Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" звернулось з позовом до господарського суду міста Києва про стягнення з відповідача 24 664,40 грн. страхового відшкодування, 8 884,27 грн. нарахованої пені.

12.12.2007 року господарський суд м. Києва прийняв рішення, яким позов задовольнив частково, стягнувши з відповідача 24 664,40 грн. страхового відшкодування, в іншій частині позову –відмовив.

Не погодившись з рішенням господарського суду Закрите акціонерне товариство "VАВ Страхування" звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду.

Постановою від 18.08.2008 року апеляційну скаргу заявника залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2007 року залишено без змін.

Закрите акціонерне товариство "VАВ Страхування" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 12.12.2007 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2008 року і передати справу на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Скаржник вважає рішення господарського суду м. Києва від 12.12.2007 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2008 року такими, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Заслухавши суддю –доповідача та присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням) та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, що 20.01.2005 року між ТОВ "Страхова компанія "Провіта" та ЗАТ "СК "Лідер", правонаступником якого є ЗАТ "VАВ Страхування" був укладений генеральний договір №19-П/01.05 про порядок здійснення факультативного перестрахування, згідно з яким визначений порядок здійснення сторонами взаємного факультативного перестрахування ризиків як на пропорційній, так і непропорційній основі.

15.04.2005 року ЗАТ "Аснова холдінг" в Акціонерній страховій компанії "Рокада" був застрахований належний ЗАТ "Аснова холдінг" автомобіль марки "Ягуар" (реєстраційний номер АА 36-37 КВ), про що складене страхове свідоцтво АТ №164/05 від 15.04.2005 року. Відповідно до страхового свідоцтва страхова сума склала 385 000,00 грн.

23.05.2005 року на підставі договору перестрахування №108/2004-ФП від 10.12.2004 року АСК "Рокада" за ковер-нотом №АТ 05/05 перестрахувала в позивача частину ризику настання страхового випадку відповідно до страхового свідоцтва ЛТ №164 05 від 15.04.2005 року в частині 80%.

Судами встановлено, що 08.07.2005 року у м. Києві по вул. Васильківській та 01.08.2005 року на автодорозі Дніпропетровськ - Царичанка - Кобеляки - Решетиловка за участю застрахованого автомобіля сталися ДТП, в результаті яких автомобіль був пошкоджений.

Згідно зі звітом від 12.09.2005 року про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу марки "Ягуар" (реєстраційний номер АА 36-37 КВ), складеним СПД - фізичною особою Суліменко В.В., вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу внаслідок ДТП, складає 194 536,07 грн.

03.10.2005 року АСК "Рокада", за заявою ЗАТ "Аснова холдінг", був складений страховий акт №234 та розрахунок щодо визначення суми страхового відшкодування, відповідно до яких розмір страхового відшкодування складає 189 916,07 грн.

Платіжним дорученням №2346 від 04.10.2005 року АСК "Рокада" перерахувала на користь ЗАТ "Аснова холдінг" 189 916,07 грн.

Відповідно до договору перестрахування від 10.12.2004 року №108/2004 ФП, ковер - ноту від 23.05.2005 року №АТ 05/05 та листа АСК "Рокада" №217 від 10.10.2005 року позивачем 11.10.2005 року був складений страховий акт №ВП/АТ05/05, згідно з яким була визначена сума, що підлягає сплаті перестрахувальнику (АСК "Рокада"), у розмірі 151 932,86 грн.

Позивач платіжним дорученням №8079 від 03.11.2005 року перерахував на користь АСК "Рокада" суму у розмірі 151 932,86 грн.

Відповідно до умов генерального договору від 20.01.2005 року №19-П/01.05 про порядок здійснення факультативного перестрахування та ковер-ноту від 29.06.2005 року №05/05РЗ, укладених між позивачем та відповідачем, останній взяв на себе зобов'язання, в разі настання страхового випадку, відшкодувати позивачеві частину сплаченого страхового відшкодування у частці 12,9870%.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 12 Закону України "Про страхування" передбачено, що перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Відповідно до пункту 6.1.8 договору перестрахування №108/2004 від 10.12.2004 року позивач зобов'язаний сповістити відповідача про настання страхового випадку за перестрахованим ризиком протягом трьох робочих днів з моменту одержання інформації про його настання.

Судами встановлено, що 04.11.2005 року позивачем на адресу відповідача був направлений лист №2402 з проханням виконати умови договору та ковер-ноту від 29.06.2005 року №05/05РЗ та сплатити позивачеві частку страхового відшкодування у розмірі 24 664,40 грн.

Відповідач у листі №473 від 05.12.2005 року вимагав надати додаткові документи для прийняття остаточного рішення щодо виплати його частки страхового відшкодування, а листом від 17.02.2006 року №87, посилаючись на п. 6.4.2.5 договору перестрахування №108/2004 від 10.12.2004 року, відмовив позивачеві у виплаті своєї частки перестрахового відшкодування.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення страхового відшкодування виходив з того, що позивач належним чином виконав свої зобов’язання, передбачені п.6.1.8 договору перестрахування № 108/2004 від 10.12.2004 року про що свідчать направлені за допомогою факсимільного зв’язку повідомлення від 12.07.2005 року, та 02.08.2005 року.

Пунктом 8.3. договору перестрахування №108/2004 від 10.12.2004 року передбачено, що перестрахувальник (позивач) самостійно проводить розслідування та оформляє документацію за страховим випадком. При цьому, позивач може звертатися до перестраховика (відповідача) за консультаційною допомогою.

Пунктом 6.4.2. договору перестрахування №108/2004 від 10.12.2004 року передбачено, що відповідач має право відмовити у виплаті страхового відшкодування у випадках:

- навмисного приховання перестрахувальником умов оригінального договору страхування або їх наступних змін, надання недостовірної інформації про об'єкт страхування, приховання обставин, що впливають на ступінь ризику, а також приховання (наявності) настання страхового випадку на момент передачі ризику на перестрахування (п. 6.4.2.1. договору перестрахування №108/2004 від 10.12.2004 р.);

- якщо об'єктом оригінального договору страхування є майно, що підлягає конфіскації (вилученню) на підставі судового рішення, що набуло законної сили (п. 6.4.2.2. договору перестрахування №108/2004 від 10.12.2004 року);

- у разі зменшення перестрахувальником власного утримання без письмової згоди перестраховика (п. 6.4.2.3 договору перестрахування №108/2004 від 10.12.2004 року);

- у разі несвоєчасного (протягом 3-х робочих днів) повідомлення перестраховика про настання страхового випадку без поважних на це причин, створення йому перешкод у визначенні обставин, характеру і розміру збитків (п. 6.4.2.4 договору перестрахування №108/2004 від 10.12.2004 року);

- у разі невикористання перестрахувальником законних прав щодо зменшення розміру виплати страхового відшкодування за рахунок реалізації права регресу (п. 6.4.2.5. договору перестрахування №108/2004 від 10.12.2004 року).

Судами встановлено, що підстави для відмови відповідача у виплаті страхового відшкодування, визначені пунктом 6.4.2 договору перестрахування №108/2004 від 10.12.2004 року, у даному випадку відсутні,

Посилання відповідача на те. що останній не мав змоги взяти участь у розслідуванні причин настання страхового випадку,судами не прийнято до уваги, оскільки, відповідач не скористався своїм правом, передбаченим пунктом 6.4.4 договору перестрахування №108/2004 від 10.12.2004 року Позивач жодним чином не перешкоджав відповідачеві у можливості взяти участь у розслідуванні причин настання страхового випадку. Проте, у матеріалах справи відсутні повідомлення відповідача про те, що останній бажає приймати участь у розслідуванні причин настання страхового випадку.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарські суди попередніх інстанцій в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та надали юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшли обґрунтованого висновку при вирішенні спору по суті.

Твердження заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення та постанови у даній справі колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2007 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2008 року у справі № 18/499 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "VAB Страхування" залишити без задоволення.