22/30-08-687 Про визнання недійсним договору купівлі-продажу землі - 16.10.2008 Прийняття

Рішенням господарського суду Одеської області від 21.03.2008 у справі № 22/30-08-687 (суддя Торчинська Л.О.) позовні вимоги Болградської міської ради Одеської області до ТОВ "Продукт-Сервис" про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24.11.1998 задоволені.

Рішення мотивовано тим, що всупереч вимог ст. 7, ч. 7 ст. 19 Закону України "Про місцеві ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", ст. 3 Земельного кодексу України і за відсутності рішення сесії Болградської міської ради про делегування Виконавчому комітету Болградської міської ради повноважень щодо вирішення питань регулювання земельних відносин, останній приймає рішення № 181 від 19.06.1996, на підставі якого надалі видає розпорядження від 20.10.1998 № 87, про закріплення земельної ділянки під незавершене будівництво комплексу магазинів та продаж даної земельної ділянки у приватну власність відповідача, отже, на момент підписання спірного договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24.11.1998 у виконкому були відсутні повноваження власника земельної ділянки щодо її продажу, відтак, спірний договір суперечить чинному на час його укладення законодавству, згідно ст. 48 ЦК УРСР є недійсним і не породжує для його сторін бажаних правових наслідків.

Одеський апеляційний господарський суд, здійснюючи апеляційний перегляд в зв’язку зі скаргою ТОВ "Продукт-Сервис", постановою від 15.07.2008 (колегія суддів у складі головуючого судді Таценко Н.Б., суддів Сидоренко М.В., Мишкіної М.А.) рішення у справі скасував, прийнявши нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Постанова мотивована тим, що згідно преамбули спірного договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24.11.1998 його укладено виконкомом міської ради в особі Калова О.Д., діючого на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , Положення про орган приватизації –виконком Болградської міськради і на підставі рішення виконкому Болградської міськради № 181 від 19.06.1996, проте, з зазначенням продавцем та посвідченням печаткою Болградської міськради, тобто, договір укладено від імені міської ради.

Болградська міська рада Одеської області з постановою суду апеляційної інстанції не згодна, в поданій касаційній скарзі просить її скасувати, рішення у справі залишити в силі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, зокрема, ст. 143 Конституції України, ст. ст. 7, 19 Закону України "Про місцеві ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", ст. 3 Земельного кодексу України, ст. ст. 1, 26, 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. ст. 48, 225, 228 ЦК УРСР, ст. 105 ГПК України.

Представник відповідача своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції не скористався.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 19.06.1996 Виконавчий комітет Болградської міської ради народних депутатів Одеської області прийняв рішення № 181 про закріплення земельної ділянки площею 1591кв.м під незавершене будівництво комплексу магазинів по вул. Асена Хрістєва, 29, цим же рішенням передбачена реалізація земельної ділянки у приватну власність при приватизації вказаного об'єкту резидентами України (пункти 1, 2 рішення).

Згідно з договором від 01.12.1997 купівлі-продажу незавершеного будівництва магазина "Промтовари", розташованого по вул. Хрістєва, 29, на земельній ділянці 1591кв.м, ТОВ "Продукт-Сервис" придбало у власність вказане державне майно у Представництва ФДМ України в Болградському районі.

На виконання рішення виконавчого комітету від 19.06.1996 і договору від 01.12.1997 купівлі-продажу незавершеного будівництва магазину "Промтовари", розташованого по вул. Хрістєва, 29, виконавчий комітет Болградської міської ради в особі міського голови 20.10.1998 видає розпорядження № 87 про продаж земельної ділянки площею 1591 м2, розташованої по вул. Асена Хрістєва, 29, ТОВ "Продукт-Сервис" за 13842 грн.

24.11.1998 виконком міської ради в особі Калова О.Д., діючого на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , Положення про орган приватизації - виконком Болградської міської ради і на підставі рішення виконкому № 181 від 19.06.1996 (продавець) і ТОВ "Продукт-Сервис" (покупець) уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 1591кв.м, розташованої на землях, які знаходяться в розпорядженні Болградської міської ради, і виділену для завершення будівництва комплексу магазинів, за 13842 грн., в т.ч. ПДВ 2307 грн.

Задовольняючи позов Болградської міської ради про визнання вказаного договору недійсним, суд першої інстанцій виходив з того, що згідно з положеннями ч. 1 ст. 48 Цивільного кодексу УРСР (в редакції від 18.07.1963, чинній на час укладення спірного договору), недійсною є угода, що не відповідає вимогам закону.

Згідно ст. ст. 225, 228 зазначеного Кодексу право продажу майна належить власникові, продаж майна провадиться за цінами, що встановлюються за погодженням сторін, якщо інше не передбачено законодавчими актами.

У відповідності зі статтею 143 Конституції України територіальна громада міста безпосередньо або через створений нею орган місцевого самоврядування управляє майном, що перебуває в комунальній власності.

Згідно ст. 7, ч. 17 ст. 19 Закону України "Про місцеві Ради народних депутатів і місцеве та регіональне самоврядування" від 07.12.1990, чинного на той час, суб'єктом права комунальної власності є адміністративно-територіальна одиниця в особі сільських, селищних, міських, районних, обласних Рад народних депутатів, і винятково на пленарних засіданнях Ради вирішуються питання регулювання земельних відносин відповідно до законодавства.

За нормою ст. 3 Земельного кодексу України від 18.12.1990, чинного на той час, розпоряджаються землею Ради народних депутатів.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що прийняття 19.06.1996 Виконавчим комітетом Болградської міської ради народних депутатів Одеської області рішення № 181 про закріплення земельної ділянки площею 1 591кв.м під незавершене будівництво комплексу магазинів по вул. Асена Хрістєва, 29, яким одночасно передбачена реалізація земельної ділянки у приватну власність при приватизації вказаного об'єкту резидентами України, відбулось з порушенням зазначених вимог законодавства.

На момент укладення спірного договору купівлі-продажу від 24.11.1998 діяв Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) .

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" представницьким органом місцевого самоврядування є рада, що відповідно до закону наділена правом представляти інтереси територіальної громади й приймати від її імені рішення.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції ради відносяться вирішення і виключно на пленарному засіданні питань регулювання земельних відносин.

За приписами п. 43 ч. 1 ст. 26, п. 16 ч. 3 ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", міський голова укладає від імені територіальної громади, ради і її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради.

Проте, як встановлено судом першої інстанції, міським головою Каловим О.Д. 20.10.1998 одноособово видано розпорядження за № 87 про продаж земельної ділянки площею 1591кв.м, розташованої по вул. Асена Христєва, 29, товариству "Продукт-сервіс", а 24.11.1998 ним одноособово укладено спірний договір купівлі-продажу, докази затвердження якого на пленарному засіданні ради відсутні.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на час укладення спірного договору було відсутнє волевиявлення Болградської міської ради Одеської області як власника землі територіальної громади міста Болград про продаж земельної ділянки відповідачеві.

Оскільки спірний договір суперечить всім вищезазначеним вимогам чинного на час його укладення законодавства, його на вимогу органу місцевого самоврядування правомірно визнано недійсним судом першої інстанції на підставі ст. 48 ЦК УРСР.

Зазначене не було враховано судом апеляційної інстанції під час повторного розгляду справи, в порушення ст. 105 ГПК України доводів, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції, оскаржувана постанова від 15.07.2008 не містить, при цьому, посилання суду апеляційної інстанції на фактичне укладення спірного договору від імені ради, а не виконкому, колегія суддів, за всіх вищезазначених обставин і відсутності рішення уповноваженого від імені територіальної громади міста власника землі про її виділення і продаж відповідачеві, не приймає до уваги як підставу вважати спірний договір таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Крім того, колегія суддів зазначає, що з огляду на імперативний припис норми ч. 2 ст. 4 ГПК України, згідно якої господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України, рішення Виконавчого комітету № 181 від 19.06.1996 та його розпорядження від 20.10.1998 № 87 про закріплення земельної ділянки під незавершене будівництво комплексу магазинів та продаж даної земельної ділянки у приватну власність відповідача, не можуть вважатись підставою для укладення спірного договору.

Колегія також суддів враховує, що не відбулось виконання спірного договору його сторонами, а зазначення в пункті 2.2 договору про перерахування покупцем на рахунок продавця суми 13842 грн. платіжним дорученням № 144 від 24.11.1998 не відповідає дійсності, адже, цим документом (а.с.9) ТОВ "Продукт-Сервіс" сплатив на користь міськвиконкому суму 4342 грн. за договором купівлі-продажу від 15.11.1998.

Наведене свідчить, що суд апеляційної інстанції дійшов хибного висновку про безпідставність позовних вимог, натомість рішення господарського суду першої інстанції у справі відповідає вимогам чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підлягає залишенню в силі.