3/165-14/197 Про звільнення незаконно зайнятого приміщення культової будівлі, визнання права власності на культову будівлю, усунення перешкод у користуванні культовою будівлею та про оформлення свідоцтва на право власності на культову будівлю - 23.12.2008 Прийняття

про звільнення незаконно зайнятого приміщення культової будівлі, визнання права власності на культову будівлю, усунення перешкод у користуванні культовою будівлею та передачу ключів і оформлення свідоцтва на право власності на культову будівлю.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

Релігійна громада звернулася до господарського суду Львівської області зі скаргою на дії відділу ДВС з виконання наказів названого господарського суду від 21.03.2005 зі справи № 3/165-14/197, в якій просить визнати недійсними постанови відділу ДВС від 18.02.2008 про закінчення виконавчого провадження.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 09.04.2008 (суддя Кітаєва С.Б.):

- визнано доводи скаржника правомірними;

- визнано недійсними постанови відділу ДВС від 18.02.2008 про закінчення виконавчого провадження за наказами господарського суду Львівської області від 21.03.2005 зі справи № 3/165-14/197;

- відділ ДВС зобов’язано поновити виконавче провадження з примусового виконання наказів господарського суду Львівської області від 21.03.2005 зі справи № 3/165-14/197.

У винесенні зазначеної ухвали місцевий господарський суд виходив з того, що відділ ДВС не вчинив усіх необхідних дій, спрямованих на виконання наказів господарського суду Львівської області з даної справи.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.09.2008 (колегія суддів у складі: суддя Гнатюк Г.М.–головуючий, судді Кравчук Н.М., Мирутенко О.Л.) ухвалу господарського суду Львівської області від 09.04.2008 скасовано та відмовлено у задоволенні скарги Релігійної громади. Постанову господарського суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що господарський суд першої інстанції неправильно оцінив докази зі справи, а тому його висновки не відповідають матеріалам справи і містять неправильне застосування норм матеріального права.

Релігійна громада звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.09.2008 скасувати повністю і поновити виконавче провадження у справі. Скаргу мотивовано, зокрема, тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував приписи Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) (далі –Закон), а тому дійшов невірного висновку про необхідність скасування правильної по суті ухвали господарського суду першої інстанції.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги. Представники учасників судового процесу у судове засідання не з'явилися.

Перевіривши на підставі встановлених судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- рішенням господарського суду Львівської області від 16.12.2004 з цієї справи позов задоволено частково: Хирівську міську раду зобов'язано звільнити незаконно зайняте приміщення культової будівлі –костелу Святого Лаврентія в м.Хирові і передати Релігійній громаді ключі від приміщення цієї будівлі; Хирівську міську раду зобов'язано усунути перешкоди в користуванні Релігійною громадою культовою будівлею шляхом заборони використання приміщення костелу для переходу в приміщення Народного дому, а також шляхом капітального переобладнання культової споруди і приміщення Народного дому у два самостійні об'єкти; Хирівську міську раду зобов'язано у встановленому законом порядку оформити право власності Релігійної громади на приміщення культової будівлі; у частині вимог про визнання права власності Релігійної громади на приміщення культової будівлі провадження у справі припинено; на відповідача віднесено судові витрати зі справи;

- рішення господарського суду Львівської області від 16.12.2004 набрало законної сили; 21.03.2004 названим господарським судом видано накази про примусове виконання даного рішення;

- 12.04.2005 Релігійна громада звернулася до відділу ДВС із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання зазначених наказів господарського суду Львівської області;

- 13.04.2005 постановами ВИ № 65X175, ВИ № 658164, ВП № 658121 державного виконавця відділу ДВС відкрито виконавче провадження та боржникові надано строк для добровільного виконання виконавчих документів – до 20.04.2005;

- згідно з актом державного виконавця від 25.05.2005 сторони виконавчого провадження зобов'язано: створити спільну комісію щодо врегулювання питань з виконання наказу господарського суду Львівської області; приступити до виконання даного наказу шляхом звільнення приміщення культової будівлі - костелу Святого Лаврентія та передачі ключів від приміщення культової будівлі;

- 21.06.2005 складено наступного акта, яким Релігійну громаду зобов'язано надати акт обстеження та його проект подати на затвердження сесією Хирівської міської ради, після чого буде призначено наступну бесіду з виконання наказу;

- акт державного виконавця від 21.07.2005 складено про те, що Хирівська міська рада не виконує накази господарського суду першої інстанції, і, враховуючи те, що Релігійна громада погоджується на примусове виконання наказів, вирішено "в найближчі терміни" вирішити питання про призначення примусового виконання наказів;

- 21.07.2005 державний виконавець надіслав міському голові м. Хирова попередження за № 5857/05, в якому з метою добровільного виконання наказів господарського суду пропонував у строк до 28.07.2005 виконати накази повно, фактично і реально та попередив, що в іншому випадку наказ буде виконано примусово, а щодо міського голови буде подано звернення до Старосамбірського районного суду Львівської області про притягнення до кримінальної відповідальності за невиконання судового рішення;

- 18.08.2005 державним виконавцем складено акта, в якому зазначено, що представники Старосамбірської районної державної адміністрації на примусове виконання наказу господарського суду не з'явилися з невідомих причин; сторонами виконавчого провадження підписано гарантійного листа від 18.08.2005 про виконання наказу добровільно до 25.08.2005;

- 06.10.2005 складено наступного акта, в якому відображено пропозицію посадових осіб Хирівської міської ради про призначення сесії ради, на якій вирішити питання про необхідність виконання наказу та його законність. Державний виконавець знову вказав Хирівській міській раді на необхідність добровільно звільнити незаконно зайняте приміщення костелу та передати ключі від приміщення Релігійній громаді;

- 06.10.2005 сторонами виконавчого провадження знову досягнуто "письмової згоди" щодо створення спільної комісії із залученням необхідних спеціалістів для розробки проекту перебудови Народного дому м. Хирова у два самостійні об'єкти (костел і Народний дім);

- 16.02.2006 складено наступного акта, в якому йдеться про створення окружної виборчої комісії і неможливість у зв'язку з цим проведення виконавчих дій з виконання наказу господарського суду;

- при цьому в усіх актах йдеться про примусове виконання лише одного наказу, а саме наказу про зобов'язання Хирівської міської ради звільнити незаконно зайняте приміщення культової будівлі та передачу Релігійній громаді ключів від приміщення;

- 04.05.2006 державним виконавцем міському голові м. Хирова Голубцю І.Я. надіслано попередження № 1200, в якому пропонувалося у термін до 12.05.2006 виконати накази господарського суду і містилося попередження про кримінальну відповідальність;

- 30.05.2006 державним виконавцем складено акта про те, що станом на цей день накази суду не виконано;

- 19.09.2006 і 16.11.2006 міський голова Голубець І.Я. отримував чергові попередження державного виконавця;

- згідно з актом від 28.11.2006 "наказ господарського Львівської області примусово неможливо було провести та виконати, в зв'язку з неявкою представників Старосамбірської районної державної адміністрації, які повинні забезпечити для проведення примусового виконання наказу господарського суду Львівської області слюсаря з необхідним інструментом і замком", а тому вирішено призначити повторне примусове виконання наказу;

- 13.12.2006 державним виконавцем міському голові Голубцю І.Я. надіслано попередження за № 6310/01-37;

- 28.12.2006 відділом ДВС надіслано до Старосамбірського районного суду Львівської області подання "щодо вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб виконавчого комітету Хирівської міської ради стосовно факту невиконання наказу господарського суду Львівської області", виданого 21.03.2005 зі справи № 3/165-14/197;

- 15.01.07 листом № 72 Старосамбірський районний суд Львівської області інформував відділ ДВС про те, що зазначене подання надіслано до прокуратури Старосамбірського району.

- 22.05.2007 прокуратура Старосамбірського району Львівської області повідомила відділ ДВС про те, що за результатами дослідної перевірки відмовлено в порушенні кримінальної справи стосовно Голубця І.Я. за відсутністю в діянні складу злочину та про те, що статтею 87 Закону передбачено необхідність порушення питання про кримінальну відповідальність боржника перед судом, а не прокуратурою;

- 14.02.2008 державним виконавцем складено акта про невиконання боржником наказів господарського суду Львівської області;

- 18.02.2008 державним виконавцем відділу ДВС винесено постанови ВП № 658175; ВП № 658164; ВП № 658121 про закінчення виконавчого провадження з виконання наказів господарського суду першої інстанції з цієї справи.

Причиною перегляду в касаційному порядку судових рішень зі справи № 3/165-14/197 стало питання про наявність підстав для визнання недійсними постанов відділу ДВС від 18.02.2008 про закінчення виконавчого провадження та про необхідність поновлення виконавчого провадження з цієї справи.

Згідно зі статтею 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом.

Відповідно до статті 1 Закону виконавче провадження –це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Закону, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до нього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 76 Закону передбачено, що після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець визначає йому строк добровільного виконання рішення.

Як вбачається з судових рішень зі справи, державний виконавець неодноразово встановлював строки для добровільного виконання наказів господарського суду, але Хирівською міською радою такі накази виконано не було.

Що ж до примусового виконання наказів, то попередні судові інстанції дійшли різних висновків про дотримання державним виконавцем вимог чинного законодавства.

За приписами частини другої статті 76 Закону у разі невиконання без поважних причин вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання. Якщо після цього рішення не буде виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, а на боржника державним виконавцем накладається штраф у сумі двократного розміру витрат на проведення виконавчих дій у порядку, встановленому частиною другою статті 87 цього Закону.

Згідно з частинами першою, третьою статті 87 Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі. При подальшому невиконанні рішення боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону державний виконавець здійснює примусове виконання рішень у порядку, передбаченому законом.

Вищий господарський суд України погоджується з висновком місцевого господарського суду про недотримання державним виконавцем відділу ДВС наведених законодавчих приписів, оскільки неодноразове надіслання нагадувань на адресу Хирівської міської ради щодо необхідності виконання одного з наказів господарського суду та звернення до Старосамбірського районного суду Львівської області з поданням "щодо вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб виконавчого комітету Хирівської міської ради стосовно факту невиконання наказу господарського суду Львівської області" не може свідчити про вчинення державним виконавцем усіх необхідних дій, спрямованих на належне виконання рішення місцевого господарського суду. Апеляційний же господарський суд, не переоцінивши наведених обставин, дійшов протилежного висновку без достатніх правових підстав.

Крім того, згідно з частиною третьою статті 25 Закону державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, відділом ДВС неодноразово зупинялося виконання наказів та загалом порушено строки виконання рішення господарського суду Львівської області від 16.12.2004 з цієї справи.

В абзаці сьомому пункту 8 роз'яснення Вищого господарського суду України від 28.03.2002 № 04-5/365 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (v_365600-02) зазначено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Отже, господарським судом Львівської області цілком обґрунтовано визнано доводи скарги Релігійної громади правомірними та визнано недійсними постанови відділу ДВС від 18.02.2008 про закінчення виконавчого провадження. Тому у зазначеній частині ухвалу місцевого господарського суду слід залишити без змін.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 41 Закону якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження визнана судом незаконною, виконавче провадження підлягає відновленню у 3-денний строк з дня отримання ухвали суду.

В абзаці другому пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" (v0014700-03) зазначено: "Заяви, подання учасників виконавчого провадження вирішуються загальним і господарським судами мотивованими ухвалами відповідно до вимог статей 232 - 234 ЦПК та статей 86, 121-2 ГПК. Виходячи зі змісту ст. 24824 ЦПК у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. При цьому суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом N 606-XIV (606-14) можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби (наприклад, постановити ухвалу про зупинення виконавчого провадження у випадках, передбачених ст. 35 Закону N 606-XIV), проте може привести визначений державним виконавцем строк зупинення провадження у відповідність із законом або скоротити його (ч. 3 ст. 36 Закону N 606-XIV)".

Таким чином, місцевий господарський суд у винесенні оспорюваної ухвали в частині зобов’язання відділу ДВС поновити виконавче провадження діяв без достатніх правових підстав, а також поза межами скарги, оскільки така вимога Релігійною громадою не висувалася.

З огляду на зазначені обставини Вищий господарський суд України вважає за необхідне скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.09.2008 з цієї справи, а ухвалу господарського суду Львівської області від 09.04.2008 змінити, виключивши з її резолютивної частини пункт 3, яким відділ ДВС зобов’язано поновити виконавче провадження з примусового виконання наказів господарського суду Львівської області від 21.03.2005 зі справи № 3/165-14/197.