Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України від 19.12.2008 року у зв’язку з хворобою судді-доповідача Фролової Г.М. справу № 17/267-07 передано судді-доповідачу Муравйову О. В.

Для перегляду в касаційному порядку справи № 17/267-07, призначеної до розгляду на 23.12.2008 року, утворено колегію суддів в наступному складі: головуючий –Муравйов О. В., судді: Полянський А. Г., Коробенко Г.П.

Відводів складу суду не заявлено.

У березні 2007 року Сумський міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Охтирської районної адміністрації звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" в особі нафтогазовидобувного управління "Охтирканафтогаз" про зобов’язання відповідача звільнити земельну ділянку під свердловиною № 314 загальною площею 2,6 га земель державної форми власності, розташовану на території Бугруватської сільської ради, та привести її у придатний для використання за цільовим призначенням стан.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що Управлінням з контролю за використанням та охороною земель в Сумській області проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства в діяльності Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" в особі нафтогазовидобувного управління "Охтирканафтогаз", в ході якої було встановлено факт використання 2,6 га земель державної форми власності під нафтогазовидобувною свердловиною № 314, розташованих на території Бугруватської сільської ради, за відсутності документа, що посвідчує право на вищевказану земельну ділянку. Зокрема, позивачем зазначено, що відмова відповідача оформити право користування земельною ділянкою належним чином або ж звільнити самовільно зайняту земельну ділянку під свердловиною № 314 обмежує законного власника в праві розпоряджатися нею, використовувати за цільовим призначенням, чим завдається істотна шкода державним інтересам.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 05.12.2007 року (суддя: Лиховид Б.І.) по справі № 17/267-07 Господарського суду Сумської області позов задоволено.

Зобов'язано Відкрите акціонерне товариство "Укрнафта" в особі філії відокремленого підрозділу нафтогазовидобувного управління "Охтирканафтогаз" звільнити земельну ділянку під свердловиною № 314 загальною площею 2,6 га земель державної форми власності, розташовані на території Бугруватської сільської ради та привести її у придатний для використання за цільовим призначенням стан.

Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" в особі філії відокремленого підрозділу нафтогазовидобувного управління "Охтирканафтогаз" в доход держбюджету м. Суми 85, 00грн. держмита.

Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" в особі філії відокремленого підрозділу нафтогазовидобувного управління "Охтирканафтогаз" в доход держбюджету м. Суми 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Мотивуючи судове рішення, господарський суд зазначив, що Охтирською районною державною адміністрацією та Відкритим акціонерним товариством "Укрнафта" було укладено договір тимчасового використання земельної ділянки площею 2,24 га, однак, відповідно до приписів статті 125 Земельного кодексу України та статті 18 Закону України "Про оренду землі", відповідач не подав до суду належних доказів того, що договір тимчасового користування земельною ділянкою від 20.06.2007 року був зареєстрований у відповідності до вимог чинного законодавства.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.06.2008 року (судді: Сіверін В.І. –головуючий, Білоконь Н.Д., Ільїн О.В.) по справі № 17/267-07 Господарського суду Сумської області рішення Господарського суду Сумської області від 05.12.2007 року по справі № 17/267-07 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постанова суду прийнята з посиланням на приписи Земельного кодексу України (2768-14) , статтю 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтю 180 Господарського кодексу України, мотивована тим, що в договорі тимчасового використання земельної ділянки від 20.06.2007 року закріплені всі істотні умови, передбачені чинним законодавством, додержання яких необхідне для визнання договору укладеним. Зокрема, судом відзначено, що відповідач використовує земельну ділянку на підставі договору, який відповідає вимогам чинного законодавства та не визнаний недійсним у судовому порядку.

Не погоджуючись з постановою, Перший заступник прокурора Сумської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.06.2008 року по справі № 17/267-07 Господарського суду Сумської області, в якому просить постанову у справі скасувати, а рішення Господарського суду Сумської області від 05.12.2007 року у справі № 17/267-07 залишити без змін, мотивуючи касаційне подання доводами про порушення судом норм матеріального права. Зокрема, заявник зазначає про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно послався у постанові на Закон України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , оскільки правовідносини, які склалися у даній справі, регулюються спеціальним нормативним актом – Законом України "Про оренду землі" (161-14) .

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу та доповнення до відзиву, в яких просить постанову залишити без змін, а касаційне подання без задоволення, посилаючись на обґрунтованість її прийняття.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників відповідача та Генеральної Прокуратури України, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до роз’яснень, викладених у пунктах 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Судові рішення цим вимогам не відповідають.

Як встановлено судами, між Охтирською районною державною адміністрацією та Відкритим акціонерним товариством "Укранафта" в особі нафтогазовидобувного управління "Охтирканафтогаз" було укладено договір тимчасового використання земельної ділянки державної форми власності від 20.06.2007 року, площею 2,24 га для проведення буріння та обслуговування свердловин № 314/524, розташованих на території Бугруватської сільської ради.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є вимога позивача зобов’язати відповідача звільнити земельну ділянку під свердловиною № 314 загальною площею 2,6 га земель державної форми власності, розташовані на території Бугруватської сільської ради та привести її у придатний для використання за цільовим призначенням стан.

Суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що площа земельної ділянки, яка є предметом позову, та площа земельної ділянки договору відрізняються.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Статтею 18 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

При цьому, місцевим судом відзначено, що відповідачем не подано до суду належних доказів того, що договір тимчасового користування земельною ділянкою від 20.06.2007 року був зареєстрований у відповідності до чинного законодавства, а відтак дійшов висновку, що зазначений договір не може вважатись укладеним.

Скасовуючи рішення Господарського суду Сумської області від 05.12.2007 року у справі № 17/267-07 апеляційним господарським судом відзначено наступне.

Відповідно до частини 2 статті 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 125 вказаного вище Закону передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону (стаття 126 Земельного кодексу України).

При цьому, судом апеляційної інстанції відзначено, що відповідачем надано суду документи, які підтверджують наявність у нього права користування земельною ділянкою площею 2,24 га, а саме: договір тимчасового використання земельної ділянки від 20.06.2007 року, відповідно до якого користувач тимчасово використовував та використовує вказану земельну ділянку на території Бугруватської сільської ради. Тому користування відповідачем земельною ділянкою не є самовільним зайняттям вказаної земельної ділянки із застосуванням наслідків, встановлених статтею 212 Земельного кодексу України.

Звернуто судом апеляційної інстанції увагу і на те, що відповідно до статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Згідно із статтею 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Врахувавши зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у договорі тимчасового використання земельної ділянки від 20.06.2007 року закріплені всі істотні умови, передбачені чинним законодавством, додержання яких необхідні для визнання договору укладеним, тобто відповідач використовує земельну ділянку на підставі договору, який відповідає вимогам чинного законодавства та не визнаний недійсним в судовому порядку.

Однак, судами залишено поза увагою те, що вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб’єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.

Крім того, застосування судом апеляційної інстанції Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) є помилковим, судом не враховано те, що Закон України "Про оренду землі" (161-14) є спеціальним нормативним актом, який слід застосовувати при вирішенні правовідносин, які склалися у даній справі.

Оскільки відповідно до частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирання нових доказів або додаткової перевірки доказів, а також враховуючи, що господарським судом порушено вимоги статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо оцінки доказів на підставі всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку про те, що рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа підлягає передачі на новий розгляд до Господарського суду Сумської області.

При новому розгляді справи суду слід взяти до уваги наведене, з’ясувати всі обставини справи, і, в залежності від встановленого та у відповідності до діючого законодавства, вирішити спір.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційне подання Першого заступника прокурора Сумської області задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.06.2008 року у справі № 17/267-07 Господарського суду Сумської області та рішення Господарського суду Сумської області від 05.12.2007 року у справі № 17/267-07 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до Господарського суду Сумської області.