Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. - головуючого, Малетича М.М., Стратієнко Л.В.,

за участю представника Херсонської міської ради –Шпіня С.О. дов. № 9-307-9/21 від 04.06.2007 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ПП "Жилтранс" на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 16 вересня 2008 року у справі господарського суду Херсонської області за позовом ПП "Жилтранс" до Управління житлового господарства виконавчого комітету Херсонської міської ради та до Херсонської міської ради про визнання права власності,

У жовтні 2007 року ПП "Жилтранс" звернулось до господарського суду з позовом до Управління житлового господарства виконавчого комітету Херсонської міської ради про визнання права власності на нежитлові приміщення, а саме: адміністративну будівлю літ. "З" - загальною площею 261,8 м2 прибудову літ."з" - площею 8,6 м2, сходи –площею 6,5 м2, п/д підвал –площею 137 м2; виробничі майстерні літ. "Т" - площею 190,5 м2, прибудова літ. "т" –площею 7,9 м2; вхід в підвал літ. "Ф" - площею 6,3 м2; приміщення РПГ літ. "У" - площею 9 м2; гаражі літ. "Е" - площею 163,9 м2 та сарай літ. "И" - площею 28,8 м2, які розташовані в м. Херсоні по вул. Карла Маркса, 29.

Справа в судах розглядалась неодноразово.

Ухвалою господарського суду Херсонської області в якості співвідповідача залучено Херсонську міську раду.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 3 липня 2008 року позовні вимоги задоволено.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 16 вересня 2008 року апеляційну скаргу Херсонської міської ради задоволено. Рішення господарського суду Херсонської області від 3 липня 2008 року скасовано, а в позові відмовлено.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 16 вересня 2008 року в повному обсязі, а рішення господарського суду Херсонської області від 3 липня 2008 року залишити без змін.

Заявник вважає, що судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення порушено положення ст. ст. 328, 331, 334, 392 ЦК України.

Представник позивача та Управління житлового господарства виконавчого комітету Херсонської міської ради в судове засідання не з'явились та не повідомили суд про своє ставлення до справи.

Враховуючи те, що про розгляд справи сторони повідомлені належним чином, суд вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за відсутності їх представників.

Вислухавши доводи представника Херсонської міської ради та обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що відповідно до рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради від 17 жовтня 2000 року №430 ТОВ "Наш дім" передано в оренду цілісний майновий комплекс ЖЕО Суворовського району строком на три роки.

27 грудня 2000 року між Управлінням комунальної власності та ТОВ "Наш дім" укладено договір оренди майна цілісного майнового комплексу, відповідно до умов якого останній прийняв у строкове платне користування цілісний майновий комплекс ЖЕО Суворовського району, у тому числі і адміністративну виробничу базу ЖЕД-2 загальною площею 983,94кв.м. за адресою: м. Херсон, вул. К. Маркса, 29.

Після закінчення строку дії вказаного договору, за договором оренди від 30 червня 2004 року ТОВ "Наш дім" знову прийняло у строкове платне користування цілісний майновий комплекс ЖЕО Суворовського району.

Відповідно до листа ТОВ "Наш дім" від 13 березня 2007 року №01-09/378 дію договору оренди припинено.

Листом від 21 березня 2007 року ТОВ "Наш дім" повідомило про неспроможність обслуговувати житловий фонд центральної частини міста.

Відповідно до наказу Управління житлового господарства від 29 березня 2007 року №41-1 та договору про надання послуг з обслуговування житлових будинків та прибудинкової території від 3 травня 2007р житловий фонд центральної частини міста передано на обслуговування ПП "Жилтранс".

За клопотанням Управління житлового господарства та ТОВ "Наш дім", наказами від 3 травня 2007 року позивачем прийняті по переводу працівники, які обслуговували зазначений житловий фонд.

ПП "Жилтранс", для забезпечення зазначених працівників належними робочими місцями, Управлінням житлового господарства було передано в безоплатне користування адміністративну будівлю та майстерні за адресою: м.Херсон, вул. К.Маркса,29.

Вбачається, що підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності на нежитлові приміщення, які використовувались позивачем як адміністративна будівля, виробничі майстерні та гаражі, розташовані за адресою: м.Херсон, вул. К.Маркса, 29, став факт постійного користування позивачем зазначеними нежитловими приміщеннями та здійснення їх поточного та капітального ремонту.

Крім того, у касаційній скарзі заявник наголошує, що він є добросовісним набувачем спірного майна.

Встановлено, що спірне майно є майном комунальної власності.

Дана обставина позивачем не спростована.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону…

Вбачається, що при визначенні правомірності набуття права власності на комунальне майно мають враховуватися особливості його виходу зі статусу комунального, зокрема, дотримання порядку його відчуження.

Відтак, суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови підставно звернув увагу на положення ч.5 ст. 16, п.30 ч.1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", відповідно до яких від імені та в інтересах територіальних громад право суб’єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради і виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішуються питання про прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна.

Судом встановлено, що рішення про передачу спірного майна у власність або відчуження його на користь ПП "Жилтранс" Херсонською міською радою не приймалось.

Доказів наявності такого рішення позивач не надав.

Відтак, доводи заявника про виникнення у останнього права власності на спірне майно спростовані встановленими судом обставинами справи.

Доводи касаційної скарги щодо того, що позивач є добросовісним набувачем спірного майна до уваги Вищим господарським судом України не приймаються з огляду на те, що судом встановлено, що зазначене майно на жодній із законних правових підстав із власності територіальної громади позивачеві у власність не переходило і відповідно право власності на нього позивачем не оформлювалось.

Отже, беручи до уваги вищевикладене, Вищий господарський суд України приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції було повно та всебічно встановлено всі обставини справи, дано юридично правильну оцінку спірним правовідносинам, вірно застосовано положення чинного законодавства та прийнято законне і обґрунтоване рішення.

За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції зміні чи скасуванню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7- 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 16 вересня 2008 року –без зміни.