Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Васищака І.М.,

Палій В.М.,

розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення господарського суду м. Києва від 03.06.2008р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2008р.

у справі №37/98 господарського суду м. Києва

за позовом Відкритого акціонерного товариства

"Акціонерна компанія "Київводоканал"

до відповідача Закритого акціонерного товариства "Енергогенеруюча компанія "ДАРтеплоцентраль"

про стягнення 920 799,78грн.

за участю представників:

ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" –Верниба В.А.;

ЗАТ "Енергогенеруюча компанія "ДАРтеплоцентраль" –Мельник Е.О.

Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом та просило суд стягнути з відповідача –Закритого акціонерного товариства "Енергогенеруюча компанія "ДАРтеплоцентраль" 920 799,78грн. в рахунок повернення безпідставно отриманих пільг і субсидій у період з жовтня 2005р. по грудень 2007р.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що він не одержує повну вартість холодної води, відпущену для приготування гарячої, оскільки пільги та субсидії за поставлену гарячу воду, які надаються з бюджету, одержують теплопостачальні організації, які підігрівають холодну воду, зокрема, відповідач –Закрите акціонерне товариство "Енергогенеруюча компанія "Укр-Кан-Пауер". Зазначені обставини, як стверджує позивач, призвели до отримання відповідачем без належних на те підстав у період з жовтня 2005р. по грудень 2007р. пільг і субсидій, що припадають на частку холодної води для приготування гарячої води (т.1 а.с.2-4).

Відповідач у справі – ЗАТ "Енергогенеруюча компанія "ДАРтеплоцентраль", яке є правонаступником ЗАТ "Енергогенеруюча компанія "Укр-Кан-Пауер", у відзиві на позов просить провадження у справі припинити на підставі п.11 ч.1 ст. 80 ГПК України. При цьому, відповідач у наданому поясненні фактично відхиляє заявлені позовні вимоги по суті, стверджуючи, що:

- він не поставляв гарячу воду у спірний період та не здійснював підігрівання холодної води, оскільки не є виробником або виконавцем комунальних послуг з гарячого водопостачання;

- не отримував будь-яких пільг та субсидій, оскільки споживачами його послуг є виключно юридичні особи, які не можуть отримувати пільги, визнані для ветеранів ВВВ, дітей війни, реабілітованих осіб тощо;

- позивачем не доведено факту отримання відповідних субсидій та пільг відповідними доказами (т.1 а.с.108-109,119-121,141-142).

Рішенням господарського суду м. Києва від 03.06.2008р. у позові відмовлено (т.2 а.с.23-30).

Відмовляючи у задоволенні заявлених вимог, суд першої інстанції виходив з того, що є безпідставними твердження позивача про отримання коштів відповідачем без достатніх на те підстав, оскільки:

- відшкодування отримано відповідачем у відповідності до бюджетного призначення згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2005-2007роки", Порядку перерахування в 2005-2007роках деяких субвенцій на надання пільг, субсидій та компенсацій за рахунок надходжень до загального фонду державного бюджету рентної плати за транзитне транспортування природного газу і за природний газ та газовий конденсат, а також Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затверджених відповідними постановами Кабінету Міністрів України;

- пільги, які відповідач отримав з державного бюджету, мають чітке цільове призначення та були виділені з держбюджету і розподілені розпорядниками коштів як погашення заборгованості за спожиту теплову енергію конкретних житлових організацій згідно з укладеними договорами на постачання теплової енергії у гарячій воді (т.2 а.с.23-30).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2008р. рішення господарського суду м. Києва від 03.06.2008р. залишено без змін (т.2 а.с.66-69).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, а заявлені вимоги задовольнити.

Вимоги поданої касаційної скарги мотивовані неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права судами.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України (1798-12) заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України (254к/96-ВР) та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред’явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Однак, наявність права на пред’явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації встановленого вищевказаними нормами права.

Так, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб’єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. Відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову (враховуючи відсутність у господарського суду права на заміну неналежного позивача належним), незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов’язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов’язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов’язаних осіб. Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб’єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з’ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач мотивує заявлені вимоги фактом безпідставного отримання відповідачем частини відшкодування з бюджету, яке припадає на частку холодної води для приготування гарячої води, що, на за твердженням позивача має бути йому відшкодована. При цьому, позивач вважає, що факт безпідставності отримання такого відшкодування відповідачем є підставою, у відповідності з ст. 1212 ЦК України, для виникнення у відповідача обов’язку повернути йому 920799,78грн. за період з жовтня 2005р. по грудень 2007р.

Заявлені позовні вимоги вірно визнані судами безпідставними з огляду на наступне.

Загальні підстави для виникнення зобов’язання у зв’язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами гл.83 ЦК України (435-15) .

Так, відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, в силу ч.2 вказаної норми, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення зазначеної глави застосовуються, згідно п.4 ч.3 ст. 1212 ЦК України, і до відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, із змісту вищевказаної норми вбачається, що вимагати повернення відповідного майна має право особа, за рахунок якої таке майно набуте або збережене.

Таким чином, у випадку не виконання набувачем обов’язку повернути безпідставно набуте або збережене майно, потерпіла особа, суб’єктивне матеріальне право, встановлено цією нормою і полягає у отримані безпідставно набутого або збереженого майна, якої порушене, може звернутися до суду за захистом такого порушеного права. Вказана особа і буде належним позивачем у даному випадку, оскільки їй відповідне право належить.

Разом з тим, судами встановлено, що відповідачу здійснювалось відшкодування відповідних коштів за рахунок коштів місцевого бюджету, а не позивача.

Таким чином, навіть у разі отримання відповідних коштів у вказаному розмірі відповідачем без достатньої підстави, позивач не має суб’єктивного матеріального права вимагати їх повернення, оскільки не є особою, за рахунок якої відповідні кошти отримуються відповідачем, і, отже, є неналежним позивачем. При цьому, у разі, якщо позивач має право на відповідне відшкодування з бюджету, він не позбавлений права вимагати виконання відповідних обов’язків від зобов’язаних осіб.

Враховуючи зазначене, суди дійшли правильного висновку про необґрунтованість заявлених вимог і підстав для зміни чи скасування прийнятих у справі судових актів не має.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України, колегія суддів

постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2008р. у справі №37/98 господарського суду м. Києва залишити без змін, а касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" –без задоволення.