Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Прокурор міста Іллічівська Одеської області в інтересах держави в особі Олександрівської сільради Одеської області звернувся до арбітражного суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ІЛІМПЕКС" про припинення права користування земельною ділянкою площею 5, 62 га.

Рішенням арбітражного суду Одеської області від 14.07.1998р. зі справи № 3650/6 задоволено позов та припинено право користування відповідачем земельною ділянкою площею 5, 62 га згідно державного акту на право постійного користування землею Б №056636 від 1992р.

Судове рішення вмотивовано встановленими обставинам справи щодо порушення відповідачем земельного законодавства та систематичного невнесення платежів за землю, що підтверджується листами державної податкової служби, рішенням державної податкової адміністрації в м. Іллічівську, протоколом адмінпорушень та ін.

Апеляційний перегляд даного рішення не здійснювався.

Не погоджуючись з рішенням арбітражного суду Одеської області, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення повністю та припинити провадження зі справи.

Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення арбітражним судом норм процесуального права, а саме: частини 1 статті 64 Арбітражного процесуального кодексу України (який був чинний на момент здійснення провадження з даної справи), судом не повідомлено відповідача належним чином про час та місце засідання суду; судом припинено право користування земельною ділянкою площею 5, 62 га на підставі державного акту Б №056636 від 1992р., однак у відповідача у користуванні знаходилась ділянка площею 9, 506 га, тобто арбітражний суд вирішив спір щодо права користування земельною ділянкою, яка ніколи не знаходилась у користуванні відповідача. Таким чином, відсутній предмет спору, оскільки не існує такого державного акту Б №056636 від 1992р. на користування ділянкою площею 5, 62 га. і суд повинен був припинити провадження з даної справи.

Позивач та прокурор відзив на касаційну скаргу не надали та не скористалися правом на участь представників у судовому засіданні.

До Вищого господарського суду України 22.12.2008р. надійшли клопотання від "ЕСТРОН КОРПОРЕЙШН ЛІМІТЕД" та Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" про залучення цих підприємств в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача.

Колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотань з врахуванням обмежень встановлених статтею - 111-7 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення представника відповідача присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті - 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Відповідно до частини 2 статті - 111-10 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо, справу розглянуто судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду.

Ухвалою від 05.07.1998р. арбітражного суду Одеської області порушено провадження з даної справи та призначено її до розгляду.

На зворотній стороні ухвали є відмітка про відправлення 06.07.1998р., проте не зазначено кількості сторін, яким надіслано копії даної ухвали та інших необхідних реквізитів, які передбачені Інструкцією з діловодства в арбітражних судах України від 27 червня 1996 р. Тобто, в матеріалах справи не мітиться доказів належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, а у прийнятому рішенні арбітражного суду Одеської області від 14.07.1998р. у вступній частині, рядок "відповідач" -взагалі не заповнений.

За твердженням скаржника, він дізнався про прийняте рішення тільки 25.06.2008р. після усного повідомлення Олександрівською сільрадою Одеської області про припинення права користування відповідачем спірною земельною ділянкою. До цього часу він користувався земельною ділянкою та експлуатував, належні на праві власності об'єкти нерухомого майна, що знаходяться на цій ділянці.

Статтею 129 Конституції України одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зазначені конституційні принципи закріплені в статтях - 4-2 та - 4-3 Господарського процесуального кодексу України, які передбачають, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Забезпечення участі сторін та інших процесуальних осіб у судовому процесі покладається на господарський суд, який відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України (1798-12) після прийняття позовної заяви зобов'язаний винести і надіслати їм ухвалу про порушення провадження у справі та призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, вказавши про час і місце його проведення.

Також, заслуговують на увагу доводи скаржника щодо того, що судом не встановлено істотні обставини справи, необхідна для правильного вирішення даного спору, що полягають у розмірі спірної земельної ділянки.

Проте, посилання скаржника на наявність підстав для припинення провадження зі справи, колегією суддів залишено поза увагою, дані вимоги не відповідають положенням статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, тільки у разі припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилось неврегульованих питань або спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усуненні перешкод у користуванні ним тощо).

Зважаючи на вищевикладене, оскаржуване рішення не може вважатися законним, а тому воно підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги наведене, вжити передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи та вирішити спір відповідно до вимог закону.

На підставі викладеного, керуючись статтями - 111-5, - 111-7, пунктом 3 статті - 111-9, статтею - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ІЛІМПЕКС" задовольнити частково.

Рішення арбітражного суду Одеської області від 14.07.1998 р. у справі № 3650/6 арбітражного суду Одеської області скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Одеської області.