Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тебус" звернулося до господарського суду з позовом про визнання недійсними рішення Київської міської ради від 21.12.2006р. № 526/583-1 в частині відмови в оренді Товариству з обмеженою відповідальністю "Тебус" (пункт 141 додатку 2 до рішення) та від 29.03.2007р. № 384/1045 в частині надання права оренди приміщення по вул. Хрещатик, 46 А' у місті Києві Відкритому акціонерному товариству "Світанок" (пункт 20 додатку 1 до рішення) (відповідно до уточнень від 05.09.2008р., т.1., а.с.71-74).

Позовні вимоги вмотивовано тим, що позивач як орендар не отримав відповіді на свою заяву про продовження дії договору оренди, як і повідомлення про припинення чи зміну умов договору оренди, відтак договір оренди є пролонгованим за приписами частини 4 статті 284 Господарського кодексу України, статті 764 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а рішення про відмову у продовженні договору оренди на новий термін та про передачу орендованого ним приміщення в оренду іншій юридичній особі порушує його законні права та охоронювані законом інтереси.

Треті особи та відповідач відхилили позовні вимоги повністю, вказавши на відсутність порушеного права позивача, що підлягає захисту, позивачем не обґрунтовано, чи виникло у нього переважне право на продовження оренди спірного майна.

Відповідач, крім вказаних вище обставин, послався також на закінчення дії договору оренди 04.10.2006р., про що позивача було повідомлено листом від 05.10.2006р. № 155/1/05-2759, та зазначив, що розпоряджаючись приміщенням, належним територіальній громаді міста Києва, Київська міська рада діяла в межах власних повноважень та чинного законодавства.

Додатково відповідач повідомив, що рішенням Господарського суду міста Києва від 02.04.2007р. у справі № 35/99 задоволено позовні вимоги Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тебус" про виселення Товариства зі спірного приміщення в зв'язку зі закінченням дії договору оренди; вказане рішення набрало чинності та виконано державною виконавчою службою.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.09.2008р. (суддя Пригунова А.Б.) позов задоволено повністю; визнано недійсним рішення Київської міської ради від 21.12.2006р. № 526/583-1 в частині відмови Товариству з обмеженою відповідальністю "Тебус" в оренді приміщення по вул. Хрещатик, 46 А' у місті Києві (пункт 141 додатку 2 до рішення) та рішення Київської міської ради від 29.03.2007р. № 384/1045 в частині надання права оренди приміщення по вул. Хрещатик, 46 А' у місті Києві Відкритому акціонерному товариству "Світанок" (пункт 20 додатку 1 до рішення); з відповідача на користь позивача стягнуто 203грн. судових витрат.

Судове рішення вмотивовано встановленими обставинами справи, що позивач не отримував повідомлення орендодавця про припинення договору оренди, відтак позивач залишається законним орендарем вказаних приміщень відповідно до частини 4 статті 284 Господарського кодексу України, частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статті 764 Цивільного кодексу України; відтак спірні рішення Київської міської ради, якими вона розпорядилась орендованими позивачем приміщеннями, порушують права позивача, як їх законного орендаря.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2008р. (судді: Андрієнко В.В., - головуючий, Буравльов С.І., Вербицька О.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з мотивів повного та достовірного встановлення всіх фактичних обставин справи, які мають значення для вирішення даного спору.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд наголосив на відсутності належних та допустимих доказів у їх підтвердження всупереч розподілу між сторонами обов'язку доказування певних обставин справи за статтею 33 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач та треті особи звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять постанову апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування касаційних скарг скаржники посилаються на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме статей 33, 34, 35, 84 Господарського процесуального кодексу України. Вважають, що господарськими судами не надано належної правової оцінки та не враховано той факт, що орендодавець у листі від 18.10.2006р. виявив своє волевиявлення щодо припинення попередніх орендних правовідносин, а лист КМД УДППЗ "Укрпошти" не є належним доказом в спростування вказаних обставин; апеляційним судом безпідставно не прийнято до уваги нові докази, що підтверджують направлення та вручення повідомлення про припинення договору оренди за юридичною адресою позивача; не враховано факти, встановлені рішенням господарського суду від 02.04.2007р. у справі № 35/99; безпідставно відмовлено у залученні до участі у справі Головного управління комунальної власності м. Києва, до повноважень якого входить обов'язок підготовки документації та внесення відповідних змін щодо подальших орендних відносин з позивачем. Відтак правові висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на повному, всебічному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності; судами не встановлено, які саме права позивача щодо орендованого ним майна є порушеними та підлягають судовому захисту.

Додатково у судовому засіданні скаржники вказали на розгляд даної справи судами всупереч правилам підвідомчості спорів господарським судам, ви значеним статтею 12 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач усно в судовому засіданні та у відзиві на касаційні скарги заперечив проти їх доводів з мотивів законності та обґрунтованості судових рішень

Заслухавши доповідь судді –доповідача та пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, на виконання рішень Київської міської ради від 06.10.2005р. № 36/3500 (ra_036023-05) (додаток 1 пункту 16) та від 27.10.2005р. № 265/3726 (ra_265023-05) (пункт 9) між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тебус" та Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" був укладений договір № 10/2118 від 27.03.2006р., відповідно до умов якого позивач орендував нежиле приміщення за адресою вул. Хрещатик, 46 А' у місті Києві загальною площею 74,2кв.м. цільовим призначенням для проектної установи.

Згідно умов договору строк його дії встановлено до 04.10.2006р., тобто, на 191 календарний день.

19.09.2006р. (до закінчення строку дії вказаного договору) позивач направив до заступника Голови Київської міської державної адміністрації –Начальника Головного управління комунальної власності м. Києва клопотання про продовження договору оренди на новий строк, вх. № 16632; протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди від 27.03.2006р.

Орендодавець (КП "Київжитлоспецексплуатація") відповідно до поданої суду копії списку рекомендованих листів 18.10.2006р. направив орендарю (ТОВ "Тебус") на його адресу у м. Києві рекомендовану кореспонденцію № 370575 –лист від 05.10.2006р. № 155/05-2759, яким повідомляв про припинення дії договору та просив звільнити орендовані приміщення.

Однак судами встановлено, що, відповідно до листа Київської міської дирекції Українського державного підприємства "Укрпошта" від 10.07.2007р. № ю-1566, на конверті була зазначена неповна адреса одержувача, в зв'язку з чим зазначений лист був повернутий відправнику та вважається врученим 20.10.2007р. уповноваженій особі на отримання пошти орендодавця; відтак позивач не отримував листів з волевиявленням орендодавця про припинення договору оренди, про що було відомо орендодавцю; інших листів про припинення договору оренди орендарю орендодавцем та власником орендованого приміщення не направлялось.

Також суди розцінили як волевиявлення орендодавця на продовження орендних правовідносин з орендарем лист Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" від 18.10.2006р. з пропозицією розглянуто зміни розміру орендної плати, відповідну згоду позивача було отримано орендодавцем 15.11.2006р. за вх. № 6262.

Відтак суди встановили, що позивач продовжував користуватися орендованим майном після закінчення договору оренди за відсутності заперечень з боку орендодавця, тому відповідно до частини 4 статті 284 Господарського кодексу України, частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статті 764 Цивільного кодексу України договір оренди від 27.03.2006р. № 10/2118 є продовженим до 13.04.2007р.

Отже, на думку судів, рішення Київської міської ради від 21.12.2006р. № 526/583-1 (raa526023-06) про відмову позивачу в оренді спірного приміщення та від 29.03.2007р. № 384/1045 (ra0384023-07) про передачу його в оренду іншій юридичній особі –ВАТ "Світанок" порушують права позивача як орендаря спірних приміщень, які підлягають захисту у спосіб, визначений законодавством та згідно поданого позову.

Відповідно до статті 327 Цивільного кодексу України управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Частиною 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено повноваження органів місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад здавати об'єкти права комунальної власності в оренду.

Правовідносини сторін щодо оренди комунального майна врегульовано Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , Цивільним кодексом України (435-15) , Господарським кодексом України (436-15) .

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені статтею 764 Цивільного кодексу України, статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та опосередковано нормою частини четвертої статті 291 Господарського кодексу України, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України (435-15) .

Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

В частині другій статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк та на попередніх умовах, на який цей договір укладався, у випадку, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення можуть бути висловлені ним як до закінчення терміну дій договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.

Поновлення договору оренди за приписами статті 764 Цивільного кодексу України не пов'язується з волевиявленням сторін, а є об'єктивним фактом, який настає за умов, передбачених цією статтею. Застосування вищевказаних норм законодавства до спірних правовідносин не залежить від умов договору оренди, а встановлено законом.

Водночас з матеріалів справи вбачається, що предметом спору є захист прав позивача як орендаря приміщень з огляду на наявність чи відсутність їх порушень прийнятими рішеннями Київської міської ради.

Відтак для правильного вирішення спору судам належить встановити, чи надходили позивачу до завершення місячного терміну після закінчення строку договору заперечення орендодавця проти продовження користування майном орендарем, заява однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, які права щодо спірного приміщення існують у позивача на момент звернення з позовом, та яким чином ці права порушуються оскарженими рішеннями. Вказані обставини підлягають з'ясуванню на підставі належних та допустимих доказів.

Статтями 32, 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд в силу статті 38 Господарського процесуального кодексу України зобов'язаний витребувати необхідні документи від підприємств та організацій, незалежно від їх участі у справі.

Відповідно до статей 84 та 105 Господарського процесуального кодексу України як рішення, так і постанова повинні містити мотиви, з яких відхилено клопотання і докази сторін.

Дослідивши перелічені у рішенні та постанові документальні докази, господарські суди надали їм правову оцінку, як таким, що не доводять існування заперечень орендодавця протягом встановленого строку на користування орендаря орендованим майном після закінчення строку дії договору та доведення таких заперечень до орендаря.

При цьому судами не враховано, що наявний у справі лист орендодавця від 05.10.2006р. № 155/05-2759 містить інформацію про направлення його також на юридичну адресу позивача у м. Львові, однак рішення місцевого господарського суду не містить встановлених обставин справи щодо повідомлення позивача про волевиявлення орендодавця листом, направленим на юридичну адресу; при апеляційному перегляді справи даний недолік не було усунуто.

Також за судовими рішеннями судів попередніх інстанцій договір оренди від 27.03.2006р. є № 10/2118 є продовженим до 13.04.2007р.; за відсутності у судових рішеннях встановлених обставин справи щодо того, яким чином спірні рішення Київської міської ради вплинули на можливість позивача вільно користуватися орендованим ним приміщенням до 13.04.2007р., які права у позивача щодо даного приміщення існують після 13.04.2007р., можуть порушуватися, та підлягають захисту на час звернення з позовом (19.08.2008р.), висновки судів щодо змісту наявного у позивача права щодо приміщень за адресою вул. Хрещатик, 46 А' у місті Києві та його порушення в си лу прийнятих рішень є передчасними.

Таким чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди не розглянули всебічно, повно та об'єктивно у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; не дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізували правовідносини, що виникли та існували між сторонами.

Відповідно до роз’яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Разом з тим, оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають за вище вказаних підстав.

При цьому судова колегія зазначає, що не може бути прийнято до уваги доводи касаційних скарг щодо порушення прав та необхідності залучення до участі у справі Головного управління комунальної власності м. Києва, оскільки предмет спору не стосується вказаної особи; доводи скаржників про непідвідомчість даного спору господарським судам України суперечать поданим позивачем уточненням позовних вимог та статтям 1, 2 Господарського процесуального кодексу України, статтям 15 та 16 Цивільного кодексу України; посилаючись на порушення судами приписів частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, скаржники не врахували склад сторін у справі № 35/99, за якою прийнято рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2007р.

З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України, постанова апеляційної інстанції та рішення господарського суду в частині задоволення позовних вимог підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи, господарським судам слід врахувати вищенаведене, та вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства.

Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційні скарги Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація",

Київської міської ради, Відкритого акціонерного товариства "Світанок" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2008 р. у справі № 51/226 Господарського суду міста Києва та рішення господарського суду міста Києва від 19.01.2008р. скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.