Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. –головуючого, Малетича М. М., Стратієнко Л. В.,

за участю представників сторін: позивача – Бахур Р. М. дов. Від 01.10.2008 року, відповідача –Беліменка В. І. Дов. № 12-126 від 19.12.2008 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ВАТ "Гніванський кар’єр" на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 4 вересня 2008 року у справі господарського суду Вінницької області за позовом ВАТ "Гніванський кар’єр" до Українського державного підприємства поштового зв’язку "Укрпошта" в особі Вінницької дирекції поштамту ЦПЗ № 1, 3-я особа –ТОВ "Вінницьке кар’єроуправління", про повернення орендованого майна,

У лютому 2006 року ВАТ "Гніванський кар’єр" звернулось до господарського суду з позовом до Українського державного підприємства поштового зв’язку "Укрпошта" в особі Вінницької дирекції поштамту ЦПЗ № 1, 3-я особа –ТОВ "Вінницьке кар’єроуправління" про витребування майна.

Посилаючись на те, що він є власником вбудовано –прибудованих приміщень загальною площею 108,7 кв. метрів в житловому будинку № 157 по вул. Пирогова в м. Вінниці, а договірні відносини з відповідачем були раніше припинені, просив зобов’язати Українське державне підприємство поштового зв’язку "Укрпошта" в особі Вінницької дирекції поштамту ЦПЗ № 1 повернути спірні приміщення.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 8 червня 2007 року позов задоволено.

Відповідача зобов’язано в місячний термін з дня набрання рішенням суду законної сили звільнити вбудовано –прибудовані приміщення загальною площею 80,04 кв.метрів в житловому будинку № 157 по вул. Пирогова в м. Вінниці і передати їх ВАТ "Гніванський кар’єр".

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 4 вересня 2008 року рішення суду скасовано. У позові відмовлено.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити без зміни рішення місцевого господарського суду, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції ст.ст. 763 ч.2, 782 ч.1, 785 ЦК України.

Наполягає на тому, що суд апеляційної інстанції неправильно оцінив докази, а на момент звернення до суду договірні відносини з оренди між сторонами були припинені.

Представник 3-ї особи у судове засідання не з'явився та не повідомив суд про своє ставлення до справи.

Враховуючи, що про розгляд справи сторони і треті особи повідомлені належним чином, суд вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за відсутності представника третьої особи.

Вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, 28 грудня 1999 року між ТОВ "Вінницьке кар’єроуправління "Облагробуду" та Українським державним підприємством поштового зв’язку "Укрпошта" в особі Вінницької дирекції поштамту ЦПЗ № 1 було укладено договір оренди № 23, за яким ТОВ "Вінницьке кар’єроуправління" передало в оренду УДППЗ "Укрпошта" в особі Вінницького поштамту приміщення площею 114,6 кв. метрів по вул.Пирогова,157, в м.Вінниці, для розміщення поштового відділення зв’язку № 8.

Згідно п.3.1 цього договору термін оренди визначено з 1 січня 2000 року по 1 січня 2001 року.

Додатковою угодою від 1 жовтня 2000 року сторони змінили розмір приміщень, які передаються в оренду –80,04 кв. метрів.

1 січня 2001 року між ТОВ "Вінницьке кар’єроуправління" та відповідачем було укладено договір оренди № 2, за яким ТОВ "Вінницьке кар’єроуправління" передало відповідачу в оренду для розміщення поштового відділення зв’язку приміщення площею 80,04 кв. метрів по вул. Пирогова,157, в м.Вінниці.

3 січня 2002 року ТОВ "Вінницьке кар’єроуправління" уклало з відповідачем договір оренди № 19,за яким передав відповідачу у строкове платне володіння та користування приміщення площею 80,04 кв. метрів по вул. Пирогова,157, в м.Вінниці для розміщення відділення зв’язку.

Термін оренди з 1 січня 2002 року по 31 грудня 2002 року може бути продовжений на наступний період за згодою сторін.

Орендну плату відповідач сплачував.

25 грудня 2003 року ВАТ "Вінницьке кар’єроуправління" продало спірне приміщення позивачу, право власності за цим договором перейшло до позивача.

Відповідач продовжує користуватись спірним приміщенням і сплачує орендну плату.

Відповідно до ст. 260 ЦК УРСР, чинного до 1 січня 2004 року, в разі продовження користування майном після закінчення строку договору при відсутності заперечень з боку наймодавця договір вважається поновленим на невизначений строк і кожна з сторін вправі в будь-який час відмовитись від договору, попередивши про це другу сторону за один місяць.

Згідно ч.1 ст. 268 ЦК УРСР при переході права власності на здане в найом майно від наймодавця до іншої особи договір найму зберігає чинність для нового власника.

За таких обставин суд апеляційної інстанції правильно застосував ст.ст. 260, 268 ЦК УРСР і прийшов до юридично вірного висновку, що договір оренди № 19 від 3 січня 2002 року вважається поновленим на невизначений строк і зберіг чинність для нового власника –позивача.

Оскільки спірні правовідносини продовжували існувати після 1 січня 2004 року, також правильно Житомирський апеляційний господарський суд застосував до спірних правовідносин і норми ЦК України (435-15) , зокрема ст. 770 ЦК України і ч.2 ст. 763 ЦК України, відповідно до якої кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитись від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна –за три місяці.

Суд апеляційної інстанції відповідно до вимог ст.ст. 99, 101, 105 ГПК України перевірив всі доводи сторін, оцінив всі надані ними докази, повно встановив всі істотні для справи обставини, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, прийшов до юридично правильного висновку про недодержання позивачем процедури припинення договору оренди спірного нерухомого майна, укладеного на невизначений строк і обгрунтовано відмовив у позові.

Доводи, в яких пропонується переоцінити докази, Вищий господарський суд України не розглядає як такі, що виходять за межі його повноважень.

За таких обставин судові рішення законні та обгрунтовані, а тому зміні чи скасуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7- 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 4 вересня 2008 року –без зміни.