Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

у судовому засіданні взяли участь представники:

Рішенням господарського суду м.Києва від 12.02.2008 р. у справі №6/551 (суддя Хрипун О.О.) у позові ВАТ "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" до Державного комітету України з державного матеріального резерву, ТОВ "Компанія "Укренерговосток-1" про визнання договору недійсним відмовлено повністю; у зустрічному позові ТОВ "Компанія "Укр енерговосток-1" до ВАТ "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" про зобов'язання вчинити дії відмовлено повністю.

Не погоджуючись із даним рішенням, ТОВ "Компанія "Укренерговосток-1" було подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2008 р. у справі №6/551 (судді: Корсак В.А., Авдеєв П.В., КоршунН.М.) апеляційну скаргу ТОВ "Компанія "Укренерговосток-1" було задоволено частково: рішення господарського суду м.Києва від 12.02.2008 р. у справі №6/551 залишено без змін з урахуванням мотивів, викладених у даній постанові.

У касаційній скарзі Державний комітет України з державного матеріального резерву просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2008 р. у справі №6/551 та направити справу на новий розгляд, посилаючись на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, оскільки: по-перше, предметом дослідження в господарському суді першої інстанції була копія договору №08/08-7гр про відступлення права вимоги від 08.08.2006 р. у зв'язку з відсутністю даного договору у позивача і відповідача-1 і ненаданням оригіналу даного договору відповідачем-2 на вимогу суду, у зв'язку з чим (із врахуванням відсутності в договорі терміну погашення заборгованості і графіку здійснення розрахунків) господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що даний договір є неукладеним; по-друге, висновки апеляційного господарського суду ґрунтуються на оцінці нового доказу —оригіналу договору №08/08-7гр про відступлення права вимоги від 08.08.2006 р. (який було надано відповідачем-2 до апеляційної інстанції), який суттєво відрізняється від його копії, що була предметом дослідження в господарському суді першої інстанції (зокрема, п. 2.1 заповнено від руки —вписано дату здійснення розрахунків), на що апеляційний господарський суд не звернув уваги і не надав будь-якої оцінки вищевказаному.

Позивач підтримав вимоги касаційної скарги.

Відповідач-2 не скористався своїм процесуальним правом на участь свого представника у судовому засіданні касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

У липні 2007 р. ВАТ "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" звернулося до господарського суду м.Києва з позовом до Державного комітету України з державного матеріального резерву та ТОВ "Компанія "Укренерговосток-1" про визнання недійсним договору №08/08-07 від 08.08.2006 р., укладеного між Держкомрезервом та ТОВ "Компанія "Укренер говосток-1", про відступлення права вимоги до ВАТ "Центренерго".

Позовні вимоги мотивовано тим, що: по-перше, в порушення вимог ст.ст. 2, 4, 12 Закону України "Про державний матеріальний резерв" відповідач-1 фактично розпорядився майном державного резерву без відповідного дозволу Кабінету Міністрів України; по-друге, предметом оскаржуваного договору про відступлення права вимоги є право вимоги до позивача виконання грошових зобов'язань, що виникли на підставі договорів, укладених між позивачем і відповідачем-1 (зазначених у п. 1.1 договору про відступлення права вимоги), в т.ч. на підставі договорів від 02.02.1998 р. №10, від 30.03.1999р. №10р-7/521-99, від 23.01.1998 р. №5, які між позивачем і відповідачем-1 взагалі не укладалися, що порушує права та охоронювані законом інтереси позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укренерговосток-1", вважаючи, що ВАТ "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" в порушення умов договору та ст. 3, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність" не здійснило дії щодо заміни кредитора та не узгодило акт звірки взаєморозрахунків, який би підтверджував заборгованість ВАТ "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" перед ТОВ "Компанія "Укренерговосток-1", 04.10.2007 р. звернулося до господарського суду м.Києва з зустрічним позовом до ВАТ "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго", третя особа без самостійних вимог —Державний комітет України з державного матеріального резерву про зобов'язання відповідача відобразити у своєму бухгалтерському обліку заборгованість у розмірі 394527026,44 грн. перед ТОВ "Компанія "Укренерговосток-1" та підписати акт звірки взаєморозрахунків щодо підтвердження вищевказаної суми заборгованості.

Відповідно до матеріалів справи до господарського суду першої інстанції позивачем та відповідачем-2 надано засвідчені копії договору №08/08-7гр про відступлення права вимоги від 08.08.2006 р., підписаного від імені Державного комітету України з державного матеріального резерву (кредитор) головою Держкомітету ШекероюВ.В., який діє на підставі Положення про Державний комітет України з державного матеріального резерву України, та від імені ТОВ "Компанія "Укренерговосток-1" (новий кредитор)—директором Іващенко Р.С., який діє на підставі статуту (т. 1, а.с. 40–43).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору кредитор уступає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги виконання грошових зобов'язань до боржника —ВАТ "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" у загальному розмірі 394 527 026,44 грн., що виникло на підставі наступних договорів:

– договір №10 від 02.02.1998 р. у сумі 12 447 837,03 грн.;

– договір №10р-7/521-99 від 03.03.1999 р. у сумі 126 829 377,94 грн.;

– договір №5 від 23.01.1998 р. у сумі 45 416 881,38 грн.;

– договір №10р-7/97-98 від 09.10.1998 р. у сумі 33 528 287,76 грн.;

– договір №10р-7/90-98 від 03.08.1998 р. у сумі 24 263 706,07 грн.;

– договір №юр-7/40-2000 від 16.10.2000 р. у сумі 12 881 281,58 грн.;

– договір №юр-7-1/168-2003 від 04.02.2003 р. у сумі 139 159 654,68 грн.;

Відповідно до п. 1.5 договору загальна сума права вимоги, що уступається, визначена п. 1.1 цього договору, та являє собою вартість 394527026,44 грн.

Відповідно до п. 2.1 договору за отриману вимогу новий кредитор остаточно до "___" _______ 2016 р. здійснює сплату грошових коштів у сумі 394 527 026,44 грн., що визначена в п.п. 1.1, 1.5 цього договору, згідно графіку, який додається до договору та є невід'ємною частиною (додаток №1 до цього договору).

Графік проведення розрахунків до господарського суду першої інстанції подано не було.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову про визнання недійсним договору від 08.08.2006 р. №08/08-07 про відступлення права вимоги до ВАТ "Центренерго", укладеного між Держкомрезервом та ТОВ "Компанія "Укренерговосток-1", та зустрічного позову про зобов'язання ВАТ "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" відобразити у своєму бухгалтерському обліку заборгованість у розмірі 394527026,44 грн. перед ТОВ "Компанія "Укренерговосток-1" і підписати акт звірки взаєморозрахунків щодо підтвердження вищевказаної суми заборгованості, господарський суд першої інстанції виходив із того, що сторонами не надано до суду оригінал вказаного договору, а копія спірного договору не містить істотних умов, у т.ч. —графіку проведення розрахунків (додаток №1 до договору) та погодження строку дії договору, у зв'язку з чим договір є неукладеним.

Залишаючи рішення господарського суду першої інстанції без змін, але з інших мотивів, господарський суд апеляційної інстанції виходив із того, що: по-перше, судом апеляційної інстанції внаслідок дослідження оригіналів спірного договору та графіку проведення розрахунків (наданих до апеляційної інстанції відповідачем-2) встановлено, що спірний договір містить всі необхідні для даного виду договорів істотні умови, щодо яких сторонами було досягнуто згоди, що свідчить про те, що договір про відступлення права вимоги №08/8-07гр від 08.08.2006р. є укладеним; по-друге, первісними договорами про відпуск позивачу з Держрезерву газу та мазуту та законом не заборонено заміну кредитора в зобов'язанні; по-третє, ст. 16 Цивільного кодексу України не передбачено такого способу захисту цивільного права та інтересу як зобов'язання іншої сторони відобразити в бухгалтерському обліку заборгованість та підписати акт звірки взаєморозрахунків.

Однак, вищезазначені висновки господарських судів щодо відмови в задоволенні первісного позову не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права та всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, як це передбачено ст. 43 Господарського процесуального кодексу України з огляду на наступне.

Предметом позову є визнання недійсним договору №08/08-07 від 08.08.2006 р., укладеного між Держкомрезервом та ТОВ "Компанія "Укренерговосток-1", про відступлення права вимоги до ВАТ "Центренерго".

Матеріали справи свідчать, що господарськими судами першої та апеляційної інстанцій (які дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову, але з різних мотивів) досліджувалися різні примірники спірного договору, тексти яких не є ідентичними.

Так, висновки господарського суду першої інстанції ґрунтувалися на дослідженні та аналізі копій договору №08/8-07гр про відступлення права вимоги від 08.08.2006р. (т. 1, а.с. 40–43, 108–111), поданих позивачем і відповідачем-2, умови якого не містять конкретного терміну сплати грошових коштів і графіку проведення розрахунків згідно з договором про відступлення права вимоги (що стало підставою для висновку суду про те, що вказаний договір є неукладеним).

Висновки апеляційного господарського суду про те, що спірний договір є укладеним, ґрунтуються на дослідженні та аналізі оригіналу спірного договору та оригіналу графіку проведення розрахунків, наданих відповідачем-2 лише до апеляційного господарського суду (які не були предметом дослідження в господарському суді першої інстанції). При цьому господарський суд апеляційної інстанції не співставив тексти вищевказаних документів, не взяв до уваги, що оригінал спірного договору, наданий відповідачем-2 до апеляційної інстанції, не відповідає копії вказаного договору, наданій позивачем і відповідачем-2 до господарського суду першої інстанції; не встановив який саме договір було укладено між відповідачем-1 і відповідачем-2.

Крім того, слід зазначити, що апеляційним господарським судом не обґрунтовано прийняття додатково наданих відповідачем-2 доказів —оригіналу договору №08/8-07гр про відступлення права вимоги від 08.08.2006р. та графіку проведення розрахунків згідно з договором про відступлення права вимоги (які не було подано до господарського суду першої інстанції і, відповідно, не були предметом дослідження при розгляді спору в господарському суді першої інстанції).

Разом із тим, відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Крім того, слід зазначити, що господарськими судами першої та апеляційної інстанцій не було надано будь-якої оцінки доводам позивача, викладеним у позовній заяві, про те, що договори від 02.02.1998 р. №10, від 30.03.1999 р. №10-р-7/521-99, від 23.01.1998 р. №5 (які згідно з умовами спірного договору є підставою для уступки відповідачем-1 відповідачу-2 права вимоги виконання грошових зобов'язань до позивача) між позивачем і відповідачем-1 взагалі не укладалися.

Не надано господарськими судами належної оцінки і доводам позивача і відповідача-1 щодо порушення відповідачами при укладанні спірного договору норм ст.ст. 2, 4, 12 Закону України "Про державний матеріальний резерв" (у редакції на момент укладання спірного договору) щодо умов відпуску матеріальних цінностей із державного резерву на договірних засадах (з наступним поверненням до державного резерву тієї ж кількості аналогічних матеріальних цінностей або (у разі неможливості їх повернення) —з відшкодуванням за рішенням Кабінету Міністрів України грошової вартості на час повернення); щодо недоторканості державного резерву матеріальних цінностей і можливості його використання лише за рішенням Кабінету Міністрів України.

Викладене свідчить, що при розгляді первісного позову судами зроблено висновки при неповно встановлених обставинах справи.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 Постанови "Про судове рішення" від 29.12.1976 р. №11 (v0011700-76) рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У зв'язку з наведеним та врахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ч. 2 ст. 111-5 та ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню в частині відмови в первісному позові про визнання договору недійсним, а справа в цій частині —передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у зазначеній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством засоби для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір.

Висновки господарс ьких судів в частині відмови в зустрічному позові (які не є предметом оскарження) є законними і обґрунтованими.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, ст.ст. 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2008 р. у справі №6/551 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2008 р. та рішення господарського суду м.Києва від 12.02.2008 р. у справі №6/551 скасувати у частині відмови в первісному позові про визнання договору недійсним. У цій частині справу направити на новий розгляд до господарського суду м.Києва.

В решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2008 р. у справі №6/551 залишити без змін.