Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

В судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Ігнатенко Т.В. –за дов. від 18.04.08;

від відповідача: Сидоренко А.О. –за дов. від 01.10.08;

від скаржника: Макєєнко О.І. –за дов. від 20.05.08.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Оксі" у листопаді 2007 року заявлений позов до Севастопольської міської ради про спонукання відповідача, упродовж 10 днів з моменту набрання рішенням господарського суду законної сили, укласти договір оренди земельної ділянки, яка розташована на вул. Катерній, в місті Севастополі, загальною площею 1, 4га без права капітального будівництва для розташування рекреаційної зони строком на 25 років. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на те, що рішенням VI сесії V скликання Севастопольської міської ради від 12.06.07 №2247 позивачеві надана згода на розробку проекту землевпорядкування з відводу земельної ділянки орієнтовною площею 1,4 га на вул. Катерна з розширенням кордонів і площі земельної ділянки в порядку впорядкування існуючого землекористування без права капітального будівництва для розміщення рекреаційної зони. Позивач Доповідач: Добролюбова Т.В.

зазначав, що проект землевпорядкування на відвід земельної ділянки підготував в установлені строки, узгодив з усіма інстанціями відповідно до вимог статті 123 Земельного кодексу України та направив на адресу відповідача проект договору оренди земельної ділянки. Однак, відповідач відмовив в укладенні договору оренди, пославшись на те, що питання міською радою не розглядалось, через судові спори з цього питання. На думку товариства, такі дії відповідача є неправомірними.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.12.07, ухваленим суддею Ярмак О.М., позовні вимоги задоволено. Суд вмотивовуючи рішення дійшов висновку про неправомірну відмову відповідача в укладанні договору оренди спірної земельної ділянки, тому визнав позовні вимоги підставними. Судове рішення обґрунтоване приписами статей 15, 123, 124, 125, 126, 151 Земельного кодексу України, частини 7 статті 179 Господарського кодексу України, статей 16 Закону України "Про оренду землі", статі 641 Цивільного кодексу України (435-15) .

Товариство з обмеженою відповідальністю "В.А.Л." звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення у справі скасувати, а справу просить направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на те, що у провадженні господарського суду міста Києва знаходиться інша справа №32/97 за позовом ТОВ "В.А.Л." до Севастопольської міської ради про скасування рішення міськради від 12.12.07 №3507, яким міськрада виділила ТОВ "Оксі" частину земельної ділянки, раніше наданої ТОВ "В.А.Л." під виконання робіт із благоустрою прибережної зони. При цьому, скаржник зауважує на тому, що ТОВ "Оксі" залучено до участі у справі №32/97 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Водночас, ТОВ "Оксі", в межах тієї справи, зверталось з позовом про визнання недійсним пункту 4.2 договору оренди земельної ділянки, укладеного 11.04.02 міськрадою та ТОВ "В.А.Л.". На думку скаржника, прийняте у справі рішення стосується його прав та законних інтересів, проте, ТОВ "В.А.Л." до участі у справі не залучалось, що вважає підставою для його скасування. Інші доводи касаційної скарги стосуються оскарження рішення по суті.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Оксі" надійшли заперечення на касаційну скаргу, у яких позивач просить залишити без змін рішення у справі, а доводи скаржника визнати неспроможними з підстав викладених у відзиві.

Вищий Господарський суд України заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В. та пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "В.А.Л." звернулось з касаційною скаргою в порядку приписів статті 107 Господарського процесуального кодексу України. Цією статтею унормовано, що касаційну скаргу мають право подати не лише сторони у справі, а і особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення, котре стосується їх прав і обов'язків. Судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Тому, касаційна інстанція розглядає касаційну скаргу в межах доводів чи стосується судове рішення прав і обов’язків Товариства з обмеженою відповідальністю "В.А.Л.". Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оксі" до Севастопольської міської ради про спонукання відповідача, упродовж 10 днів з моменту набрання рішенням господарського суду законної сили, укласти договір оренди земельної ділянки, яка розташована на вул. Катерній, в місті Севастополі, загальною площею 1,4 га без права капітального будівництва для розташування рекреаційної зони строком на 25 років. Товариство з обмеженою відповідальністю "В.А.Л." обґрунтовуючи необхідність залучення його до участі у справі посилається на те, що частина спірної земельної ділянки знаходиться у його володінні, і про це свідчить договір оренди та договір від 24.10.01 №609. Підтвердженням доводів скаржника є і заява ТОВ "Оксі" про визнання недійсними умов пункту 4.2 договору між ТОВ "В.А.Л." та Севастопольською міськрадою про передачу у тимчасове користування земельної ділянки від 11.04.02 (за спірною адресою). Крім того, заявник наголошує, що і ним оскаржене рішення Севастопольської міськради №3507 від 12.12.07 у справі №32/97. Колегія суддів визнає, що оскільки, Товариство з обмеженою відповідальністю "В.А.Л." не було залучено до участі у справі, викладені доводи про володіння ним частиною спірної земельної ділянки не були предметом судового дослідження під час розгляду цього спору, не витребувані та не оцінені відповідні докази у справі. За таких обставин доводи заявника підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Переглянуте рішення цим вимогам не відповідає. Оскільки, передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення у справі підлягає скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду міста Києва. Судові слід прийняти законне рішення, з резолютивною частиною, яка відповідає встановленому у мотивувальній його частині, в межах позовних вимог, та можливої до виконання, в тому числі, за необхідності, і виконавчою службою.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-8, пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України-

Рішення господарського суду міста Києва від 04.12.07 у справі №16/386 скасувати.

Матеріали справи скерувати для нового розгляду до господарського суду міста Києва.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "В.А.Л." задовольнити.