Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

розглянув касаційну скаргу

за участю представників сторін:

позивача: Адамович Т.Г., довір. у справі

відповідача: не з'явились

Рішенням господарського суду від 25.12.07 (суддя Масловська Л.З.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.06.08 (колегія суддів у складі: Марко Р.І., Бонк Т.Б., Бойко С.М.), позовні вимоги задоволено. Стягнуто з державного підприємства "Золочівський лісгосп" на користь ДТГО "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська дирекції залізничних перевезень" 50811,48 грн. боргу та судові витрати.

Державне підприємство "Золочівське лісове господарство" просить скасувати прийняті судові рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що у чинному законодавстві визначено обов'язок станції затримання вантажу направити повідомлення відправнику із запитом про подальші вказівки щодо перевезення вантажу. Вантажовідправник (ДП "Золочівське лісове господарство") жодним чином не був повідомлений про затримку вагонів, а також на його адресу не поступало жодних запитів про надання вказівок щодо перевезення вантажу. Таким чином відповідач був позбавлений можливості надання вказівок щодо перевезення власного вантажу залізниці. Судом в порушення вимог ст. 43 ГПК України не в повному обсязі досліджені обставини справи.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

У жовтні 2006 року ДП "Золочіський лісгосп" на адресу польської фірми "Silva" зі станції Золочів Львівської залізниці було відвантажено деревину (згідно залізничних накладних №N'35197925, 35197921 у вагонах №№67677138, 67857631).

Брокером підприємства у ВМД №№ 209050000/6/001962, 209050000/6/001972 задекларовано, що у цих вагонах перемішуються через митний кордон України лісоматеріали -тех. дрова - вільха.

9 жовтня 2006р. на вимогу Володимир-Волинського міжрайонного відділу УСБУ у Волинській області дані вагони були затримані на станції Ізов для подальшої перевірки митними органами, про що станцією Ізов складено акт загальної форми № 157.

На вимогу митниці митний огляд вантажу було проведено на станції Ковель, для чого зазначені вище вагони 13 жовтня 2006р. згідно акта загальної форми № 160 станцією Ізов були відправлені для вивантаження. На станцію Ковель вагони №№ 67677138, 67857631 з деревиною прибули 13 жовтня 2006р. і були вивантажені на території контейнерного майданчика для подальшого митного догляду.

Під час перевірки вагонів з вантажем було виявлено, що у вагонах №№67677138, 67857631 фактично переміщується через кордон деревина паливна для технічних потреб, однак різних порід, зокрема граб - 12 м3, липа- 15,3 м3, осика - 16,8м3, ялина - 2,0 м3, сосна -6,0 м3, береза - 2,0 м3, вільха -35,1 м3, всього деревини - 54,1 м3, а відповідачем задекларовано лише тех. деревину вільху.

Митними органами про порушення митних правил складено протокол №856/20500/06 і постановою Любомльського районного суду від 22 листопада 2006р. за вчинене правопорушення брокера ДП "Золочівський лісгосп" притягнуто до адміністративної відповідальності.

Після закінчення митного огляду 24 листопада 2006р. деревина була завантажена у ті ж вагони і відправлена на станцію Ізов, де 26 листопада 2006р. у відповідності до акта затримання (повернення) № 4 вагони №№67677138, 67857631 з деревиною були затримані Державною інспекцією з карантину рослин по Волинській області по причині протермінованості фітосанітарних сертифікатів.

28 листопада 2006р. після надання відправником фітосанітарних сертифікатів вантаж відправлено за призначенням.

Судами встановлено, що повідомлення про затримку вагонів згідно параграфа 2 ст.21 СМГС ("Соглашения о международном железнодорожном грузовом сообщении") направлено вантажовідправнику через станцію відправлення 13.10.2006 року, у зв'язку з чим моментом затримки є ця дата і тому сума платежів за позовом разом з ПДВ підлягає зменшенню до 50811,48 грн. (п.4 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Мінтрансу України від 25.02.1999 №113, зареєстрованим в Мінюсті України 15.03.1999 за №165/3458 (z0165-99) , термін користування вагонами обчислюється не раніш часу, вказаного в повідомленні).

Згідно додатку №1 Правил перевезення вантажів, які підлягають фітосанітарному контролю, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 року №644 (z0873-00) , деревина та хімічно необроблені вироби з неї, пиломатеріали відносяться до підкарантинних матеріалів, оскільки можуть бути переносниками шкідників, хвороб рослин та бур'янів. Карантинний сертифікат видається на партію підкарантинного матеріалу. Партія - це кількість однорідного матеріалу.

Судами встановлено, що за кордон перевозилась не одна партія деревини технічної, а декілька, в той час як в декларації та перевізних документах зазначена лише одна - вільха.

Таким чином попередні судові інстанції дійшли обґрунтованого висновку про те, що затримка вагонів для митного огляду виникла з вини відповідача, яка підтверджена постановою Любомльського районного суду від 22.11.06 про притягнення до адміністративної відповідальності брокера лісгоспу.

Відповідно до ст. 120 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 6.04.98 №457 (457-98-п) , за затримку вагонів через неналежне оформлення документів вантажовідправник вносить плату, передбачену ст. 119 Статуту і несе відповідальність перед залізницею за наслідки затримки вагонів. Згідно з цією статтею за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами тощо вноситься плата, порядок визначення якої встановлюється Правилами.

Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів, пов'язаної з митним оформленням.

Станції Ізов та Ковель віднесені до зон митного контролю пунктів пропуску, тому відповідно до ст. 139 Митного кодексу України митні органи мають право здійснювати огляд товарів та транспортних засобів, а залізниця зобов'язана на їх вимогу проводити розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю.

На основі п.п. 12, 13 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Мінтрансу України від 25.02.99 №113, зареєстрованим в Мінюсті України 15.03.99 за №165/3458 (z0165-99) , загальний час, за який вноситься плата за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів під час перевезення у всіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.

Пунктом 16 Правил визначені обставини, при яких вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами. Такої підстави для звільнення від сплати, як затримка вагонів митницею, дана норма не містить. Тому відповідач зобов'язаний сплатити залізниці всі платежі, пов'язані із затримкою вагонів з деревиною у зв'язку з митним оглядом, оскільки затримка виникла з його вини.

Відповідно до ст. 4 6 Статуту залізниць України вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби.

За зберігання вантажу понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Згідно п. 9 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.00 №644 (z0866-00) за зберігання вантажів, завантажених у вагони які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у т.ч. під митним оформленням та з інших причин, незалежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.

Окрім того, наказом Мінтрансу України №551 від 15.11.99, зареєстрованим в Мінюсті України 1.12.99 за №828/4121 (z0828-99) , затверджено Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України (Тарифне керівництво №1), п. 1.5 розділу 2 якого передбачає справляння збору за подачу й забирання завантажених і порожніх вагонів, а п.9 розділу 2 - отримання збору за надсилання повідомлення вантажовласникам.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, відповідачем належними доказами не доведено факту затримки вантажу не з його вини, тому колегія суддів погоджується з висновками попередніх судових інстанцій про те, що відповідач у відповідності до ст.11 СМГС зобов'язаний сплатити всі належні залізниці платежі, пов'язані із затримкою його вантажу в жовтні 2006 року.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що попередні судові інстанції відповідно до ст. ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об’єктивно дослідили матеріали справи в їх сукупності, правильно застосували норми процесуального та матеріального права, а доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження за результатами їх касаційного перегляду.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Державного підприємства "Золочівське лісове господарство" залишити без задоволення, постанову від 02.06.08 Львівського апеляційного господарського суду у справі №4/839-27/101 господарського суду Львівської області – без змін.