2-6/9455-2007 Про припинення права постійного землекористування - 23.12.2008 Прийняття

Веселівська сільська рада звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до приватного підприємства "Аргос" про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 21,0464 га.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.07.2008 року у позові відмовлено.

За апеляційною скаргою Веселівської сільської ради рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.08.2008 року залишено без змін.

Веселівська сільська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.07.2008 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.08.2008 року скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Скаржник вважає, що судом першої та апеляційної інстанції порушенні норми матеріального та процесуального права, а також рішення прийняті при неповному з'ясуванні обставин справи.

Заслухавши суддю –доповідача та присутніх у судовому засіданні представників відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи і повноти їх встановлення в рішенні та постанові, а також правильність застосування господарським судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду переглядає за касаційною скаргою (поданням) та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та вбачається з матеріалів справи 07.02.2000 року між Приватним підприємством "Аргос" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Афинеон" було укладено договір № 138/1-08 купівлі-продажу, за яким Приватне підприємство "Аргос" придбало у Товариства з обмеженою відповідальністю "Афинеон" об'єкти незавершеного будівництва, розташовані у с.Веселе на земельних ділянках №1 - курортна зона та № 2 - господарська зона, загальною площею 12,25 га. (т.2, а.с.83).

Право власності на об'єкти, зазначені у договорі купівлі-продажу № 138/1-02 від 07.02.2000 року, виникли у Приватного підприємства "Аргос" з моменту передання майна, відповідно до статті 128 Цивільного кодексу УРСР, який діяв на момент укладення договору, тобто з 07.02.2000 року.

Судами також встановлено, що рішенням 19-ї сесії 23-го скликання Веселівської сільської ради від 21.02.2001 року, у зв'язку з переходом права власності на об'єкти незавершеного будівництва пансіонату "Афинеон", приватному підприємству "Аргос" дозволено складання проекту відведення земельних ділянок для відновлення незавершених будівництвом об'єктів орієнтовною площею 20,0 га. (т.2, а.с.86).

Рішенням 20-ї сесії 23-го скликання Веселівської сільської ради від 09.04.2001 року затверджений проект відведення та технічний звіт по передачі в постійне користування приватному підприємству "Аргос" для відновлення курортного комплексу земельної ділянки загальною площею 21,046 га, а також надані в постійне користування приватному підприємству "Аргос" для відновлення курортного комплексу в Веселівській бухті Веселівської сільської ради земельні ділянки загальною площею 21,046 га., цільове використання якої-землі оздоровчого призначення (т.1, а.с.37-39).

03.05.2001 року Приватне підприємство "Аргос" отримало державний акт серії II - КМ № 002910 на право постійного користування землею площею 21,0464га. для поновлення курортного комплексу (т.1, а.с.63-64).

Судами встановлено, що передачу у постійне користування Приватному підприємству "Аргос" спірної земельної ділянки зумовила та обставина, що підприємство є власником об'єктів незавершеного будівництва, розташованих на цій земельній ділянці.

Рішенням 4-ї сесії 24-го скликання Веселівської сільської ради від 12.12.2001 року погоджено початок будівництва 1-ї черги пансіонату "Маріаніда" на 520 місць згідно з представленою приватним підприємством "Аргос" проектно-кошторисною документацією (т.1, а.с.40).

31.03.2003 року за заявою приватного підприємства "Аргос" рішенням виконавчого комітету Веселівської сільської ради №13 надані адреси розташованому у курортній зоні Веселівської бухти пансіонату "Маріаніда" -с.Веселе, Веселівська бухта, 6 та господарській зоні пансіонату - с.Веселе, вул.Горна,54 (т.1 а.с.41).

Рішенням від 05.01.2006 року №02 виконавчий комітет Веселівської сільської ради дозволив Приватному підприємству "Аргос" здійснити проектно-вишукувальні роботи та будівництво туристичного оздоровчого комплексу "Маріаніда" на ділянці 21,046 га, території раніше наданої останньому в постійне користування, розташованої в межах землекористування за адресами: Автономна Республіка Крим, с. Веселе, Веселівська бухта, 6, вул. Гірська, 54 (т.1, а.с.42).

Судами встановлено, що 25.07.2007 року містобудівною радою узгоджено коригування генерального плату пансіонату "Маріаніда". Вказана обставина підтверджується випискою №6 з протоколу №7-07 засідання містобудівної ради (т.1 а.с.43).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив із того, що позивачем не доведено нецільове використання земель, оскільки згідно статті 19 Земельного кодексу України серед категорій земель України за основним цільовим призначенням поділяються на, зокрема, землі оздоровчого призначення.

Відповідно до статті 47 Земельного кодексу України до земель оздоровчого призначення належать землі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей.

Згідно зі статтею 16 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" заклади охорони здоров'я створюються підприємствами, установами та організаціями з різними формами власності, а приватними особами при наявності необхідної матеріально-технічної бази і кваліфікованих фахівців. Порядок і умови створення закладів охорони здоров'я, державної реєстрації та акредитації цих закладів, а також порядок ліцензування медичної практики, виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами визначаються актами законодавства України.

Медичне обслуговування громадян як мета і вид діяльності підприємства, передбачено пунктом 2.3 Статуту приватного підприємства "Аргос" (т.1, а.с.52-62).

Щодо мети експлуатації спірної земельної ділянки судами встановлено, що згідно з державним актом на право постійного користування землею серії II - КМ № 002910 земельна ділянка Приватному підприємству "Аргос" надана у постійне користування для відновлення курортного комплексу (т.1, а.с.63-64). А, отже, дії і заходи Приватного підприємства "Аргос", які спрямовані на будівництво туристичного оздоровчого комплексу "Маріаніда" і схвалені свого часу позивачем у формі відповідних рішень Веселівської сільської ради і її виконавчого комітету, не можна розцінювати як використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Що стосується припинення права постійного користування земельною ділянкою на підставі частини 4 статті 416 Цивільного кодексу України, у зв'язку з невикористанням земельної ділянки для забудови протягом трьох років судами встановлено, що застосування зазначеної норми можливо лише у випадку надання земельної ділянки під забудову, тобто вільної земельної ділянки для створення нових об'єктів, в той час як відповідачу надана вже забудована об'єктами земельна ділянка.

Касаційна інстанція не може погодитись з таким висновком, оскільки його здійснено без дослідження всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору по суті.

Так, господарськими судами як першої так і апеляційної інстанцій не прийнято до уваги, що об'єктом суперфіцію є право користування земельною ділянкою для будівництва певних видів спору чи будівель із правом суперфіціарія набути право власності на них.

Отже, для вирішення питання про застосування чи незастосування до спірних правовідносин положень статті 416 Цивільного кодексу України слід було надати правовий аналіз взаємовідносинам сторін з приводу користування спірною земельною ділянкою.

Крім того, суди не звернули увагу на те, що 10.06.2008 року (а.с.87, т.3) позивач звернувся із заявою про доповнення позовної заяви.

Відповідно частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Отже, доповнення позовної заяви не є зміною позовних вимог, а тому суди попередніх інстанцій безпідставно залишили поза увагою посилання позивача на порушення відповідачем пункту г статті 141 Земельного кодексу України, викладені у позовні заяві.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з’ясування судом всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Неповне з’ясування всіх обставин справи, які мають значення для справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.07.2008 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду 16.08.2008 року у справі № 2-6/9455-2007 господарського суду Автономної Республіки Крим скасувати.