Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

розглянула

В засіданнях взяли участь представники:

Ухвалою від 10.12.08 Вищого господарського суду України касаційна скарга Порту № 18/547 від 27.10.08 була прийнята до провадження та призначена до розгляду у судовому засіданні на 23.12.08.

Вказана ухвала суду була направлена сторонам у справі в установленому порядку, документів які б свідчили про її неотримання сторонами у справі до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 111-4 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги. На момент розгляду справи у судовому засіданні 23.12.08 будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило.

У судове засідання 23.12.08 представники Підприємства та Інспекції не з'явились.

Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а на момент розгляду справи у судовому засіданні 23.12.08 повідомлень щодо неможливості участі у такому судовому засіданні до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа розглядалась за наявними матеріалами справи за участі представника Порту.

Про вказані обставини представника сторони було повідомлено на початку судового засідання 23.12.08. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу в касаційному порядку, не заявлено.

За згодою представника Порту, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 23.12.08 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 01.10.08 господарського суду Донецької області (суддя Татенко В.М.) у задоволенні позовних вимог Порту відмовлено.

При винесенні вказаного рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що на спірні правовідносини розповсюджується дія положень п.п. 5.16 ст. 5, п.п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" на підставі яких звільняються від оподаткування операції з поставки послуг, що надаються іноземним суд нам та оплачуються ними відповідно до законодавства України портовими зборами.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, Порт звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення від 01.10.08 господарського суду Донецької області скасувати, та прийняти по справі нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскарженого судового акту було порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема: ст.ст. 73 Кодексу торговельного мореплавства України, п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 5.15, 5.16 ст. 5, п.п. "а" п. 6.5 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 1 наказу Міністерства транспорту України "Про затвердження зборів і плат за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України" № 214 від 27.06.96.

Інспекція у письмовому відзиві на касаційну скаргу доводи Порту підтримує, та просить касаційні вимоги задовольнити. Також, у відзиві Інспекції ставиться питання про розгляд справи без участі її представника.

У своєму відзиві на касаційну скаргу Підприємство щодо доводів, викладених у касаційній скарзі, заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просить касаційну скаргу Порту залишити без задоволення, а оскаржене рішення –без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзиви на касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника сторони, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено місцевим судом на підставі матеріалів справи, 07.12.06 між Портом та Підприємством (Агент) було укладено договір № 25-6/109 (далі –Договір), за яким Порт взяв на себе зобов'язання по обслуговуванню суден, які заходять до Порту та знаходяться під агентуванням Підприємства, який діє в Порту у відповідності до гл. 31 Господарського кодексу України (436-15) та гл. 5 р. 4 Кодексу торгового мореплав ства України, як повноважний представник судновласників відповідно до договору доручення. Разом з тим, судом встановлено, що відповідно до додаткової угоди від 22.11.07 Договір було пролонговано на 2008 рік (до 31.12.08).

Також, судом першої інстанції встановлено, що у р. 2 Договору сторони конкретизували зміст взаємних прав та обов'язків, пов'язаних з обслуговуванням суден, що агентуються, згідно яких Порт надає послуги Агенту і судну, зазначеному в заявці судновласника, по діючим в Порту ставкам і тари фам, а Агент виконує агентські функції по обслуговуванню суден в Порту. При цьому, встановлено, що у р. 3 Договору сторони передбачили, що Агент від імені судновласника та за його дорученням здійснює взаєморозрахунки з Портом по по ртовим зборам і іншим платежам у відповідності до наданого Портом дисбурсментського рахунку у передбачені Договором строки.

Судом встановлено, що порядок проведення розрахунків встановлено сторонами у п. 3 Договору, зокрема, п.п. 3.2 п. 3 визначено, що Підприємство від імені та за дорученням судновласника оплачує Порту вартість обов'язкових портових зборів, які встановлені діючими постановами Кабінету Міністрів України та наказами Міністерства транспорту України.

Крім того, встановлено, що згідно п. 3.9 Договору оплата здійснюється: стосовно суден, які плавають під українським прапором, українських судно власників –в гривнях по курсу Національного банку України на день надання послуг (виконання робіт); стосовно суден судновласників-нерезидентів України –у доларах США.

На підставі наданих сторонами доказів у справі судом першої інстанції встановлено, що у січні –серпні 2008 року Порт здійснив перевалку транзитних та експортних вантажів на іноземні судна, агентом яких було Підприємство, у зв‘язку з чим, відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України "Про портові збори" № 1544 від 12.10.00 (1544-2000-п) та наказу Міністерства транспорту України "Про затвердження Зборів і плат за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України" № 214 від 27.06.96 ( зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.07.96 за № 374/1399 (z0374-96) ) Портом за надані послуги були виставлені Підприємству рахунки на загальну суму 1 017 256,32 доларів США, проте виставлені рахунки були опла чені Підприємством лише у сумі 955 914,57 доларів США без урахування податку на додану вартість (61 341,75 доларів США), з посиланням на безпідставність його нарахування.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує ст. 306 Господарського кодексу України, якою визначено, що під перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов’язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Визначення самого поняття "переміщення" знаходиться у гл. 1 Митного кодексу України (92-15) , відповідно до якого під переміщенням товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях маються на увазі операції з переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов’язаних з ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. Таким чином, у визначення поняття "переміщення" згідно з нормами Митного кодексу України (92-15) включаються й інші операції, пов’язані з транзитом.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що ст. 84 Кодексу торговельного мореплавства України (далі –Кодекс) встановлені види цільових портових зборів та зазначено, що інші види зборів можуть встановлюватися законодавчими актами України.

Наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження Зборів і плат за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України" № 214 від 27.06.96 ( зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.07.96 за № 374/1399 (z0374-96) ) затверджені збори і плати за послуги, що надаються судам у морських торговельних портах України та встановлено лоцманський збір, збір за користування послугами служби регулювання рухом суден, швартовний збір, плата за роботу буксирів при швартовних операціях, плата за користування плавзасобами, плата за агентські послуги, супервайзерська винагорода.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що при вирішенні спору по суті судом першої інстанції встановлено, що наявні в матеріалах справи документи з відмітками митниць свідчать, що послуги, надані Портом, було здійснено при перевезенні транзитного вантажу.

Відповідно до ч. 5 ст. 1 Закону України "Про транзит вантажів" від 20.10.99 № 1172-XIV (далі Закон –№ 1172-XIV (1172-14) ) транзитні послуги (роботи) –це безпосередньо пов'язана з транзитом вантажів підприємницька діяльність учасників транзиту, що здійснюється в межах договорів (контрактів) перевезення, транспортного експедирування, доручення, агентських угод тощо.

Згідно ч. 6 ст. 1 Закону № 1172-XIV учасники транзиту –це вантажовласники та суб'єкти підприємницької діяльності (перевізники, порти, станції, експедитори, морські агенти, декларанти та інші), які у встановленому порядку надають (виконують) транзитні послуги (роботи).

Таким чином, оскільки надані Портом послуги сприяли переміщенню вантажу транзитом до кінцевого місця споживання за межами території України, то надані ним послуги є такими, що були безпосередньо пов'язані з транзитним вантажем.

Згідно ст. 3 п.п. 6.2.4 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 № 168/97-ВР (далі Закон –№ 168/97-ВР (168/97-ВР) ) операції з поставки послуг платником податку, пов'язані з перевезенням (переміщенням) пасажирів та вантажів транзитом через територію України, оподатковуються у порядку, передбаченому п. 5.15 цього Закону.

Пунктом 5.15 ст. 5 Закону № 168/97-ВР встановлено, що звільняються від оподаткування операції з поставки послуг по перевезенню (переміщенню) пасажирів та вантажів транзитом через територію і порти України.

З урахуванням наведеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що надані Портом послуги є такими, що безпосередньо пов'язані з транзитом вантажів та пов'язаними з перевезенням (переміщенням) таких вантажів, тому підлягають звільненню від нарахування податку на додану вартість за ставкою 20%.

Таким чином, нарахування Портом податку на додану вартість за фактично надані послуги щодо транзитних вантажів суперечить вимогам Законів України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) та "Про транзит вантажів" (1172-14) .

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені Портом в касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факт порушення судом не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

З врахуванням того, що з’ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом першої інстанції було повно та всебічно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

Касаційну скаргу державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт" № 18/547 від 27.10.08 залишити без задоволення.

Рішення від 01.10.08 господарського суду Донецької області у справі № 17/111 господарського суду Донецької області залишити без змін.