Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

За участю представників сторін:

позивача - не з’явились,

відповідача - не з’явились,

скаржника - Шемяткін М.О. –дов. від 15.10.2008 року

Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України А.Й. Осетинського від 22.12.2008 року у зв’язку з хворобою судді Фролової Г.М. для перегляду в касаційному порядку справи № 36/200 призначеної до розгляду на 22.12.2008 року, утворено колегію суддів в наступному складі: головуючий –Муравйов О.В., судді: Полянський А.Г., Коробенко Г.П.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.04.2008 року у справі № 36/200 (суддя Трофименко Т.Ю.) позов задоволено повністю.

Зобов'язано Громадську організацію "Київська міська спілка автомобілістів" знести самочинно збудоване майно, що розташоване на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:69:287:0012 на проспекті Космонавта Комарова, 48 у Солом'янському районі м. Києва та привести земельну ділянку в стан, придатний для її цільового використання.

Вирішено усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:69:287:0012 на проспекті Космонавта Комарова, 48, шляхом примусового звільнення займаної земельної ділянки від автомобільної стоянки Громадської організації "Київська міська спілка автомобілістів".

Вирішено виселити Громадську організацію "Київська міська спілка автомобілістів" з земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:69:287:0012, що розташована за адресою: м. Київ проспект Космонавта Комарова, 48.

Стягнуто з Громадської організації "Київська міська спілка автомобілістів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Промтек" 170грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Громадська організація "Всеукраїнська спілка автомобілістів" звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення у справі скасувати та направити справу на новий розгляд до господарського суду міста Києва, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, заявником зазначено, що Громадська організація "Всеукраїнська спілка автомобілістів" не була залучена до участі в розгляді справи № 36/200, однак прийняте по справі рішення стосується її прав та обов’язків щодо предмету спору.

Відзиви на касаційну скаргу не надано.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, рішенням Київської міської ради від 29.03.2007 року № 409/1070 (ra0409023-07) (пункт 5) Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Промтек" було передано земельну ділянку в короткострокову оренду на 5 років, загальною площею 1,19 га для будівництва, експлуатації та обслуговування культурно-розважального комплексу з торговельними, адміністративно-офісними приміщеннями та паркінгом загального користування на проспекті Космонавта Комарова, 48 у Солом'янському районі м. Києва, у тому числі: площею 1,10 га –за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування; площею 0,19 га –а за рахунок земель промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до пункту 6.2 вказаного рішення позивача зобов’язано звернутись до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) із клопотанням щодо винесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) та виготовленню документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Пунктом 6.7 зазначеного вище рішення позивача було попереджено, що використання землі не за цільовим призначенням тягне за собою припинення прав користування нею відповідно до вимог статей 141, 143 Земельного кодексу України.

Судом встановлено, що 21.06.2007 року на підставі рішення Київської міської ради від 29.03.2007 року № 409/1070 (ra0409023-07) між Київською міською радою та позивачем було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого Київська міська рада передала позивачу в орендне користування земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:69:287:0012, з цільовим призначенням для будівництва, експлуатації та обслуговування культурно-розважального комплексу з торговельними, адміністративно-офісними приміщеннями та паркінгом загального користування, що розташована на проспекті Космонавта Комарова, 48 у Солом'янському районі м. Києва.

Судом першої інстанції встановлено, що зазначена земельна ділянка за Рішенням Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів "Про передачу відкритих платних автостоянок районним радам добровільного товариства "Автомотолюбитель УРСР" від 14.12.1989 року № 1106 була передана Київській міській раді Республіканського добровільного товариства "Автомотолюбитель УРСР" за цільовим призначенням для влаштування тимчасових відкритих платних автостоянок, тобто без права здійснення будівництва будь-яких будівель, споруд та іншого майна на земельній ділянці.

Місцевим судом також встановлено, що на підставі Постанови Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про об'єднання громадян" від 16.06.1992 року (2461-12) , Київською міською державною адміністрацією 29.04.1993 року була зареєстрована Київська міська організація Всеукраїнської спілки автомобілістів (свідоцтво №10), як правонаступник Київської міської ради Республіканського добровільного товариства "Автомотолюбитель УРСР". В свою чергу Громадська спілка автомобілістів "Київська міська спілка автомобілістів" є правонаступником всіх майнових та немайнових прав та обов’язків Київської міської організації Всеукраїнської спілки автомобілістів, а отже була користувачем вказаної земельної ділянки до моменту передання її в користування позивачу.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з наступного.

Рішенням Київської міської ради від 29.03.2007 року № 409/1070 (ra0409023-07) було визначено цільове призначення земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування культурно-розважального комплексу з торговельними, адміністративно-офісними приміщеннями та паркінгом загального користування, однак, на спірній земельній ділянці, переданій позивачу, Громадською організацією "Київська міська спілка автомобілістів" було розмішено автостоянку, що є порушенням статті 53 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою встановлено, що використання земель не за цільовим призначенням, невиконання природоохоронного режиму використання земель, розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об'єктів, які негативно впливають на стан земель, неправильна експлуатація, знищення або пошкодження протиерозійних гідротехнічних споруд, захисних лісонасаджень.

Крім того, судом зазначено, що сторони в пункті 5.1 Договору оренди земельної ділянки передбачили, що на земельній ділянці не дозволяється діяльність, не пов’язана з цільовим призначенням земельної ділянки.

Відповідно до пункту 8.1 Договору оренди орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з цим Договором.

При цьому, суд першої інстанції врахувавши те, що земельна ділянка використовувалась відповідачем не за цільовим призначенням, що Громадській організації "Київська міська спілка автомобілістів" не видавався дозвіл щодо спорудження майна, проект не затверджувався у встановленому порядку та це майно не зареєстроване відповідно до чинного законодавства України, дійшов висновку, що майно, яке споруджене та знаходяться на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:69:287:0012 за адресою: проспект Космонавта Комарова, 48 у Солом'янському районі м. Києва є самочинно побудоване.

Судом першої інстанції також відзначено, що фактичне знаходження на вказаній земельній ділянці автомобільної стоянки відповідача перешкоджає позивачу приступити до виконання умов договору оренди земельної ділянки, тобто до будівництва згідно з цільовим призначенням.

Пунктом 8.4 Договору оренди передбачено, що орендар зобов’язаний приступити до використання земельної ділянки в строк, встановлений цим Договором, та після підписання цього Договору і Акта приймання-передачі земельної ділянки та державної реєстрації Договору; використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення.

Відповідно до статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особи, які здійснили або здійснюють самочинне будівництво нерухомого майна, не набувають права власності на нього.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Врахувавши приписи зазначено вище статті, те що особи, які здійснили самочинне будівництво на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:69:287:0012 за адресою: проспект Космонавта Комарова, 48 у Солом'янському районі м. Києва не є власниками цих об’єктів, що знаходження на земельній ділянці автомобільної стоянки є порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, як орендаря вказаної земельної ділянки, а відтак дійшов вірного висновку, що саме Громадська організація "Київська міська спілка автомобілістів", як попередній користувач земельної ділянки, зобов’язаний привести її у стан, придатний для її цільового використання позивачем.

Відповідно до статті 212 Земельного кодексу України приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Відповідно до статті 107 Господарського процесуального кодексу України сторони у справі мають право подати касаційну скаргу, а прокурор касаційне подання на рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили, та постанову апеляційного суду. Касаційну скаргу мають право подати також особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав і обов'язків.

Заявник касаційної скарги посилається на те, що Громадська організація "Всеукраїнська спілка автомобілістів" не була залучена до участі в розгляді справи № 36/200, однак прийняте по справі рішення стосується її прав та обов’язків щодо предмету спору. Зокрема, заявником зазначено, що спірне рішення порушило право користування Громадської організації "Всеукраїнська спілка автомобілістів" та позбавило її членів можливості користуватись нерухомим майном яке розташоване на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:69:287:0012 за адресою: проспект Космонавта Комарова, 48 у Солом'янському районі м. Києва.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду звертає увагу на те, що судове рішення, яке оскаржується незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Крім того, в силу приписів статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями стосовно дослідження та оцінки правомірності доводів особи, яка не приймала участі в розгляді справи щодо наявності у неї матеріального права, яке підлягає захисту, оскільки така оцінка пов'язана з необхідністю встановлення та перевірки фактичних обставин, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, але якими скаржник обґрунтовує підставність власних вимог.

Як свідчать матеріали справи, скаржник не був учасником господарських правовідносин, які виникли між сторонами у справі та були предметом розгляду в суді першої інстанції, якому згідно статті 24 Господарського процесуального кодексу України надане право заміни неналежного відповідача.

При цьому, господарський суд не зобов'язував скаржника вчиняти будь-які юридично значимі дії стосовно спірного майна, або утримуватися від їх вчинення. Відсутня згадка про Громадську організацію "Всеукраїнська спілка автомобілістів", як в описовій та мотивувальній, так і в резолютивній частинах судових рішень. Матеріали справи не містять і інших документів, які б свідчили про порушення прав скаржника. Громадська організація "Всеукраїнська спілка автомобілістів", яка вважає себе власником спірного майна, не позбавлена можливості реалізувати належне їй право на судовий захист шляхом звернення до суду з самостійним позовом (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24.06.2008 року у справі № 2/164-35/246).

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно статті 34 зазначеного вище кодексу обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 2 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

З огляду на викладене, суд дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Твердження заявника про порушення і неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що рішення у справі прийняте у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

Відповідно до статей 85, 111-5 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою присутнього представника скаржника оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Громадської організації "Всеукраїнська спілка автомобілістів" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2008 року по справі № 36/200 залишити без змін.

Поновити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2008 року по справі № 36/200.