Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

розглянувши

В засіданнях взяли участь представники:

Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу в касаційному порядку, не заявлено.

За згодою представників сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. - 111-5 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 23.12.08 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Як вбачається з правового аналізу матеріалів справи, в процесу розгляду даної справиОСОБА_1. було заявлено ряд клопотань в порядку ст. 66 Господарського процесуального кодексу України.

Так, матеріали справи свідчать, що 04.04.08 ОСОБА_1. було заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на приміщення площею 455,2 м-2 за АДРЕСА_1 (т. V,

а.с. 103). Вказане клопотання мотивоване тим, що невжиття таких заходів може зробити неможливим виконання рішення, прийнятого за результатами розгляду даної справи. Зокрема, ОСОБА_1. зазначає про те, що спірне приміщення постійно перепродується, чим порушуються її права, як особи, яку, на думку ОСОБА_1., було безпідставно виключено з числа учасників

ТОВ "Вікторія" (як первинного власника такого приміщення).

Протокол судового засідання від 04.04.08 господарського суду міста Києва (т. V, а.с. 115) свідчить, що розгляд вказаного клопотання

ОСОБА_1. було відкладено у зв'язку з направленням судових запитів з метою з'ясування власника спірних приміщень на даний час.

Також, вбачається, що 08.04.08 ОСОБА_1. було подано повторне клопотання в якому ставиться питання про негайне накладення арешту на приміщення загальною площею 455,2 м-2, яке розташоване у будинку АДРЕСА_1, а також заборону відповідачу вчиняти будь-які дії щодо відчуження, здачу в оренду чи під заставу вказаного приміщення. При цьому, в клопотанні вказується на те, що відповідач вживає заходи щодо перепродажу вказаного приміщення.

07.08.08 ОСОБА_1. було подано ще одне клопотання (т. VII,а.с. 146) в якому ставиться питання про накладення арешту на ТОВ "Лізтаун", що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.О.Бойченка, 7, шляхом заборони ТОВ "Лізтаун", що є власником нежитлового приміщення по вулАДРЕСА_1вчиняти дії пов'язані з відчуженням права власності на дане приміщення. При цьому, зазначено, що невжиття таких заходів може призвести до створення перешкод щодо виконання рішення в разі задоволення позовних вимог у даній справі.

Ухвалою від 07.08.08 господарського суду міста Києва (суддя Власов Ю.Л.), якою вирішено питання про відкладення розгляду справи та зобов'язано учасників судового процесу вчинити певні дії в порядку підготовки справи до розгляду, також відхилено клопотання ОСОБА_1. про забезпечення позову. В цій частині така ухвала мотивована тим, що заявником у відповідному клопотанні не обґрунтовано, яким чином відсутність заборони ТОВ "Лізтаун" вчиняти дії пов'язані з відчуженням нежитлового приміщення по вулАДРЕСА_1 може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду згідно з заявленими позивачем позовними вимогами, а також не подано доказів, підтверджуючих наміри ТОВ "Лізтаун" здійснити відчуження таких приміщень.

Вважаючи ухвалу суду першої інстанції помилковою, ОСОБА_1. звернулась до суду з апеляційною скаргою в якій просила ухвалу від 07.08.08 господарського суду міста Києва в частині відмови у задоволенні заявленого нею клопотання про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії скасувати, та винести нову ухвалу, якою задовольнити таке клопотання, а саме: накласти арешт на ТОВ "Лізтаун", що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.О.Бойченка, 7, та ТОВ "Комблікс СК", що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Райдужна, 13, шляхом заборони ТОВ "Лізтаун" та ТОВ "Комблікс СК" вчиняти дії направлені та ліквідацію та припинення господарської діяльності за бажанням господарюючого суб'єкта.

В уточненні до апеляційної скарги від 23.09.08 (т. VIII а.с. 67-70) ОСОБА_1. просила ухвалу від 07.08.08 господарського суду міста Києва скасувати та накласти арешт на нежиле приміщення № 65 першого поверху площею 455,2 м-2 по вулАДРЕСА_1 (літ.А), яке належить ТОВ "Лізтаун".

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що в процесі апеляційного перегляду справи ОСОБА_3. та ОСОБА_2. також було подано клопотання від 01.10.08 (т. VIII а.с.76-78) про скасування ухвали від 07.08.08 господарського суду міста Києва та забезпечення позову шляхом накладення арешту на приміщення, розташоване за адресою: вулАДРЕСА_1 в м.Києві, площею 455,2 м-2.

Постановою від 15.10.08 Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого -Мартюк А.І., суддів -Зубець Л.П., Лосєва А.М.) апеляційну скаргу ОСОБА_1. залишено без задоволення, а ухвалу від 07.08.08 господарського суду міста Києва в частині відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_1. про забезпечення позову -без змін. У задоволенні клопотання ОСОБА_2 та ОСОБА_3. про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення № 65 першого поверху, площею 455,2 м-2 по вулАДРЕСА_1 (літ. А) в м.Києві, яке належить

ТОВ "Лізтаун" -відмовлено. При винесенні постанови апеляційний суд зазначив, що позивачами не обґрунтовано та не наведено достатніх підстав щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову (визначених ними у відповідних заявах), з урахуванням можливості настання негативних наслідків щодо порушення прав та інтересів заявників, а також імовірності утруднення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Не погодившись з вказаними судовими рішеннями попередніх судових інстанцій, Баскакова К.В. звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить ухвалу від 07.08.08 господарського суду міста Києва та постанову від 15.10.08 Київського апеляційного господарського суду скасувати, та винести ухвалу, якою задовольнити клопотання про накладення заборони на вчинення будь-яких дій зі спірним нежилим приміщенням за АДРЕСА_1. Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржених процесуальних актів судами було неправильно надано оцінку доводам заявника, та звужено обсяг обставин, за якими, на думку, заявника, необхідно оцінювати дані вимоги.

У своєму відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_3. та ОСОБА_2. доводи касаційної скарги підтримують.

На момент розгляду справи у судовому засіданні 23.12.08 письмові відзиви на касаційну скаргу від інших учасників судового процесу не надійшли, разом з тим згідно ст. - 111-2 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на касаційну скаргу (подання) не перешкоджає перегляду судового рішення, що оскаржується. Разом з тим, присутні у судовому засіданні ОСОБА_6., її представник, а також представники ТОВ "Комблікс СК" та ТОВ "Лізтаун" щодо доводів скаржника, викладених у касаційній скарзі, заперечували, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просили касаційну скаргу ОСОБА_1. залишити без задоволення, а оскаржені судові акти -без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що за змістом ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позов забезпечується шляхом: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Про забезпечення позову виноситься ухвала, яку може бути оскаржено в установленому порядку.

Правовий аналіз норм чинного законодавства свідчить, що заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, вказати про наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до роз'яснень п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.06 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" (va009700-06) розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном

іноді призводить до незворотних наслідків.

Згідно роз'яснень, наведених у п.п. 47, 51 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" від 24.10.08 № 13 (v0013700-08) , заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) товариства. У разі, якщо необхідність вжиття заходу до забезпечення позову заявник обґрунтовує тим, що у випадку невжиття такого заходу йому буде завдано значної шкоди, він повинен обґрунтувати можливість завдання такої шкоди, її розмір, зв'язок можливої шкоди з предметом спору, а також необхідність і достатність для її запобігання вжиття саме цього заходу до забезпечення позову.

Разом з тим, також роз'яснено, що законом не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва. На цій підставі господарським судам належить відмовляти акціонерам (учасникам) господарського товариства в задоволенні позову про укладення, зміну, розірвання чи визнання недійсними договорів та інших правочинів, вчинених господарським товариством. Спори цієї категорії є підвідомчими (підсудними) господарським судам незалежно від їх суб'єктного складу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, якщо акціонер (учасник) господарського товариства обґрунтовує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав.

В той же час, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що вважаючи свої права порушеними відповідна особа не позбавлена права звернутись до суду з окремим віндикаційним позовом.

Окрім того, колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги ст. 41 Конституції України, якою передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Частиною 7 статті 319 Цивільного кодексу України визначено, що діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб у випадках і в порядку, встановлених законом.

З урахуванням наведеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вжиття заходів до забезпечення позову, визначених заявниками, фактично унеможливить використання приміщення його власником, що призведе до втручання у підприємницьку діяльність відповідного суб'єкта.

З огляду на викладене, а також з урахуванням того, що як встановлено попередніми судовими інстанціями, заяви про забезпечення позову не містять обґрунтувань та доказів, на підтвердження того, яким чином невжиття визначених заявниками заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірним висновки попередніх судових інстанцій щодо відхилення таких клопотань.

Колегія суддів Вищого господарського суду України в даному касаційному провадженні обмежилась перевіркою застосування попередніми судовими інстанціями лише норм процесуального права в контексті наявної касаційної скарги ОСОБА_1.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційну скаргу ОСОБА_1. слід залишити без задоволення, а справу -направити до господарського суду першої інстанції для продовження розгляду по суті заявлених вимог.

Керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.' span style='font-family:"Times New Roman CYR"''

Постанову від 15.10.08 Київського апеляційного господарського суду у справі № 2-121/06-11/426 господарського суду міста Києва залишити без змін.