Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

ВАТ "Дніпровськпромбуд" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до РВ ФДМ України по Дніпропетровській області, за участю третьої особи –КП "Дніпропетровське МБТІ" про визнання за позивачем права власності на гаражі літ. Г-1 -21,7 кв.м., Д-1 –34,3 кв.м., З-1 –31,6 кв.м., И-1 –17,7 кв.м., К-1 –45,7 кв.м., М –1 –19,4 кв.м., розташованих за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Коксова, 10, посилаючись на приписи статей 316 та 392 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з протоколом засідання комісії за результатами продажу акцій ВАТ "Дніпровськпромбуд" від 19.11.1996 р., затвердженого РВ ФДМ України по Дніпропетровській області постановлено, що вартість державної частки у статутному фонді позивача рахувати сплаченою, а процес продажу акцій товариства завершеним. Факт завершення процесу корпоратизації та приватизації ВАТ "Дніпровськпромбуд" був проведений з дотриманням вимог законодавства, що підтверджується Наказом РВ ФДМ України по Дніпропетровській області № 12/01-3 ВП від 03.01.1997 р., і товариство стало власником майна, переданого відповідачем до статутного фонду позивача.

На звернення позивача з проханням зареєструвати право власності на спірну нерухомість, КП" "Дніпропетровське МБТІ" листом від 20.08.2007 р. відмовило з посиланням на те, що при проведенні інвентаризаційних робіт станом на 04.04.2007 р. було встановлено, що за адресою по вул. Коксові, 10 в м. Дніпропетровську розташовані 6 гаражів, проте, в Переліку нерухомого майна, переданого у власність ВАТ "Дніпровськпромбуд" їх кількість не зазначена.

Листом від 19.07.2007 р. № 12/7-5463 РВ ФДМ України по Дніпропетровській області відмовило позивачу у видачі уточненого переліку з огляду на те, що в інвентаризаційному описі основних засобів ВАТ "Дніпровськпромбуд" в архівній справі станом на 01.05.1995 р. рахується 1 гараж під № 374.

Позивач вважає, що в переліку нерухомого майна, переданого позивачу, під інвентарним номером 374 вказано найменування об’єкту у множинному числі, а в технічному паспорті, на думку позивача, допущена помилка у визначенні розміру, який проводився у 1964 році.

У відзиві на позовну заяву РВ ФДМ України по Дніпропетровській області просило відмовити у задоволенні позовних вимог, вказуючи на те, що ВАТ "Дніпровськпромбуд" у листах до відповідача та у позовній заяві порушив питання підтвердження права власності на гаражі, що на момент приватизації в інвентаризаційних описах відсутні, тобто не значились по бухгалтерському обліку на балансі підприємства.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2007 р. (суддя Загинайко Т.В.) позовні вимоги задоволені в повному обсязі, визнано за ВАТ "Дніпровськпромбуд" право власності на гаражі літ. Г-1 -21,7 кв.м., Д-1 –34,3 кв.м., З-1 –31,6 кв.м., И-1 –17,7 кв.м., К-1 –45,7 кв.м., М –1 –19,4 кв.м., розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Коксова, 10, з посиланням на приписи статей 316, 392, статті 5, 7 Закону України "Про приватизацію державного майна", з огляду на обґрунтованість позовних вимог.

За апеляційною скаргою РВ ФДМ України по Дніпропетровській області Дніпропетровський апеляційний господарський суд (судді: Головко В.Г., Логвиненко А.О., Стрелець Т.Г.), переглянувши рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2007 р. в апеляційному порядку, постановою від 18.06.2008 р. залишив його без змін.

РВ ФДМ України по Дніпропетровській області подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник, зокрема, посилається на те, що обов’язковою передумовою формування статутного фонду товариства в процесі приватизації є проведення повної інвентаризації майна підприємства, що підлягає приватизації. При цьому, згідно Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються, а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду, затвердженого постановою КМУ від 02.03.1993 р. № 158 (158-93-п) передбачено, зокрема, що інвентаризації підлягає все майно державних підприємств, що приватизується. Відповідно до інвентаризаційного опису № 26 основних засобів Орендного підприємства "Дніпровськпромбуд" на балансі даного підприємства на момент приватизації перебував єдиний гараж інв. № 374, розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Коксова, 10.

Таким чином, скаржник вважає, що у випадку наявності за вказаною адресою декількох гаражів, інвентаризаційною комісією було б внесено відповідні відомості до інвентаризаційного опису.

Перелік нерухомого майна, що передане до статутного фонду ВАТ "Дніпровськпромбуд" від 10.02.2002 р № 12/7-679 був підготовлений на підставі інвентаризаційних описів основних фондів, що були створені та надані підприємством станом на момент приватизації (01.05.1995 р.), а підтвердження кількості приміщень в складі інвентарного об’єкта № 374 у вказаному переліку не передбачено вищезазначеним Положенням, затвердженим наказом ФДМУ № 2097 від 25.11.2003 р., що не було враховане судами попередніх інстанцій.

У відзиві на касаційну скаргу ВАТ "Дніпровськпромбуд" просило відмовити у її задоволенні, а судові рішення у справі залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога ВАТ "Дніпровськпромбуд" про визнання за товариством права власності на гаражі літ. Г-1 -21,7 кв.м., Д-1 –34,3 кв.м., З-1 –31,6 кв.м., И-1 –17,7 кв.м., К-1 –45,7 кв.м., М –1 –19,4 кв.м., розташованих за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Коксова, 10.

Під час розгляду справи, судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що згідно наказу РВ ФДМ України по Дніпропетровській області від 31.08.1995 р. № 12/53-АО орендне підприємство "Дніпровськпромбуд" перетворено у відкрите акціонерне товариство "Дніпровськпромбуд" та є його правонаступником.

Вказаним наказом від 31.08.1995 р. № 12/53-АО відповідач передав позивачу у власність ряд об’єктів нерухомості, у тому числі гаражі по вул. Коксовій, 10 в м. Дніпропетровську балансовою вартістю 2169,19 грн. (а.с. 45).

Крім того, згідно акта передачі державного нерухомого майна від 23.06.1998 р. в статутний фонд ВАТ "Дніпровськпромбуд" передані гаражі по вул. Коксовій, 10 в м. Дніпропетровську (інвентарний номер 374) балансовою вартістю 2169,19 грн. (а.с. 82-83).

Відповідно до технічного паспорту 2007 року за ВАТ "Дніпровськпромбуд" в м. Дніпропетровську по вул. Коксова, 10 значаться гаражі Г-1, Д-1, З-1, И-1, К-1, М-1.

За приписами статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 392 вказаного Кодексу передбачено, що власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

А тому, враховуючи встановлені під час здійснення судового провадження обставини справи, судова колегія вважає правомірним та обґрунтованим висновок господарського суду Дніпропетровської області та Дніпропетровського апеляційного господарського суду щодо задоволення позовних вимог та визнання права власності ВАТ "Дніпровськпромбуд" на гаражі літ. Г-1 -21,7 кв.м., Д-1 –34,3 кв.м., З-1 –31,6 кв.м., И-1 –17,7 кв.м., К-1 –45,7 кв.м., М – 1 –19,4 кв.м., розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Коксова, 10.

Крім того, судом апеляційної інстанції було зазначено, що з пояснень представника відповідача вбачається, що за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Коксова, 10 гаражів, які б лишались у власності держави не значиться.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Викладені у касаційних скаргах доводи заявників, судова колегія вважає непереконливими та такими, що зводяться до оцінки доказів у справі, розгляд яких за приписами статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

Враховуючи викладене, касаційна інстанція вважає прийняті у справі рішення та постанову такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись пунктом 1 статті 111-9, статтями 111-5, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2007р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.06.2008 р. у справі № 16/261-07 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Касаційну скаргу РВ ФДМ України по Дніпропетровській області - без задоволення.