Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 26.03.2008 позовні вимоги задоволені повністю, оскільки згідно ст. 30 Земельного кодексу України, чинного на час реорганізації, при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами до позивача переходить і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення, а отже вимоги позивача пов'язані із визнанням недійсним рішень сільської ради щодо припинення користування земельною ділянкою узгоджуються із ст. 141 Земельного кодексу України.

Орган місцевого самоврядування має право припинити право користування земельною ділянкою на підставі ст. 140- 149 Земельного кодексу України в судовому порядку.

Вилучення земельної ділянки у позивача згідно рішення сільської ради від 21.09.2006 є неправомірним, так як згода землекористувача не була отримана.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 23.09.2008 рішення місцевого господарського суду залишено без змін, оскільки наявність на спірній території іншого майна не є підставою для вилучення у землекористувача земельної ділянки, оскільки спір стосується права користування земельною ділянкою, спір підвідомчий господарському суду.

Круглоозерська сільська рада та Кобець Вячеслав Дмитрович просить постанову апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду скасувати, в позові відмовити, оскільки спір підвідомчий адміністративному суду, відповідно до ч. 3 ст. 27 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою припиняється у випадку припинення діяльності підприємства, організації, право землекористування виникає після встановлення меж земельної ділянки, що передбачено ст. 22 Земельного кодексу України.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційних скарг, заслухавши представника позивача та третьої особи (скаржник), вважає, що скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Сільською радою розглянуто клопотання ВАТ "Херсонавтотранс" щодо укладення договору оренди на спірну земельну ділянку та припинено право користування ВАТ "Херсонавтотранс" земельною ділянкою, яка знаходиться у користуванні виробничого об'єднання "Херсонавтотранс" на підставі Державного акту на право користування землею № 065660 від 1990року.

З метою надання тлумачення спірних у застосуванні норм Закону, касаційна інстанція зазначає на правомірність застосування судами попередніх інстанцій ч. 3 ст. 30 Земельного кодексу України, який діяв на час створення ВАТ "Херсонавтотранс" та встановлював, що при передачі підприємствам, установам, організаціям будівель та споруд разом із об'єктами переходить право користування земельною ділянкою.

Факт передачі активів при реорганізації виробничого об'єднання "Херсонавтотранс" ВАТ "Херсонавтотранс" встановлено судами попередніх інстанцій, погодження меж землекористування здійснено у встановленому законом порядку, про що свідчить державний акт на право користування земельною ділянкою.

Касаційна інстанція не приймає до уваги посилання касатора на ст. 27 Земельного кодексу України в частині припинення права користування земельною ділянкою у випадку припинення юридичної особи, оскільки зазначена норма стосується земельної ділянки, вільної від нерухомості, а отже не розповсюджується на правовідносини, пов'язані із реорганізацією юридичної особи, що супроводжується передачею активів підприємства.

Підстави припинення права користування земельною ділянкою передбачені ст. 41 Земельного кодексу України. Серед зазначених підстав розгляд заяви про переоформлення земельної ділянки шляхом укладення договору оренди не зазначено, а отже посилання судів попередніх інстанцій на порушення відповідачем встановленого порядку припинення користування земельною ділянкою є правомірним.

Касаційна інстанція не приймає до уваги посилання Кобець В.Д. на оформлення права власності на спірні дачні будинки, оскільки спір пов'язаний із визнанням права власності на спірні дачні будинки може бути предметом іншого судового провадження, безпосередньо права землекористування не стосується, Кобець В.Д. будь-яких доводів щодо наявності документів на спірну земельну ділянку не надав.

Касаційна інстанція враховує судову практику Верховного Суду України у справі від 27.03.2007 за позовом ВАТ "Київський річковий порт" до Київської міської ради про визнання недійсним рішення ради, якою встановлено, що предметом у даній справ є користування земельною ділянкою, відновлення порушеного права. Між суб'єктами існує спір про право, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 23.09.2008 та рішення господарського суду Херсонської області від 26.03.2008 у справі № 10/57-0-08 господарського суду Херсонської області залишити без зміни, а касаційні скарги –без задоволення.