Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

розглянула

В засіданні взяли участь представники:

Ухвалою від 10.12.08 Вищого господарського суду України касаційна скарга Кооперативу була прийнята до провадження та призначена до розгляду у судовому засіданні на 23.12.08.

Вказана ухвала суду була направлена сторонам у справі в установленому порядку, документів які б свідчили про її неотримання сторонами у справі до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 111-4 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

19.12.08 до колегії суддів Вищого господарського суду України надійшло клопотання Товариства № 273 від 16.12.08 в якому ставиться питання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неотриманням ним копії касаційної скарги Кооперативу.

Телеграмою суду від 22.12.08 Товариство було повідомлено про те, що правову оцінку його клопотанню буде надано у судовому засіданні 23.12.08.

На початку судового засідання 23.12.08 обговоривши мотиви вказаного клопотання Товариства, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку про відсутність об'єктивних підстав для задоволення такого клопотання виходячи з наступного.

Матеріали касаційної скарги містять оригінал чеку Укрпошти від 05.11.08, згідно відомостей якого отримувачем поштового відправлення визначено "Витинформ". З урахуванням вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України такий чек є доказом.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що ухвала від 10.12.08 про призначення справи до перегляду у касаційному порядку фактично була направлена сторонам у справі 11.12.08, а отже у Товариства було достатньо часу для того, щоб належним чином підготуватися до розгляду справи у судовому засіданні, та, у випадку необхідності, користуючись своїм правом, визначеним ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, ознайомитись з матеріалами справи (в т.ч. касаційної скарги). Проте, нехтуючи ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, яка містить імперативну норму щодо обов'язку сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, зазначеної дій Товариством вчинено не було.

З урахуванням наведеного колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає про відхилення клопотання Товариства.

У судове засідання 23.12.08 представники сторін не з'явились.

Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, справа переглядається за наявними матеріалами справи, а повний текст постанови Вищого господарського суду України направляється сторонам поштою, в установленому законом порядку.

Як свідчить правовий аналіз матеріалів справи, у липні 2005 року Товариство звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Кооперативу про стягнення 100 000,00 грн. по відшкодуванню вартості поліпшень, здійснених Товариством щодо орендованого у Кооперативу приміщення. При цьому, в позові також ставилось питання про вжиття заходів до забезпеченню позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно Кооперативу.

Ухвалою від 01.08.05 господарського суду Одеської області вказана позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у даній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

Також, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою від 14.03.06 господарського суду Одеської області у даній справі була прийнята до розгляду зустрічна позовна заява Кооперативу до Товариства про усунення порушень, допущених Товариством внаслідок будівництва.

Як свідчать обґрунтування зустрічного позову Кооперативу (т. ІІІ а.с.15-17) поліпшення орендованого Товариством у Кооперативу об'єкту у встановленому законом порядку не оформленні, у зв'язку з чим не можуть бути визнані власністю останнього, з урахуванням чого Кооператив не вбачає за можливе здійснення оплати таких поліпшень та ставить питання про незаконність їх здійснення. Разом з тим, Кооператив звертає увагу на те, що Товариство без належних правових підстав орендоване приміщення Кооперативу не повертає.

В процесі розгляду справи в письмових поясненнях по справі з уточненням позовних вимог від 06.06.08 № 119 (т. IV а.с. 1) та уточненнях позовних вимог від 02.06.08 № 115 (т. IV а.с. 11) Товариство повторно ставило питання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно Кооперативу, зазначаючи, що "невиконання зазначених вимог може утруднити виконання прийнятого судом рішення".

Ухвалою від 16.07.08 господарського суду Одеської області (суддя Зуєва Л.Є.) заяву Товариства задоволено частково.

До розгляду даного спору по суті накладено арешт на грошові кошти у сумі 100 000,00 грн., що знаходяться на розрахункових рахунках, що належать Кооперативу.

В частині вимог щодо накладення арешту на майно, що належить Кооперативу –відмовлено.

Постановою від 04.11.08 Одеського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого –Ліпчпанської Н.В., суддів – Андрєєвої Е.І., Мацюри П.Ф.) апеляційну скаргу Кооперативу залишено без задоволення, а ухвалу від 16.07.08 господарського суду Одеської області –без змін.

Вказані процесуальні акти мотивовані положеннями ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України.

Не погодившись з вказаними судовими актами, Кооператив звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу від 16.07.08 господарського суду Одеської області та постанову від 04.11.08 Одеського апеляційного господарського суду скасувати.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні вказаних судових рішень було порушено норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник звертає увагу на те, що в порушення вимог процесуального закону Товариство звертаючись з клопотанням про вжиття заходів до забезпечення позову не навело обґрунтування їх необхідності та не надало доказів на підтвердження певних обставин, що можуть свідчити про те, що невжиття таких заходів може призвести до ускладнення виконання рішення у справі, на що суди першої та апеляційної інстанцій уваги не звернули та об'єктивних підстав, що стали передумовою винесення оскаржених судових актів, не вказали.

На момент розгляду справи у судовому засіданні 23.12.08 письмовий відзив на касаційну скаргу від Товариства не надійшов, разом з тим згідно ст. 111-2 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення, що оскаржується.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що за змістом ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позов забезпечується шляхом: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Про забезпечення позову виноситься ухвала, яку може бути оскаржено в установленому порядку.

Правовий аналіз норм чинного законодавства свідчить, що заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, вказати про наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Процесуальним законодавством передбачено, що господарське судочинство здійснюється шляхом письмового провадження, а тому факт наявності визначених обставин має підтверджуватись певними доказами, як це встановлено положеннями ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) покладає обов'язок доказування на сторони, а тому кожна сторона повинна довести наявність тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Разом з тим, як свідчить юридичний аналіз матеріалів даної справи, будь-яких доводів щодо наявності підстав які дають підставу припускати, що грошові кошти, наявні на рахунках Кооперативу на момент пред'явлення позову у даній справі, можуть зникнути або зменшитись настільки, що це призведе до неможливості виконання рішення, винесеного за результатами розгляду даної справи, у жодній з заяв Товариства не наведено, як, власне і не надано доказів які можуть свідчити про наявність таких обставин. Водночас, попередні судові інстанції з метою з'ясування вказаних питань не знайшли за необхідне здійснити заходи в порядку ст.ст. 38, 65 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до роз'яснень п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.06 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" (va009700-06) розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном (в тому числі грошовими коштами) іноді призводить до незворотних наслідків.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні оскаржених судових рішень наведеним правовим положенням юридичного аналізу в контексті спірних правовідносин надано не було, в той час, як у даному випадку необхідно було враховувати вказані норми в комплексі.

Так, при винесенні оскаржених процесуальних актів судами не було визначено будь-яких фактичних підстав, з урахуванням яких, вони дійшли до висновку про наявність передумов для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що в даному випадку вимоги Товариства про забезпечення позову були задоволенні за відсутності будь-яких обґрунтувань та доказів наявності обставин, що можуть свідчити про необхідність їх застосування, а також за відсутності спростувань доводів зустрічного позову у справі, яким прямо заперечуються доводи які б могли стати передумовою для вжиття даної процесуальної дії.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 Постанови від 29.12.76 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що клопотання Товариства про вжиття заходів до забезпечення позову були розглянуті місцевим та апеляційним судами без дослідження в повному обсязі обставин справи та норм чинного законодавства, що призвело до прийняття судових актів з помилковим застосуванням норм права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України в даному касаційному провадженні обмежилась перевіркою застосування попередніми судовими інстанціями лише норм процесуального права в контексті наявної касаційної скарги Кооперативу.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

Касаційну скаргу дачно-будівельного кооперативу "Науковий робітник" б/н б/д задовольнити.

Ухвалу від 16.07.08 господарського суду Одеської області та постанову від 04.11.08 Одеського апеляційного господарського суду у справі № 17/208-05-7290 господарського суду Одеської області скасувати, а справу направити на розгляд по суті до суду першої інстанції.