Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 08.07.2008 в позовних вимогах відмовлено, оскільки ТОВ "Агрофірма Ульянівська", укладаючи договір застави була обізнана із суттю та розміром вимоги, забезпеченої заставою, а тому відсутні підстави для висновку про недосягнення сторонами договору застави згоди по всіх істотних умовах.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.08.2008 (судді: О.Лисенко, О.Виноградник, О.Голяшкін) рішення господарського суду першої інстанції залишено без зміни, так як розмір забезпечення обтяження вимоги згідно ст. 22 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяження" визначається на момент її задоволення і до його складу включаються: відшкодування витрат, пов'язаних із пред'явленням вимоги звернення стягнення на предмет застави; сплату процентів і неустойки, сплати основної суми боргу, відшкодування збитків, відшкодування витрат утримання і збереження предмету обтяження.

Максимальний розмір такої забезпеченої обтяженням вимоги визначається на момент її задоволення.

В договорі застави сторони узгодили, що розмір забезпеченої обтяженням вимоги складається зі сплати основної суми боргу, а також сплати процентів неустойки (п. 1.1 договору застави).

ТОВ "Агрофірма Ульянівська" просить судові рішення скасувати, позов задовольнити, оскільки у договорі застави сторони не досягли згоди щодо максимального розміру вимоги, яка забезпечується обтяженням.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.07.2008 відмовлено у прийняті до розгляду апеляційної скарги ЗАТ "Агропромислова компанія" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 08.07.2008 з тих підстав, що скаржник не є стороною у справі у зв'язку з чим позбавлений права на подання скарги згідно ст. 91 ГПК України.

ЗАТ "Агропромислова компанія" в касаційній скарзі просить скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.07.2008 з тих підстав, що скаржник є третьою особою, оскільки виступає поручителем по кредитному договору і судове рішення у справі впливає на його права та обов'язки.

Сторони правом на участь в судовому засіданні суду касаційної інстанції не скористалися.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційних скарг, вважає, що скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

За приписами частини першої ст. 91 ГПК України право подання апеляційної скарги належить сторонам у справі та прокурору.

Відповідно до ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Як вбачається з рішення господарського суду від 08.07.2008 сторонами у цій справі є ТОВ "Агрофірма Ульянівська" - позивач, ВАТ "АКБ "Автокразбанк" в особі Олександрійської філії - відповідач.

Норми ст. 91 ГПК України не передбачають можливості включення до суб’єктів, яким надано право апеляційного оскарження, інших осіб, зокрема й тих, які не були залученні до участі у справі, хоч би прийняте судове рішення і стосувалося їх прав і обов’язків.

За таких обставин касаційна інстанція не вбачає порушення господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права при винесенні оскаржуваної апеляційної ухвали про відмову у прийняті апеляційної скарги до провадження, а відтак і підстав для її скасування немає.

ВАТ "АКБ "Автокразбанк" та ТОВ "Агрофірма Ульянівська" уклали кредитний договір на суму 3500000 грн. та договір застави 140 тон зерна по ціні 2900 грн. за тону.

Вимоги ТОВ "Агрофірма Ульянівська" викладені у предметі позову щодо відсутності права застави на майно не відповідають способам захисту, які визначені у ст. 16 Цивільного кодексу України.

Касаційна інстанція зазначає, що розмір забезпеченої обтяженням вимоги, який на думку скаржника неузгоджений сторонами у договорі застави, визначається на момент її задоволення і згідно ст. 22 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяження" включає відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги і зверненням стягнення на предмет обтяження; сплату процентів і неустойки; сплату основної суми боргу; відшкодування збитків, завданих порушенням боржником забезпеченого зобов'язання або умов обтяження; відшкодування витрат на утримання і збереження предмета обтяження.

Отже, враховуючи тривалість розгляду судової справи максимальний розмір забезпеченої обтяженням вимоги може змінюватися, оскільки проценти та неустойка нараховуються до моменту фактичного виконання зобов'язання.

Згідно п. 5.3 кредитного договору від 20.02.2006 в разі непогашення кредиту у встановлені терміни позичальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 10% річних від непогашеної суми та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, що не звільняє його від зобов'язання погасити кредит.

Касаційна інстанція констатує, що скаржником не доведено в чому саме його інтереси порушені згідно ст. 2 ГПК України.

Отже судом першої та апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи достеменно з'ясовані дійсні права та обов'язки сторін, правильно застосовано норми матеріального права. Оскаржувані судові рішення ґрунтуються на законі, а наведені у касаційній скарзі підстави для їх скасування не відповідають фактичним обставинам та вимогам закону.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.08.2008, рішення господарського суду Кіровоградської області від 08.07.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.07.2008 у справі № 16/65 господарського суду Кіровоградської області залишити без зміни, а касаційні скарги –без задоволення.