Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

Рішенням господарського суду Донецької області від 07.10.2008 (суддя: Е.Сгара) в позові про стягнення вартості вагової нестачі коксової продукції відмовлено.

Рішення суду мотивовано тими обставинами, що позивачем не здійснено переважування тари для визначення ваги нетто, тобто у визначений Інструкцією П-6 спосіб, позивач не здійснив контрольну перевірку масової частки загальної вологості коксу, не розрахував масу сухої речовини згідно ДСТУ 322-12-2-94, отже не доведено обставини на які він посилається, не обґрунтовано документально підстави для покладення відповідальності на відповідача.

Позивач в касаційній скарзі просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Скаржник посилається на неналежне дослідження судом всіх фактичних обставин справи їх неправильну оцінку, зокрема, судом помилково зроблено висновок про затримку у прийманні продукції, тоді як мало місце дотримання єдиного технологічного процесу приймання продукції.

Позивач використав дані щодо вологості коксу, зазначені у сертифікаті якості, тому відбір проб не здійснювався, що не свідчить про невідповідність приймання продукції вимогам ДСТУ.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, заслухавши представника скаржника, вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволені позову, місцевий суд виходив з того, що документальні підстави для покладення на відповідача відповідальності, як і докази неналежного виконання ним зобов'язань за договором та вини за нестачу продукції відсутні, позивачем порушені правила приймання продукції за кількістю, встановлені Інструкцією №П-6.

Колегія суддів погоджується із правовою позицією господарського суду з огляду на наступне.

Пунктом 14 Інструкції П-6 (va006400-65) встановлюється порядок перевірки ваги нетто, згідно якого, при неможливості переваження продукції без тари, визначення ваги нетто здійснюється шляхом перевірки ваги брутто в момент отримання продукції і ваги тари після звільнення її з-під продукції. Результати перевірки оформляються актами. Визначення ваги нетто шляхом відрахування ваги тари із ваги брутто за даними, зазначеними в транспортних документах, без перевірки фактичної ваги брутто і ваги тари не дозволяється.

Судом встановлено, що позивачем не здійснено переваження тари вагону для визначення ваги нетто, тобто, з акту приймання продукції не вбачається, що позивач визначив вагу вантажу зазначеним в Інструкції способом.

Посилання позивача на ДСТУ 322-12-2-94, яким встановлений порядок визначення маси нетто по різниці маси навантаженої групи вагонів (брутто) і маси порожніх вагонів (тари), зазначеній на їх трафаретах, та за яким допускається використовувати для визначення маси при надходженні партії коксу масову долю загальної вологи, визначену у постачальника і вказану в сертифікаті якості, судом правомірно не було прийнято до уваги, з огляду на наступні приписи законодавства.

Пунктом 4.3 ДСТУ 322-12-2-94 "Кокс кам’яновугільний, пековий і термоантрацит. Правила приймання" передбачено, що відбір проб коксу у споживача повинен здійснюватись за ДСТУ 23083 в момент розвантаження коксу з вагонів. Показник масової долі загальної вологи, що встановлений споживачем, використовують для визначення сухої маси при надходженні партії коксу.

Відповідно до Методики контрольної перевірки маси партії коксу, що надходить до споживача (в перерахунку на суху речовину), наведеної в додатку А до ДСТУ 322-12-2-94, масу коксу (нетто) визначають за різницею маси завантаженої групи вагонів (брутто), визначеної зважуванням у споживача, та маси порожніх вагонів - тари, вказаної на їх трафаретах. Для визначення масової долі загальної вологи у коксі при надходженні партії відбирають та готують пробу за ДСТУ 22083. В пункті А.3 додатку А наведено формулу, за якою розраховується маса сухої речовини, а в пункті А.5 – формула, за якою визначається величина розбіжності маси сухої речовини коксу, розрахованої за документом про якість, та результати контрольної перевірки її у споживача.

З врахуванням вищезазначених нормативних приписів колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірних висновків, що у випадку виявлення нестачі продукції, позивач повинен був здійснити контрольну перевірку масової долі загальної вологи коксової продукції, розрахувати масу сухої речовини або надати обґрунтований розрахунок нестачі продукції згідно з актом приймання продукції за кількістю, однак, доказів проведення такої перевірки, а також належного розрахунку нестачі кожної партії спірної продукції позивачем не надано.

Доводи скаржника відхиляються, оскільки не ґрунтуються на наведених приписах законодавства.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Донецької області від 07.10.2008 у справі № 7/126 господарського суду Донецької області залишити без зміни, а касаційну скаргу –без задоволення.