04/179-50 Про стягнення заборгованості за кредитним договором - 23.12.2008 Прийняття

Відкрите акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Волинської обласної дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулось до господарського суду Волинської області з позовом до Фермерського господарства "Перспектива КАІ" про стягнення 149443,81 грн. заборгованості за кредитним договором № 010/08-11/1547 від 28.02.2006 року.

Рішенням господарського суду Волинської області від 15.01.2008 року у справі № 04/179-50 позов задоволено повністю.

За апеляційною скаргою Фермерського господарства "Перспектива КАІ" судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.09.2008 року залишено без змін.

Фермерське господарство "Перспектива КАІ" звернулось до Вищого господарського суду України із ксаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Волинської області від 15.01.2008 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.09.2008 року скасувати і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи касаційної скарги обгрунтовані тим, що суди першої та апеляційної інстанції безпідставно, без посилань на норми матеріального права та докази у справі прийшли до висновку, що підставою для дострокового погашення заборгованості за кредитним договором було невиконання відповідачем пунктів 6.1, 6.3, 6.4, 6.6, 6.8, 6.9 кредитного договору.

Заслухавши суддю –доповідача та присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи і повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, а також правильність застосування господарським судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду переглядає за касаційною скаргою (поданням) та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та вбачається з матеріалів справи, Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль" в особі Волинської обласної дирекції АППБ "Аваль" (правонаступником якого є ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі його Волинської обласної дирекції, (а.с.23-24), надано кредит фермерському господарству "Перспектива КАІ" на суму 50 000 грн. строком оплати до 27.02.2009 року під 19 % річних для реконструкції корівника (а.с.7-10), згідно з кредитним договором № 010/08-11/1547 від 28.02.2006 року.

18.10.2006 року між сторонами була підписана додаткова угода № 010/08-11/1547/1, п.1 якої встановлено, що сторони збільшують розмір кредиту до 150 000 грн. строком оплати до 27.02.2009 року під 19 % річних.

16.04.2007 року сторони уклали ще одну додаткову угоду, якою зменшили відсотки за користування кредитом до 17 % річних.

З метою забезпечення виконання відповідачем умов кредитного договору 18.10.2006 року між останнім (заставодавець) і позивачем (заставодержатель) укладено договір застави майна, а саме: поголів'я свиней на відгодівлі в кількості 165 голів вартістю 38776,00 грн. і молодняка свиней в кількості 44 голів вартістю 1504,00 грн., всього: 40280,00 грн.

Задовольняючі позовні вимоги суди виходили з того, що пунктом 6.9 договору передбачено, що під час дії останнього на вимогу кредитора позичальник зобов'язується надавати інше додаткове забезпечення кредиту в разі, якщо укладені договори застави (поруки) не в повному обсязі забезпечують повернення кредиту або предмет застави за договорами застави, що забезпечує повернення кредиту, втратив ліквідність.

Пунктом 7.4 договору встановлено, що в разі невиконання відповідачем в тому числі пункту 6.9 цього договору кредитор має право негайно обмежити кредит за відкритою кредитною лінією чи достроково вимагати погашення заборгованості відповідача за кредитом, включаючи нараховані відсотки за користування кредитом і штрафні санкції. Застосування пункту 7.4 угоди не пов'язується з кількістю порушень позичальника, не має значення одне чи декілька.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 09.10.2007 року Відкрите акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі його Волинської обласної дирекції зверталося до фермерського господарства "Перспектива КАІ" з вимогою у термін до 15.10.2007 року вказати причини відсутності заставного майна (поголів'я свиней у кількості 33 голів) та погасити частину кредиту, що забезпечувалось цією заставою, чи надати в заставу інше ліквідне майно (а.с.15), що не було виконано відповідачем.

Також апеляційним судом досліджено акт від 02.07.2008 року про відсутність заставного майна, складений за участю представників сторін і незацікавленої особи, лист від 08.07.2008 року № 2741 про заміну відсутнього заставного майна іншим, що підтверджується засвідченою копією квитанції від 07.07.2008 року про відправлення його на адресу відповідача та встановлено, що ці докази підтверджують невиконання відповідачем пункту 6.9 укладеного договору. Крім того, банком представлено довідку-розрахунок нарахованих і сплачених відсотків станом на 11.08.2008 року.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що наведене жодним чином документально не спростовано.

Відповідач взятих на себе зобов'язань за кредитним договором не виконав, що відповідно до статей 509, 526, 1054 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України є підставою для дострокового повернення кредитних коштів.

Проте, касаційна інстанція не може погодитись з таким висновком за слідуючих обставин.

Відповідно до статті 93 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги (подання) можливе протягом трьох місяців з дня прийняття рішення місцевим господарським судом.

Таким чином, імперативна норма частини 2 статті 93 Господарського процесуального кодексу України надає апеляційному господарському суду право відновити пропущений строк подачі апеляційної скарги на протязі трьох місяців з дня прийняття рішення місцевим господарським судом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним господарським судом, оскаржуване в апеляційному порядку рішення прийняте 15.01.2008 року, а апеляційну скаргу із клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку відповідачем подано до суду апеляційної інстанції 02.06.2008 року, тобто після закінчення трьохмісячного процесуального строку, на протязі якого апеляційний суд має право відновити пропущений строк.

Що ж стосується рішення господарського суду Волинської області, то судом в порушення статті 43 Господарського процесуального кодексу України не встановлено та не доведено з посиланням на відповідні, досліджені судом докази підстав позову, а саме порушень відповідачем умов договору в тій частині, на яку посилається позивач.

Крім того, судом не зазначена відповідна норма права, яка передбачає дострокове повернення кредиту.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарським судом першої інстанції при розгляді справи та прийнятті рішення не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з’ясування судом всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення у справі підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111 11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Волинської області від 15.01.2008 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду 09.09.2008 року у справі № 04/179-50 господарського суду Волинської області скасувати.