18/373 Про припинення юридичної особи - 23.12.2008 Прийняття

У липні 2007 року позивач - Компанія "КФК ФАРМАСЬЮТІКЛ БОЛТІК" звернулася до суду із позовом до відповідача - Спільного українсько-британського підприємства у формі акціонерного товариства закритого типу "ТЕР ХОЛДІНГ КОМП., Україна" про визнання недійсним Статуту та скасування (припинення) державної реєстрації відповідача.

Рішенням господарського суду м. Києва від 26.07.2007 (суддя Мандриченко О.В.) позов задоволено. Визнано недійсним статут Спільного українсько-британського підприємства у формі акціонерного товариства закритого типу "ТЕР ХОЛДІНГ КОМП., Україна" . Скасовано (припинено) державну реєстрацію Спільного українсько-британського підприємства у формі акціонерного товариства закритого типу "ТЕР ХОЛДІНГ КОМП., Україна". Зобов'язано державного реєстратора Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення Спільного українсько-британського підприємства у формі акціонерного товариства закритого типу "ТЕР ХОЛДІНГ КОМП., Україна" в результаті його ліквідації.

До Вищого господарського суду України в порядку ст. 107 ГПК України як кредитор відповідача звернулася ОСОБА_1., яка просить скасувати рішення господарського суду м. Києва та припинити провадження у справі. В обґрунтування посилається на грубе порушення норм матеріального і процесуального права, зокрема невірне застосування ст. 155 ЦК України, незастосування норм ст.ст. 81, 87, 88 ГК України, у зв'язку з чим відбулося незаконне припинення державної реєстрації відповідача, за допомогою якого відповідач ухиляється від виконання рішення суду у справі від 22.03.2006 у справі № 2-340/06.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Рішення місцевого господарського суду не відповідає зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.07.2006 виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради зареєстровано Статут (у новій редакції) Спільного українсько-британського підприємства у формі акціонерного товариства закритого типу ТЕР ХОЛДІНГ КОМП., Україна" (а.с. 43-61).

Відповідно до п. 4.1 -4.2 Статуту для забезпечення діяльності товариства сформовано статутний капітал у розмірі 620 000 грн., який поділений на 62 штуки простих іменних акцій номінальною вартістю 10 000 грн.

Акції розподіляються між акціонерами товариства наступним чином:

- Компанії "КФК ФАРМАСЬЮТІКЛ БОЛТІК" - 58 акцій на загальну суму 580 000 грн. або 93,55 % статутного капіталу;

- АТЗТ "Центр Паливно-енергетичних ресурсів" -4 акції на суму 40 000 грн. або 6,45 % статутного капіталу.

Причиною виникнення даного спору є питання визнання Статуту відповідача недійсним у зв'язку з невідповідністю відомостей відносно розміру статутного фонду (капіталу), зазначених у п.п. 4.1 -4.2. Статуту, фактичним обставинам, скасування (припинення) державної реєстрації у зв'язку із здійсненням діяльності з порушенням вимог закону.

В обґрунтування позивач посилається на розпорядження територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку в АРК № 96-АР від 30.01.2007, в якому встановлено, що розрахункова вартість чистих активів відповідача станом на 31.12.2005 складає 597,4 тис. грн., що менше статутного капіталу на 1217,4 тис. грн. Зобов'язано в строк до 01.04.2007 усунути допущені правопорушення і в строк до 15.04.2007 письмово проінформувати уповноважену особу та начальника територіального управління про виконання розпорядження (а.с. 40).

Постановою територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку в АРК від 22.06.2007 № 88-АР за ухилення виконанням розпорядження від 30.01.2007, на СП АТЗТ " ТЕР ХОЛДІНГ КОМП." накладено штраф у розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громад (а.с. 39).

Приймаючи рішення місцевий господарський суд послався на п. 1 ст. 47 та ст. 238 Господарського кодексу України, зазначаючи, що у разі здійснення суб'єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього суб'єкту та його ліквідації.

Однак, судом не було взято до уваги вимоги ст. 250 ГК України, яка визначає, що адміністративно-господарську санкцію, якою є скасування (припинення) державної реєстрації суб'єкта господарювання, може бути застосовано протягом шести місяців з дня виявлення порушення. Як вбачається з матеріалів справи, порушення вимог чинного законодавства було встановлено начальником територіального управління Державної комісії з цінних та фондового ринку в АРК в розпорядженні № 96-АР від 30.01.2007 року. Таким чином, застосувавши адміністративно-господарську санкцію суд не проаналізував обставин стосовно дати виявлення правопорушення та строку, протягом якого можна застосовувати санкцію.

Разом з тим, судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні вірно вказано, установчими документами, на підставі яких створюється і діє акціонерне товариства, є установчий договір і статут (ст. 4 Закону України "Про господарські товариства", ст. 153 ЦК України).

Відповідно до ст. 154 ЦК України та ст. 37 Закону України "Про господарські товариства" статут акціонерного товариства повинен містити відомості про: розмір статутного капіталу; умови про категорії акцій, що випускаються товариством, та їхню номінальну вартість і кількість; права акціонерів; склад і компетенцію органів управління товариством та про порядок ухвалення ними рішень. У статуті акціонерного товариства мають також міститися інші відомості, передбачені законом.

Частиною 3 ст. 155 ЦК України передбачено, якщо після закінчення другого чи кожного наступного фінансового року вартість чистих активів акціонерного товариства виявиться меншою від статутного капіталу, товариство зобов'язане оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту в установленому порядку. Якщо вартість чистих активів товариства стає меншою від визначеного законом мінімального розміру статутного капіталу, товариство підлягає ліквідації.

Відповідно до частини п'ятої статті 157 ЦК України та ч. 3 ст. 39 Закону України "Про господарські товариства" зменшення статутного капіталу акціонерного товариства допускається після повідомлення про це всіх його кредиторів у порядку, встановленому законом. При цьому кредитори товариства мають право вимагати дострокового припинення або виконання відповідних зобов'язань та відшкодування їм збитків.

Ст. 159 ЦК України та п. 7.2, 7.3 Статуту відповідача встановлено, що вищим органом акціонерного товариства є загальні збори акціонерів, до виключної компетенції яких належить внесення змін до статуту товариства, в тому числі зміна розміру його статутного капіталу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач - Компанія "КФК ФАРМАСЬЮТІКЛ БОЛТІК", є основним акціонером (учасником) відповідача, якому належить 93,55 % акцій.

Компанія "КФК ФАРМАСЬЮТІКЛ БОЛТІК", звернулася з позовом про визнання недійсним Статуту відповідача та скасування (припинення) державної реєстрації товариства у зв'язку з тим, що останній не оголосив про зменшення статутного фонду та не зареєстрував відповідні зміни до статуту. Однак, доказів розгляду питання зменшення розміру статутного фонду загальними зборами учасників товариства, які є єдиним повноважним органом вирішення таких питань, як відповідно до установчого договору та статуту відповідача, так і відповідно до норм матеріального права до позовної заяви не надано.

Тобто, позивач, будучи основним акціонером відповідача, не скористався правом вимагати скликання загальних зборів, передбаченим ст. 159 ЦК України та ст. 88 ГК України.

Місцевий господарський суд, встановивши, що вартість чистих активів товариства є меншою від статутного капіталу, не дослідив фактичні обставини, пов'язані з необхідністю виконання товариством обов'язку, встановленого ч. 3 ст. 157 ЦК України, та можливістю порушення прав позивача внаслідок невиконання цього обов'язку. Зокрема, суд не дослідив питання чи ініціювалося позивачем зменшення Товариством статутного капіталу; які рішення приймалися з цього приводу; їх причини тощо. Крім того, судом не було встановлено всіх кредиторів товариства та не досліджено, чи були вони повідомлені про можливість зменшення статутного капіталу Товариства.

Колегія суддів вважає, що розгляд питання про зменшення розміру статутного капіталу в такому випадку повинно було здійснюватися існуючими на момент прийняття таких рішень акціонерами (учасниками) відповідача -Компанією "КФК ФАРМАСЬЮТІКЛ БОЛТІК" та АТЗТ "Центр Паливно-енергетичних ресурсів".

Ст. 107 Господарського процесуального кодексу України право касаційного оскарження надано, зокрема, особам, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав та обов'язків.

Відповідно до статей 111-9, 111-10 цього ж Кодексу касаційна інстанція має право скасувати рішення у справі, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо господарський суд припустився такого порушення процесуальних норм як прийняття рішення, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі у справі.

Зі змісту наведених вище норм випливає, що обов'язковою умовою задоволення касаційної скарги особи, яку не було залучено до участі у справі шляхом скасування рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення прийнятим рішенням прав та обов'язків такої особи.

За приписами статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Перелік можливих способів захисту, наведений у цій статті, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Як вбачається, ОСОБА_1., як кредитор відповідача з вимогами у розмірі 1 728 373,03 грн., звернулася із касаційною скаргою на рішення суду, посилаючись на недотримання вимог ст. 157 ЦК України щодо повідомлення кредиторів про зменшення статутного капіталу акціонерного товариства. Вказує, що рішення суду, яким скасовано (припинено) державну реєстрацію відповідача, стосується її прав, оскільки позбавляє її можливості стягнути з відповідача суму боргу, визнану рішенням суду у справі № 2-350/06, на виконання якого видано виконавчий лист від 22.03.2006.

Крім того, колегія суддів, зважаючи на правову позицію Верховного Суду України, викладену в "Узагальненні судової практики вирішення спорів, пов'язаних із застосування Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) у частині регулювання діяльності акціонерних товариства" (постанова Президії Верховного Суду України від 03.03.2004 № 5), вважає за необхідне наголосити, що вирішення справи про визнання недійсними установчих документів (установчого договору та статуту) акціонерного товариства та скасування державної реєстрації без залучення як відповідачів осіб, що є засновниками акціонерного товариства, розцінюється як порушення процесуального законодавства, оскільки засновники акціонерного товариства є тими особами, які мають відповідати за позовом у частині вимог про визнання недійсним установчого договору товариства.

Таким чином, місцевий суд припустився неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті - 111-10 ГПК України є підставою для скасування судових рішень зі справи.

Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті - 111-7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

При новому розгляді справи, враховуючи положення ст. - 111-12 ГПК України стосовно обов'язковості вказівок, що містяться у постанові касаційної інстанції, суду належить врахувати вищенаведене, розглянути питання про участь у справі засновників та кредиторів товариства, повно та об'єктивно дослідити й оцінити надані докази, встановити дійсні права й обов'язки сторін, і залежно від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.