Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Васищака І.М.,

Палій В.М.,

розглянувши касаційну скаргу Коломийської районної ради на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 10.07.2008р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.10.2008р.

у справі №9/68 господарського суду Івано-Франківської області

за позовом Приватного виробничо-комерційного підприємства "Житлобуд"

до відповідача Коломийської районної ради

про визнання права на проведення капітального ремонту та реконструкції приміщення

за участю представників:

Приватного виробничо-комерційного підприємства "Житлобуд" –

не з’явилися;

Коломийської районної ради – не з’явилися;

ГПУ –прокурор відділу Савицька О.В.

Приватне виробничо-комерційне підприємство "Житлобуд" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом та просило прийняти рішення, яким визнати за ним право на проведення капітального ремонту та реконструкції приміщення по вул. Драгоманова, 4 у м. Коломия Івано-Франківської області згідно кошторису, виготовленого підприємством комплексного проектування "КП-ПРУТ" на суму 695 752грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що орендує зазначене приміщення на підставі договору оренди від 20.08.2007р., однак, фактично не може ним користуватися за цільовим призначенням, оскільки воно знаходиться у аварійному стані і потребує капітального ремонту. Між тим, відповідач –Коломийська районна рада згоди на проведення ремонтних робіт не надала (а.с.4-6).

Коломийська районна рада у відзиві на позов заявлені вимоги відхиляє, посилаючись на не виконання позивачем обов’язків за договором оренди від 20.08.2007р., а саме:

- не проведення в установлений строк поточного ремонту;

- порушення строків сплати орендної плати;

- орендоване майно, в порушення умов договору, не застраховане.

Крім того, відповідач вказує на те, що у даний час вирішується питання про проведення капітального ремонту власником (а.с.75-76).

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 10.07.2008р. позов задоволено. Відповідно до рішення суду визнано право позивача на проведення капітального ремонту та реконструкції приміщення по вул. Драгоманова, 4 у м. Коломия Івано-Франківської області згідно кошторису, виготовленого підприємством комплексного проектування "КП-ПРУТ" на суму 695 752грн. (а.с.85-86).

Задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:

- право орендаря на проведення реконструкції та капітального ремонту приміщення з дозволу орендодавця встановлено договором;

- відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на проведення капітального ремонту рішенням Коломийської районної ради від 22.11.2007р. №537-ХІУ/07 без обґрунтування причин такої відмови;

- відповідачем не надано доказів, що ним вживаються заходи по здійсненню капітального ремонту, зокрема, розроблену проектно-кошторисну документацію, докази бюджетного фінансування.

Під час здійснення перегляду судового рішення в апеляційному порядку у справу вступила прокуратура Львівської області (а.с.105).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.10.2008р. рішення господарського суду Івано-Франківської області від 10.07.2008р. залишено без змін (а.с.116-117).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Коломийська районна рада звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм матеріального права.

До розгляду поданої касаційної скарги по суті заявлених вимог, від сторін у справі – ПВКП "Житлобуд" та Коломийської районної ради надійшли клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги у зв’язку з неможливістю забезпечити явку представників.

Подані клопотання відхилені колегією суддів, оскільки: явка представників сторін в засіданні касаційної інстанції не є обов’язковою і не визнана такою судом; в порушення вимог ст. 36 ГПК України, сторонами не надано доказів наявності обставин, на які вони посилаються у клопотаннях; у разі неможливості участі певного представника, сторони не були позбавлені можливості уповноважити іншу особу на представництво їх інтересів у засідання касаційної інстанції.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Під час вирішення спору у даній справі по суті заявлених вимог та перегляді прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами встановлені наступні обставини.

20.08.2007р. між сторонами у справі –Коломийською районною радою та Приватним виробничо-комерційним підприємством "Житлобуд" укладено договір оренди нежилого приміщення, який посвідчено нотаріально.

Предметом вказаного договору є передача відповідачу в строкове, платне користування комунального майна, а саме приміщення площею 801,6м2, яке знаходиться за адресою: Івано-Франківська обл., м. Коломия, вул. Драгоманова, 4.

Об’єкт оренди переданий відповідачу згідно акта прийому-передачі від 30.08.2007р.

Відповідно до умов зазначеного договору, орендар –ПВКП "Житлобуд" має право з дозволу орендодавця проводити реконструкцію та капітальний ремонт приміщення, технічне переобладнання, що зумовлює підвищення його вартості.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач звернувся до відповідача та просив надати дозвіл на проведення реконструкції орендованого приміщення, а також погодити проектно-кошторисну документацію, виготовлену підприємством комплексного проектування "КП-ПРУТ" на суму 695 752грн. Між тим, відповідачем відмовлено у наданні такого дозволу.

Предметом розгляду у даній справі є вимога позивача визнати за ним право на проведення капітального ремонту та реконструкції орендованого приміщення згідно кошторису, виготовленого підприємством комплексного проектування "КП-ПРУТ" на суму 695 752грн.

Розглядаючи таку вимогу по суті, суд першої інстанції та, залишаючи без змін прийняте у справі рішення, суд апеляційної інстанцій не взяли до уваги наступні положення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Позивач, заявив вимогу, що є предметом розгляду у даній справі, фактично просить суд встановити факт належності йому права на проведення капітального ремонту та реконструкції орендованого приміщення. Разом з тим, розглядаючи таку вимогу, суд не здійснює захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських правовідносин.

Вимога про визнання права на проведення капітального ремонту орендованого приміщення не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належать повноваження щодо встановлення наявності чи відсутності фактів набуття відповідних прав, на відміну від місцевих загальних судів, які розглядають справи за заявами про встановлення наявності чи відсутності окремих фактів, що мають юридичне значення, в окремому проваджені. Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога –спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин.

Так, із змісту ст. 12 ГПК України вбачається, що господарським судам підвідомчі саме справи у спорах, невиключний перелік яких, наведений вказаною нормою, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції та справи про банкрутство.

Разом з тим, господарські суди можуть встановлювати наявність чи відсутність певних фактів, здійснюючи розгляд спорів про право.

Так, в силу ст. 776 ЦК України, за загальним правилом, капітальний ремонт речі, переданої у найм, проводиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічне положення щодо обов’язку саме орендодавця (балансоутримувача) майна проводити капітальний ремонт об’єкта оренди визначений і спеціальною нормою, яка регулює відносини оренди державного та комунального майна, - ст. 18-1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Укладеним сторонами договором передбачено право орендаря проводити капітальний ремонт, однак, лише з дозволу орендодавця.

При цьому, чинне законодавство встановлює відповідні права орендаря у разі не виконання орендодавцем обов’язку з проведення капітального ремонту. Зокрема, ч.3 ст. 776 ЦК України, як і ч.3 ст. 18-1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", передбачає, що у випадку не проведення орендодавцем (наймачем) капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, орендар має право:

- відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за користування річчю, або вимагати відшкодування вартості ремонту;

- вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Під час вирішення відповідних спорів, зокрема, щодо стягнення з відповідача вартості ремонтних робіт або розірвання договору та стягнення збитків, суд встановлює наявність чи відсутність відповідних прав та обов’язків у сторін, зокрема, обов’язку відповідача проводити капітальний ремонт у зв’язку з невідкладною потребою чи настанням строку, права позивача на проведення капітального ремонту, у разі ухилення відповідача від виконання його обов’язків тощо.

Враховуючи, що позивачем не передано на вирішення господарського суду спору про право, помилково порушене провадження підлягало припиненню на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України, на що не звернула увагу апеляційна інстанція, залишаючи прийняте у справі рішення без змін.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України підлягає поверненню з державного бюджету державне мито:

- перераховане позивачем з позовної заяви у розмірі 85грн. платіжним дорученням №94 від 23.05.2008р.;

- сплачене відповідачем з апеляційної скарги у розмірі 42,50грн. квитанцією №007400031 від 18.07.2008р., а також касаційної скарги у розмірі 42,50грн. відповідно до квитанції №011900031 від 04.11.2008р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 47, 80, 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України, колегія суддів

1. Касаційну скаргу Коломийської районної ради задовольнити.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.10.2008р. та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 10.07.2008р. у справі №9/68 скасувати.

3. Провадження у справі припинити.

4. Повернути Приватному виробничо-комерційному підприємству "Житлобуд" з державного бюджету державне мито, сплачене з позовної заяви у розмірі 85грн. платіжним дорученням №94 від 23.05.2008р.

5. Повернути Коломийській районній раді з державного бюджету державне мито, сплачене з:

- апеляційної скарги у розмірі 42,50грн. квитанцією №007400031 від 18.07.2008р.;

- касаційної скарги у розмірі 42,50грн. квитанцією №011900031 від 04.11.2008р.

6. Доручити видати довідку на виконання пп.4,5 резолютивної частини даної постанови господарському суду Івано-Франківської області.