Вищий господарський суд України в складі колегії

у справі господарського суду Одеської області № 22/38-07-637

Рішенням господарського суду Одеської області від 12.02.2007 у справі № 22/38-07-637 (суддя Торчинська Л.О.) позовні вимоги СПД ОСОБА_1 до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 про визнання права спільної часткової власності на 598/1000 нежитлової споруди бару "Ковбой" загальною площею 232,8 кв.м, розташованого за адресою м. Одеса, пляж "Лузанівка", задоволені.

Рішення мотивовано тим, що у відповідності з умовами укладеного між сторонами договору оренди від 10.01.2006, з дозволу відповідача як орендодавця та за затвердженим ним кошторисом, позивач за власні кошти здійснив часткову реконструкцію та капітальний ремонт отриманих в оренду нежитлових приміщень бару "Ковбой" загальною площею 93,5 кв.м, в результаті чого об'єкт оренди за кошти позивача було суттєво змінено та створено нову річ - двоповерхову споруду загальною площею 232,8 кв.м, співвласником якої на підставі ст. ст. 355, 778 ЦК України став позивач у частині, що відповідає вартості його витрат на поліпшення речі на суму 263990 грн., що складає 598/1000.

Одеська міська рада - особа, яку не було залучено до участі у справі, звернулася з касаційною скаргою, просить рішення у справі скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, вважаючи рішення господарського суду м. Києва таким, що стосується її прав та обов'язків, однак її не було залучено до участі у справі, в зв'язку з чим рішення у справі підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує порушенням судом норм матеріального права, зокрема, ст. ст. 4, 331, 375, 376 Цивільного кодексу України, ст. ст. 78, 83, 92, 116 Земельного кодексу України, ст. ст. 16, 31, 60, 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Представники сторін своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції не скористались.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом під час розгляду справи встановлено, що 10.01.2006 між ОСОБА_2 (орендодавець) та СПД ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення, за умовами якого орендодавець передав у тимчасове платне користування орендарю частку - 46, 75 кв.м -1/2 належного ОСОБА_2 нежитлового приміщення бару "Ковбой", що розташований за адресою м. Одеса, пляж "Лузанівка" на земельній ділянці площею 200 кв.м (пункти 1.1, 1.2 договору), орендований об'єкт оцінений сторонами договору у 24310 грн. (п. 1.4 договору), орендар має право за свій рахунок внести в орендований об'єкт поліпшення та провести його реконструкцію з письмової згоди орендодавця за умови узгодження з ним кошторису робіт (п. 2.4 договору).

Посилаючись на своє право з письмового дозволу орендодавця та після узгодження з ним проекту здійснити реконструкцію орендованого об'єкту, передбачене пунктом 7.2 договору, надану ОСОБА_2 згоду на розробку проекту реконструкції нежитлових приміщень бару "Ковбой" з можливістю добудови банкетного залу, кімнат для відпочинку персоналу та відвідувачів на другому поверсі будівлі, а також улаштуванням господарського двору, при умові подальшого узгодження кошторису планованих робіт, що підтверджується листом від 14.01.2006, позивач за допомогою СПД ОСОБА_3 розробив проект № 000601-06 від 01.02.2006 реконструкції приміщень бару "Ковбой", затверджений ОСОБА_2, та склав погоджений з ним кошторис витрат на таку реконструкцію від 01.02.2006 вартістю 263990 грн.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, в результаті виконаних будівельних робіт згідно кошторису, затвердженого орендодавцем, предмет оренди зазнав суттєвих змін та фактично було створено нову річ (споруду) загальною площею 232,8 кв.м, що підтверджується Технічним висновком №000504-06 від 09.04.2006, складеним СПД ОСОБА_3, згідно якого будівельні роботи виконані відповідно до розробленого ним проекту від 01.02.2006.

10.01.2007 між СПД ОСОБА_1 та СПД ОСОБА_2 укладено новий договір оренди нежитлових приміщень бару "Ковбой", загальною площею 232,8 кв.м, строком на 1 рік, за умовами якого сторони зобов'язалися протягом десяти днів врегулювати між собою відносини права власності, що виникли внаслідок створення нової споруди загальною площею 232, 8 кв.м на базі орендованих нежитлових приміщень (п. 1.3 договору), втім, як встановлено судом, сторони не дійшли згоди щодо права спільної власності, що змусило позивача звернутись до господарського суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанцій дійшов висновку про їх підставність і ґрунтовність.

Разом з тим, колегія суддів констатує, що місцевим господарським судом не було належним чином досліджені підстави набуття відповідачем права власності на об'єкт спору.

Так, в порушення вимог ст. 5 Закону України "Про основи містобудування", ст. ст. 12, 23 "Про планування та забудову територій", ст. 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" судом не враховано, що реконструкція бару "Ковбой" вимагала розробки і затвердження у встановленому порядку компетентними органами, а не орендодавцем, проекту на реконструкцію існуючого об'єкту нерухомості та отримання дозволу відповідних органів і служб на здійснення будівельних робіт, а також прийняття об'єкту в експлуатацію.

Стаття 376 Цивільного кодексу України передбачає, що право власності на нерухоме майно, збудоване на земельній ділянці, яка не надавалась для цієї мети особі, що здійснила таке будівництво, у власність або у користування, без належного дозволу чи належно затвердженого проекту (самочинне будівництво) може бути визнане у судовому порядку виключно за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно і згодою особи, якій належить на праві власності дана земельна ділянка.

З аналізу положень п. 34 ст. 26, п. 2 ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вбачається, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесії.

Втім, при розгляді справи суд першої інстанції не встановив наявності рішення сесії Одеської міської ради, яка здійснює право власності на відповідну земельну ділянку від імені територіальної громади міста Одеси, щодо відведення позивачеві та/або відповідачеві земельної ділянки для будівництва нерухомого майна -бару "Ковбой" за адресою: м. Одеса, пляж "Лузанівка".

За таких обставин слід визнати, що спір про визнання права власності на майно, розташоване на вказаній земельній ділянці, може стосуватися прав та обов'язків Одеської міської ради, а відтак незалучення її до участі у справі відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. - 111-10 ГПК України є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, дійшла висновку, що судове рішення підлягає безумовному скасуванню з підстав, визначених п. 3 ч. 2 ст. - 111-10 ГПК України, а справа -передачі на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Під час нового розгляду господарському суду слід врахувати наведене, вжити заходи по встановленню кола осіб, на права та обов'язки яких може вплинути рішення по справі, залучити їх до участі у справі, ретельно перевірити доводи сторін, встановити дійсні обставини справи та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями - 111-5, - 111-7, - 111-9 - - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Одеської області від 12.02.2007 у справі №22/38-07-637 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Касаційну скаргу Одеської міської ради задовольнити.