Вищий господарський суд України в складі колегії

Одеського апеляційного господарського суду

у справі господарського суду Миколаївської області № 10/306/07

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 21.05.2008 у справі № 10/306/07 (суддя Горобченко Д.М.) позовні вимоги Приватного підприємства "Моноліт", уточнені в процесі розгляду справи, задоволені частково, з Ольшанської селищної ради на користь ПП "Моноліт" стягнуто 56815,20 грн. заборгованості за виконані роботи, 4682,97 грн. пені, 2367,56 грн. 3% річних, 72795,09 грн. втрат від інфляції, в решті позовні вимоги залишені без задоволення.

Рішення суду в частині задоволення позову вмотивовано тим, що позивач свої зобов'язання за договором від 20.11.2006 № 8 виконав в повному обсязі, що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт від 29.11.2007, підписаним представниками обох сторін і завіреним їх печатками, натомість, несплатою боргу відповідач порушив свої договірні зобов'язання, що також тягне за собою стягнення пені, індексу інфляції за час прострочення та трьох процентів річних на підставі ст. ст. 230- 232 ГК України, ст. 625 ЦК України. Щодо стягнення 20% штрафу в сумі 11363,04 грн. вимоги позивача є необґрунтованими, оскільки сплата штрафу не передбачена договором..

Одеський апеляційний господарський суд, здійснюючи апеляційну перевірку в зв’язку зі скаргою відповідача, постановою від 26.08.2008 (колегія суддів у складі головуючого судді Журавльова О.О., суддів Тофана В.М., Михайлова М.В.) рішення у справі змінив, стягнувши з Ольшанської селищної ради, окрім основного боргу, пеню, 3% річних та збитки від інфляції в меншому розмірі, відмовивши в іншій частині позовних вимог, а також додатково стягнув 5000 грн. штрафу.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що розрахунок пені та 3% річних, наданий позивачем та прийнятий до уваги судом першої інстанції, є необґрунтованим, а інфляційні втрати помилково визначені судом шляхом додатку їх суми до суми основного боргу, яка окремо також стягнена з відповідача. Водночас апеляційний господарський суд не погодився з висновком суду першої інстанції щодо відмови у стягненні з Ольшанської селищної ради штрафу за неналежне виконання договірних зобов'язань, оскільки згідно п. 6.4 договору в разі невиконання п. 3.3 договору позивач стягує з відповідача штрафні санкції у розмірі 20% від вартості виконаних робіт і відповідно до розрахунку сума штрафу, що підлягала стягненню з відповідача становила 11363,04 грн., проте, була зменшена судом апеляційної інстанції на підставі п. 3 ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України до 5000 грн., в зв'язку з тим, що належні до сплати штрафні санкції є надмірно великими порівняно із збитками позивача.

Ольшанська селищна рада з рішенням та постановою у справі в частині задоволення позову не згодна, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на не врахування судами відсутності в матеріалах справи доказів отримання відповідачем уточнених позовних вимог позивача, висновки проведеної експертизи є необґрунтованими, а також суд першої інстанції неправомірно відмовив відповідачу у прийнятті зустрічної позовної заяви.

Представник скаржника своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції не скористався.

Відповідно до розпорядження Заступника голови Вищого господарського суду України від 23.12.2008 № 02-12.2/1565 у зв’язку з хворобою судді Глос О.І. для розгляду касаційної скарги у справі призначено колегію суддів у складі головуючого судді Грейц К.В., суддів Бакуліної С.В., Цвігун В.Л.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 20.11.2006 між Приватним підприємством "Моноліт" (підрядник, позивач) та Ольшанською селищною радою (замовник, відповідач) укладений договір № 8, за умовами якого відповідач доручає, а позивач приймає на себе обов'язок провести комплекс робіт "Капітальний ремонт трубопроводу теплотрас селища Ольшанське по вул. Леніна від будинку № 9 до будинку № 8" (п. 1.1 договору), відповідно до кошторисної документації та договірної ціни загальна грошова вартість зазначеного договору складає 56815,20 грн. (п. 2.1 договору), замовник перераховує на розрахунковий рахунок підрядника 30% передоплати від загальної суми договору, виконану роботу сторони оформлюють актом виконаних робіт, відповідач здійснює оплату 70% за виконані роботи по капітальному ремонту трубопроводу тепломереж селища Ольшанське протягом п'яти банківських днів з моменту підписання акта виконаних робіт (п. п. 3.1-3.3 договору), в разі невиконання п. 3.3 договору позивач стягує з відповідача пеню у розмірі двох ставок НБУ від вартості виконаних робіт за кожен день прострочення платежу, а також штрафні санкції у розмірі 20% від вартості виконаних робіт (п. 6.4 договору).

Судами попередніх інстанцій встановлено факт виконання позивачем своїх зобов'язань за договором від 20.11.2006 № 8 в повному обсязі на загальну суму 56815,20 грн., що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт від 29.11.2007, підписаним без зауважень представниками обох сторін, підписи яких завірені печатками.

Натомість, відповідач 30% передоплати від загальної суми договору не здійснив, а також протягом п'яти банківських днів з моменту підписання акта виконаних робіт від 29.11.2006, тобто, в строк до 06.12.2006 не оплатив 70% вартості виконаних робіт, внаслідок чого станом на 07.12.2006 у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 56815,20 грн., яка на підставі ч. 1, ч. 7 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України правомірно стягнута судом.

Вимога позивача щодо стягнення пені за неналежне виконання договірного зобов'язання - оплати виконаних підрядних робіт також є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню на підставі п. 6.4 договору, ст. ст. 230 - 232 ГК України, ст. ст. 549- 552 ЦК України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (543/96-ВР) в межах 6-місячного строку і у визначеному судом апеляційної інстанції розмірі - 4780,26 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, отже, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що з відповідача за період з 07.12.2006 по 25.04.2008 (505 днів) підлягають стягненню 3% річних у сумі 2356,74 грн. та індекс інфляції з 07.12.2006 по 01.04.2008 в розмірі 129,04%, що становить 15979,89 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає оскаржувану постанову в частині стягнення основного боргу, пені, інфляційних і річних законною, обґрунтованою і такою, що відповідає матеріалам і встановленим обставинам справи.

Колегія суддів констатує, що доводи скаржника про неотримання ним уточнення позовних вимог не відповідають дійсності, адже, в матеріалах справи наявні вимога позивача - лист № 36 від 25.04.2008 про сплату уточненої суми 96868,20 грн. і докази його надсилання відповідачеві –поштова квитанція від 13.05.2008 № 3923 (а.с.154, 155).

Посилання скаржника на необґрунтованість висновків судової експертизи від 01.04.2008 № 8612 про підписання договору № 8 від 20.11.2006 головою Ольшанської селищної ради Квасом І.П., а також безпідставну відмову у прийнятті зустрічного позову не приймаються до уваги колегії суддів як не підтверджені будь-якими належними доказами, зокрема, доказами їх оскарження.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що стягуючи з відповідача на користь позивача штраф за прострочку оплати у сумі 5000 грн. суд апеляційної інстанції дійшов хибного висновку щодо правомірності таких вимог в цій частині.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій встановлений статтею 231 цього ж Кодексу. За приписами пункту 6 наведеної норми штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Крім того, згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а штраф і пеня відносяться до одного виду юридичної відповідальності, у зв’язку з чим суд не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у даній частині і знаходить підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

З огляду на зазначене, постанова у справі щодо стягнення з відповідача на користь позивача 5000 грн. штрафу суперечить приписам наведених норм та підлягає скасуванню у цій частині.

Колегія суддів звертає увагу, що в тексті резолютивної частини постанови від 26.08.2008 суд апеляційної інстанції припустився технічної помилки при визначенні позивача у справі, зазначивши, що задоволенню підлягають уточнені позовні вимоги Ольшанської селищної ради, оскільки позивачем у справі є ПП "Моноліт", втім, ця помилка не призвела до прийняття неправильного рішення, адже, в наступному абзаці резолютивної частини постанови вказано про стягнення з Ольшанської селищної ради на користь ПП "Моноліт", тобто, стягнення проведено з належного відповідача на користь належного позивача.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.08.2008 у справі господарського суду Миколаївської області № 10/306/07 скасувати в частині стягнення з Ольшанської селищної ради на користь ПП "Моноліт" штрафу в сумі 5000 грн., відмовивши в цій частині позову.

В іншій частині постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.08.2008 у цій справі залишити без змін.

Касаційну скаргу Ольшанської селищної ради задовольнити частково.