5020-5/630-9/125 Про стягнення заборгованості за договором про надання послуг - 23.12.2008 Прийняття

Позов було подано до господарського суду міста Севастополя ВАТ "Укртелеком" (в особі його Севастопольської філії) про стягнення з Державної виконавчої служби м. Севастополя (далі -ДВС м. Севастополя) заборгованості в сумі 552, 98 грн. за договором про надання послуг від 26.06.2006 № 5772/6532.

Ухвалою названого господарського суду від 11.07.2008 здійснено заміну відповідача -ДВС м. Севастополя на Головне управління.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 14.07.2008 (суддя Рибіна С.А.) у задоволенні позову відмовлено. У прийнятті зазначеного рішення суд з посиланням на приписи статей 104 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), статей 59 - 61 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ), статті 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" виходив з того, що борг вважається погашеним у зв'язку з ліквідацією ДВС м. Севастополя, кредиторські вимоги до якої господарюючих суб'єктів Головному управлінню не передавалися.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.09.2008 (колегія суддів у складі: Плут В.М. - головуючий, судді Гонтар В.І. і Борисова Ю.В.):

апеляційну скаргу ВАТ "Укртелеком" задоволено; рішення місцевого господарського суду скасовано; прийнято нове рішення, яким з Головного управління стягнуто на користь ВАТ "Укртелеком": 552, 98 грн. заборгованості, в тому числі: 512, 86 грн. основної заборгованості; 9, 51 грн. пені; 25, 96 грн. "індексу інфляції"; 4, 65 грн. "відсотків річних", а також суму судових витрат. У прийнятті зазначеної постанови суд з посиланням, зокрема, на приписи статей 104, 525, 526, 536, 546, 548, 611, 625 ЦК України, статей 59, 60 ГК України виходив з обґрунтованості позовних вимог та їх відповідності вимогам закону.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Головне управління просить оскаржувану постанову апеляційної інстанції з даної справи скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін. Скаргу мотивовано прийняттям зазначеної постанови з порушенням норм матеріального права та за неповного з'ясування усіх обставин, що мають значення для справи, й за невідповідності висновків суду обставинам справи.

У відзиві на касаційну скаргу ВАТ "Укртелеком" (в особі його Севастопольської філії) заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови апеляційної інстанції.

Сторони відповідно до статті - 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування норм матеріального і процесуального права у прийнятті оскаржуваної постанови, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судом першої інстанції у справі встановлено, що:

- 26.06.2006 Севастопольською філією ВАТ "Укртелеком" і ДВС м. Севастополя було укладено господарський договір № 5772/6532 про надання послуг Інтернет (далі -Договір);

- згідно з цим договором (пункт 5.1) споживач повинен щомісячно оплачувати надані послуги; споживач відповідні зобов'язання виконував несвоєчасно і не в повному обсязі, у зв'язку з чим виникла заборгованість;

- до суду надійшов лист Головного управління з відомостями про те, що відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 25.01.2007 № 21/5 ДВС м. Севастополя ліквідована і юридична особа з назвою ДВС м. Севастополя виключена з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України 12.06.2007, про що свідчить довідка Управління статистики у м. Севастополі від 14.01.2008;

- наказом Міністерства юстиції України від 25.01.2007 № 21/5 "Про реформування органів юстиції" ліквідовано у складі Міністерства юстиції України Департамент державної виконавчої служби як урядовий орган державного управління; згідно з цим наказом на базі Севастопольського міського управління юстиції і ДВС м. Севастополя створено Головне управління, яке є правонаступником зазначених ліквідованих юридичних осіб;

- у Бюлетені державної реєстрації № 69 (4) від 05.03.2007 було здійснено публікацію за № 5070 щодо ліквідації ДВС м. Севастополя; в оголошенні зазначався строк для заявлення претензій кредиторами -до 19.04.2007. Крім того, листом від 03.04.2007 № 5-31/323 відповідач повідомляв позивача про створення відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 25.01.2007 № 21/5 на базі Севастопольського міського управління юстиції і ДВС у м. Севастополі -Головного управління, яке є правонаступником зазначених органів;

- ВАТ "Укртелеком" у встановлений строк з кредиторськими вимогами не звернувся;

- згідно з ліквідаційним балансом (форма 1) станом на 01.06.2007 кредиторські вимоги господарюючих суб'єктів Головному управлінню не передавалися.

Судом апеляційної інстанції додатково встановлено, що:

- доказів оплати заборгованості відповідачем суду не подано;

- пунктом 6.9. Договору передбачена плата споживачем пені "за весь час затримки, при невиконанні пункту 5.2" (в останньому йшлося про здійснення оплати за надану послугу щомісяця до 20 числа на підставі рахунків ВАТ "Укртелеком"); пеня мала обчислюватись від вартості неоплаченої послуги у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, за весь період затримки. Розрахунок суми пені є "вірним та обґрунтованим";

- "сума, яка утворилась у зв'язку з індексом інфляції та сума трьох процентів річних також розрахована позивачем у відповідності з чинним законодавством";

- у згаданому листі від 03.04.2007 № 5-31/323 Головне управління також звернулося до ВАТ "Укртелеком" з проханням про переоформлення на нього телефонів, раніше встановлених Державній виконавчій службі м. Севастополя, мотивуючи це прохання наявністю свого правонаступництва щодо названої служби;

- ВАТ "Укртелеком" здійснило переоформлення 23 телефонів на Головне управління (за тарифом 12 грн. за кожний телефон) як на правонаступника ДВС м. Севастополя;

- зазначений у згаданій публікації № 5070 від 05.03.2007 щодо ліквідації ДВС м. Севастополя строк для заявлення претензій кредиторів (до 19.04.2007) є меншим, ніж установлений для цього законом (частиною другою статті 60 ГК України) строк, який не може бути меншим, ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію;

- Договір було складено в двох примірниках, по одному для кожної сторони (пункт 10.2 цього договору), а тому ВАТ "Укртелеком" (в особі його Севастопольської філії) було явним (відомим) кредитором ДВС м. Севастополя (в розумінні частини третьої статті 60 ГК України), з урахуванням факту правонаступництва назване товариство є кредитором Головного управління;

- "доказів наявності персонального повідомлення позивача з вказівкою порядку і строку заяви кредиторами претензій суду не надано";

- у постанові Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.03.2008 зі справи № 20-5/630 вже зазначалося, що згідно з пунктами 3, 4 наказу Міністерства юстиції України від 25.01.2007 № 21/5 на базі Севастопольського міського управління юстиції і ДВС м. Севастополя створено Головне управління, яке є правонаступником зазначених юридичних осіб.

Причиною спору в даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача суми заборгованості за Договором, укладеним позивачем і ДВС м. Севастополя, правонаступником якої є відповідач.

За змістом пункту 1 частини другої статті 11 і частини другої статті 509 ЦК України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно із статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 611 названого Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням згаданих законодавчих приписів та встановлених обставин справи апеляційною інстанцією правильно з'ясовано наявність як заборгованості замовника (ДВС м. Севастополя) за надані йому послуги, так і обов'язку сплатити ВАТ "Укртелеком" суму такої заборгованості (з урахуванням пені, індексу інфляції та трьох процентів річних).

Головним управлінням наведене не спростовується, але воно заперечує проти наявності саме у нього відповідного обов'язку.

При цьому скаржник посилається на неврахування апеляційним господарським судом положень статті 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", за якими:

- юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом (частина перша);

- юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи (частина друга).

Особливу увагу скаржник звертає саме на припис частини другої зазначеної статті. Проте ним не враховано, що сам лише факт припинення юридичної особи (в даному разі ДВС м. Севастополя) не означає одночасного припинення (погашення) її зобов'язань перед іншими особами, якщо у неї наявний правонаступник. У даному ж випадку правонаступництво Головного управління стосовно ДВС м. Севастополя підтверджено вже неодноразово згадуваним наказом Міністерства юстиції України від 25.01.2007 № 21/5 "Про реформування органів юстиції", з'ясовано апеляційним господарським судом і не заперечується Головним управлінням, яке, навпаки, протягом усього розгляду цієї справи акцентує на даній обставині увагу, в тому числі і в касаційній скарзі.

Те, що "процедура ліквідац ії (ДВС м. Севастополя) не була оскаржена у встановленому порядку", так само як і наявність у ВАТ "Укртелеком" відомостей про здійснення ліквідаційних процедур щодо названої служби, жодним чином не спростовує наявності правонаступництва Головного управління стосовно ДВС м. Севастополя, а отже, й переходу до цього Управління прав та обов'язків попередньої юридичної особи, зокрема, тих, що випливають з Договору.

Головне управління вважало за необхідне також у касаційній скарзі "звернути особливу увагу на той факт, що відповідно до п. 89 Правил надання і отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 720 від 09.08.2005 (720-2005-п) , правонаступник реорганізованої юридичної особи, який залишився в телефонізованому приміщенні, має право на переоформлення телефонів на підставі документів, підтверджуючих правонаступництво, у разі відсутності заборгованості за надані телекомунікаційні послуги. У інших випадках встановлення телефонів проводиться на загальних підставах". Однак викладеним скаржник лише додатково підтверджує наявність свого правонаступництва стосовно припиненої юридичної особи - ДВС м. Севастополя, а таке правонаступництво, як вже зазначалося, має своїм наслідком перехід до нової юридичної особи (Головного управління) як прав, так і обов'язків попередньої юридичної особи, оскільки саме в цьому й полягає суть правонаступництва. Факт же заборгованості ДВС м. Севастополя перед ВАТ "Укртелеком" установлено обома попередніми судовими інстанціями; касаційна інстанція згідно з частиною другою статті - 111-7 ГПК України не має права додатково встановлювати обставини або перевіряти докази.

Ще одним доводом скаржника є те, "що згідно ліквідаційному балансу (форма 1) станом на 01 червня 2007 року кредиторські вимоги господарюючих суб'єктів Головному управлінню юстиції у м. Севастополі від Державної виконавчої служби м. Севастополя не передавались". Однак з чинного законодавства не випливає, що при правонаступництві зобов'язання, з якихось причин не відображені в названому балансі, слід вважати припиненими.

Крім того, скаржником зазначається, що "в порушення ч. 2 статті 56 Господарського процесуального кодексу України позивачем не було надіслано на адресу Головного управління юстиції у м. Севастополі копії позовної заяви та доданих до неї документів". Це твердження спростовується: зазначенням у числі до позовної заяви доказів надсилання копії позовної заяви відповідачеві (т.1, а. с. 3); наявністю відповідних доказів у матеріалах справи (т. 1, а. с. 4); самим фактом прийняття та розгляду позовної заяви місцевим господарським судом.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, з достатньою повнотою з'ясувавши обставини справи, дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, а доводи скаржника не належать до числа тих, з якими закон пов'язує можливість скасування судового рішення.