення ст. 35 ГПК України та постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.07.07 у справі №2-13/2011-2007А, якою визначено право власності позивача на спірну будівлю.

Ухвалою від 01.10.08 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційними скаргами Міністерства у справах молоді, сім'ї та гендерної політики Автономної Республіки Крим, Верховної ради Автономної Республіки Крим, Фонду майна Автономної Республіки Крим та касаційним поданням Першого заступника прокурора Автономної Республіки Крим, а яких заявлено вимоги про скасування рішення і постанови у справі та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційні скарги та подання мотивовані невідповідністю висновків судів першої та апеляційної інстанцій нормам матеріального і процесуального права та обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін та Генеральної прокуратури України, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційні скарги та касаційне подання підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з рішення та постанови у справі, при новому розгляді справи суди першої та апеляційної інстанції порушили вимоги ст. 111-12 ГПК України щодо обов'язковості виконання вказівок, що містяться в постанові касаційної інстанції.

Вищий господарський суд України в постанові від 27.09.06 в якості підстав для скасування судових рішень у даній справі зазначив невстановлення судами, зокрема, правової природи передачі спірної будівлі на баланс Бюро міжнародного молодіжного туризму "Супутник", зважаючи на правовий статус Кримського обласного комітету ЛКСМ України та Бюро міжнародного молодіжного туризму "Супутник" Кримського обласного комітету ЛКСМ України згідно з їх статутами (положеннями) в редакції на момент здійснення такої передачі.

Згідно з постановою ЦК ВЛКСМ від 31.01.89 №Б 24/9 (а.с. 9-11 т. 2) Бюро міжнародного молодіжного туризму ЦК ВЛКСМ пропонується перехід на госпрозрахункову форму діяльності, але інших актів центрального органу цієї громадської організації, які свідчать про передачу майна у власність БММТ ЦК ВЛКСМ у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст.ст. 97- 98, 128 ЦК УРСР права власності громадської організації визначаються їх статутами, але не статутами (положеннями) структурних організацій, що входять до складу громадської організації.

Правонаступництво громадських організацій, зокрема ЛКСМ України, чинними законодавством не визначено і судами на підставі закону таке правонаступництво не встановлено.

Також в постанові касаційної інстанції зазначено про невстановлення судами при розгляді справи моменту, з якого право позивача слід вважати порушеним, оспореним або невизнаним, та момент, коли позивач довідався або міг довідатись про таке порушення. Вказані обставини мають суттєве значення для правильного вирішення спору як такі, що визначають початок перебігу строку позовної давності. За вимогами п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (435-15) правила цього кодексу про позовну давність застосовуються лише до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання ним чинності, а ЦК УРСР (1540-06) у ст. 75 передбачає обов'язкове застосування позовної давності.

Вищевказані обставини, встановлення яких при новому розгляді визнано обов'язковим касаційною інстанцією, залишені судами першої та апеляційної інстанції поза увагою при новому розгляді справи.

Крім того, судами не надано належної правової оцінки доводам відповідачів щодо відсутності в матеріалах справи акту вищого органу ЛКСМУ, яким обласним організаціям надано право власності на належне ЛКСМУ майно, тощо.

Також судова колегія не може визнати обґрунтованим посилання судів першої та апеляційної інстанцій на преюдиціальне значення рішення господарського суду Автономної Республіки Крим у справі №2-13/2011-2007А, яким визначено право власності позивача на спірну будівлю. У матеріалах справи наявні декілька судових рішень з протилежними висновками з цього питання. До того ж предметом спору в цих справах не визначено власне визнання за позивачем права власності на спірне приміщення, що є предметом позовних вимог у даній справі та має бути встановлене на підставі повного і всебічного дослідження усіх обставин в їх сукупності.

Отже, без встановлення правомірності внесення спірного майна до статутного фонду одним із засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримське бюро міжнародного туризму "Супутник" висновок про набуття ним права власності на це майно слід визнати передчасним та не заснованим на фактичних обставинах, що відповідають законодавству.

Разом з тим, судова колегія погоджується з висновком судів про припинення провадження в частині позовних вимог щодо спонукання Сімферопольського МБТІ зареєструвати право власності на спірний будинок.

Зважаючи на вищевикладене, судова колегія дійшла висновку про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи вимог ст.ст. 43, 47, 43, 84, 105, 111-12 ГПК України (1798-12) щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи та правильного застосування законодавства, а також виконання вказівок касаційної інстанції. А відтак рішення і постанова у справі підлягають скасуванню в частині висновків щодо визнання за позивачем права власності на спірний будинок як такі, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Оскільки касаційна інстанція обмежена у праві оцінки доказів та встановленні фактичних обставин справи, а право оцінки доказів належить до повно важень судів першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин із застосуванням норм законодавств та ухвалення законного рішення у справі.

Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9-12 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

1. Касаційні скарги та касаційне подання задовольнити частково.

2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.07.08 та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.04.08 у справі №2-1/2289.1-2006 скасувати в частині висновків про задоволення позовних вимог. Справу повторно передати до суду першої інстанції для здійснення нового розгляду в цій частині спору.