Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М., Палій В.М., за участю представників сторін Ф. Бабіча (дов. від 3.01.08), О. Рак (дов. від 15.07.08), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та холдингової компанії у формі відкритого акціонерного товариства "АвтоКраз" на рішення господарського суду Полтавської області від 9 червня 2008 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11 серпня 2008 року у справі № 12/55-4/60 за позовом дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до холдингової компанії у формі відкритого акціонерного товариства "АвтоКраз" про стягнення,

У січні 2002 року дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Полтавської області з позовом до холдингової компанії у формі відкритого акціонерного товариства "АвтоКраз" про стягнення 79341560 грн. основного боргу та 2871138 грн. 39 коп. пені з підстав неналежного виконання умов договору на постачання природного газу № 06/01-206 від 29 серпня 2001 року та додаткових угод до нього.

У червні 2007 року позивач подав суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, якою повідомив про сплату відповідачем суми основного боргу в розмірі 79341560 грн. та просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 2871138 грн. 39 коп., суму збитків від інфляції - 2301092 грн. 92 коп. та річні -1538423 грн. 12 коп.

Відповідач просив у позові відмовити, подавши суду заяву про застосування позовної давності.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 9 червня 2008 року (суддя С. Білоусов) в позові відмовлено з мотивів спливу позовної давності.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11 серпня 2008 року рішення скасовано і позов задоволено в частині стягнення 2 871138 грн. 39 коп. пені.

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" просить рішення та постанову скасувати в частині відмови у стягненні сум збитків від інфляції та річних з підстав порушення господарськими судами статей 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, статей 22, 43, 81 Господарського процесуального кодексу України і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Холдингова компанія у формі відкритого акціонерного товариства "АвтоКраз" просить скасувати постанову господарського суду в частині стягнення пені та судових витрат з підстав неправильного застосування судом статті 232 Господарського кодексу України, статей 71, 80 Цивільного кодексу Української РСР, статей 257, 258, 267 Цивільного кодексу України та залишити в силі рішення.

У судових засіданнях оголошувалися перерви до 9 і 23 грудня 2008 року.

Колегія суддів вважає, що задоволенню підлягає касаційна скарга холдингової компанії у формі відкритого акціонерного товариства "АвтоКраз", а у задоволенні касаційної скарги дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" слід відмовити.

Господарськими судами встановлено, що 29 серпня 2001 року сторони уклали договір № 06/01-206 на постачання природного газу, на умовах якого позивач зобов’язався передати відповідачеві природний газ, а відповідач - сплатити його вартість (далі - договір).

Додатковими угодами контрагенти внесли зміни та доповнення до договору, зокрема, в частині строків поставки газу та розрахунків.

Протягом вересня-листопада 2001 року позивач передав відповідачеві природний газ на загальну суму 121660500 грн., проте відповідач сплатив лише 42318940 грн. і сума боргу дорівнює 79341560 грн.

Зазначена сума була сплачена боржником до прийняття судового рішення в даній справі і господарські суди на підставі пункту 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України дійшли обґрунтованого висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу.

Відмовляючи в позові в частині стягнення пені, збитків від інфляції та річних, господарський суд виходив з того, що позивач звернувся до господарського суду з позовом за цими вимогами після спливу позовної давності.

Скасовуючи рішення, апеляційний господарський суд виходив з того, що заява про збільшення позовних вимог в частині стягнення сум збитків та річних прийнята місцевим господарським судом всупереч вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України, а тому не підлягає розгляду.

Водночас, апеляційний господарський суд задовольнив позов в частині стягнення пені в розмірі 2871138 грн. 39 коп. з мотивів порушення зобов’язання.

Цивільні відносини виникли між сторонами до набрання чинності Цивільним кодексом України (435-15) і до спірних правовідносин застосовуються правила Прикінцевих і перехідних положень цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4 цих положень, Цивільний кодекс України (435-15) застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України (435-15) , положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Пунктом 6 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) встановлено, що правила Цивільного кодексу України (435-15) про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред’явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, обов’язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов’язання, відшкодувати кредиторові збитки з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, пов’язується як з наявністю як самого боргу, так і поданням кредитором заяви про їх сплату.

Відповідач сплатив суму боргу у квітні 2004 року, а вимоги про стягнення інфляційних і річних заявлені кредитором до суду лише у червні 2007 року і за цих обставин слід визнати правильним висновок місцевого господарського суду про сплив позовної давності за цими вимогами.

За правилами статті 178 Цивільного кодексу Української РСР виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом, пенею).

Пунктом 6.2 договору сторони встановили відповідальність за невиконання зобов’язань в частині оплати поставленого природного газу: у разі несплати або несвоєчасної сплати за спожитий газ у строки, зазначені у пункті 5.1. договору, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Оскільки дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду з позовом про стягнення пені поза межами скороченого строку позовної давності, який діяв на момент нарахування пені, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про застосування до спірних відносин в частині застосування санкцій правил статей 72 і 80 Цивільного кодексу Української РСР.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

Касаційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Касаційну скаргу холдингової компанії у формі відкритого акціонерного товариства "АвтоКраз" задовольнити.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11 серпня 2008 року у справі № 12/55-4/60 в частині стягнення з холдингової компанії у формі відкритого акціонерного товариства "АвтоКраз" пені в сумі 2871138 грн. 39 коп. та судових витрат скасувати, рішення господарського суду Полтавської області від 9 червня 2008 року залишити в силі.