Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Державного лісопромислового підприємства "Прикарпатліс", Приватного підприємства фірми "Хімекс" про визнання недійсним додатку № 2 від 25.12.2003 року, додатку № 3 від 31.12.2004 року та додаткової угоди від 01.08.2006 року до договору оренди державного майна (приміщення) № 02-ДЛП від 01.06.2001 року, укладених між відповідачами та про звільнення нежитлових приміщень адміністративної будівлі площею 72,33 кв.м., приміщення гаражу –21,9 кв.м. що перебуває на балансі Державного лісопромислового підприємств "Прикарпатліс" за адресою: м. Івано-Франківськ, вул.Василіянок, 48.

Ухвалою від 03.01.2008 року господарський суд Івано –Франківської області залучив до участі у справі в якості відповідача –Міністерство промислової політики.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 03.06.2008 року позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області задоволено.

За апеляційною скаргою Державного лісопромислового підприємства "Прикарпатліс" рішення господарського суду Івано-Франківської області від 03.06.2008 року переглянуте в апеляційному порядку і постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.08.2008 року залишено без змін.

Приватне підприємство фірма "Хімекс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Івано-Франківської області від 03.06.2008 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.08.2008 року скасувати і прийняти нове рішення, яким визнати дійсним договір оренди державного майна № 02-ДЛП від 01.06.2001 року із змінами від 25.12.2003 року, 31.12.2004 року та 01.08.2006 року.

Скаржник вважає, що при винесенні постанови апеляційним судом не враховано те, що додатком №2 від 25.12.2003 року підписано сторонами до набрання чинності Господарським кодексом України (436-15) , а отже положення не можуть поширюватися на правовідносини, які склалися до 01.01.2004 року, оскільки це є прямим порушенням статті 58 Конституції України. Отже, посилання позивача на те, що додаток №2 до договору оренди від 25.12.2003 року суперечить вимогам статті 287 Господарського кодексу України, є незаконним, оскільки на момент вступу в силу норм Господарського кодексу України (436-15) вже було погодження Мінпромполітики України як власника майна для укладання зазначеного вище договору оренди, а статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно –правові акти не мають зворотної дії в часі.

Заявник вважає, що застосований судом пункт 1 частини 1 статті 287 Господарського кодексу України суперечить положенню частини 2 статті 75 цього Кодексу.

Крім того, на думку скаржника, судом не враховано, що Міністерство промислової політики, надаючи 30.01.2007 року дозвіл №10/7-3-199 про продовження орендних відносин з Приватним підприємством фірма "Хімекс", не дало жодних зауважень щодо недостатності дозволу № 10/4-3-147 від 28.09.2001 року для здійснення вказаного продовження дії договору, що оспорюється з 01.01.2004 року до 31.12.2008 року та збільшення орендованих площ. Вказаною дією, на думку скаржника, Міністерство промислової політики, фактично підтвердило свій дозвіл на здійснене у 2003 році Державним лісопромисловим підприємством "Прикарпатліс" продовження строку дії договору оренди державного майна №02-ДЛП від 01.06.2001 року з Приватним підприємством фірма "Хімекс" до 31.12.2008 року, а також внесення інших змін щодо розміру орендної плати.

З аналогічними доводами до Вищого господарського суду України звернулось Державне лісопромислове підприємство "Прикарпатліс" із касаційною скаргою, в якій просить рішення ггсподарського суду Івано-Франківської області від 03.06.2008 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.08.2008 року скасувати і прийняти нове рішення, яким визнати дійсним договір оренди державного майна № 02-ДЛП від 01.06.2001 року із змінами від 25.12.2003 року, 31.12.2004 року та 01.08.2006 року.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області надало відзив на касаційні скарги, в якому заперечує проти доводів заявників та просить рішення та постанову залишити без змін.

Заслухавши суддю –доповідача та присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи і повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, а також правильність застосування господарським судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду переглядає за касаційною скаргою (поданням) та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Звертаючись з позовом позивач просив визнати недійсним додаток № 2 від 25.12.2003 року, додаток № 3 від 31.12.2004 року та додаткової угоди від 01.08.2006 року до договору оренди державного майна (приміщення) № 02-ДЛП від 01.06.2001 року, укладеного між відповідачами, припинення його дії на майбутнє, та зобов'язання Приватне підприємство фірма "Хімекс" звільнити нежитлові приміщення адміністративної будівлі площею 72,33 кв.м., приміщення гаражу, площею 21.9 кв.м., що перебуває на балансі відповідача-1 за адресою: м. Івано-Франківськ, вул.Василіянок, 48.

При розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що між відповідачами у справі 01.06.2001 року було укладено договір оренди державного майна (приміщення) № 02-ДЛП, а саме нежитлового приміщення на 5 поверху (к. 518, 516) корисною площею 32,1 кв.м., в будівлі адмінбудинку, що знаходиться на балансі Державного лісопромислового підприємства "Прикарпатліс" (п. 1.1).

Орендна плата встановлена на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за орецг державного майна, затвердженої постановою КМ України від 04.10.1995 року № 786 (786-95-п) , змінами, в розмірі 221,34 грн. без ПДВ за базовий місяць травень 2001 року (п. 3.1). Крім цього, орендар сплачує плату за використання площ загального користування 11,79 кв.м. (п. 1.1).

Термін дії договору оренди встановлений сторонами до 31.12.2001 року (п. 10.1).

01.08.2001 року сторонами внесено зміни до договору № 02-ДЛП від 01.06.2001 року та викладено його в новій редакції, зокрема, даними змінами строк дії договору продовжено до 31.12.2002 року.

Додатком № 4 до договору строк дії договору продовжено до 31.12.2003 року (а.с.20).

25.12.2003 року між сторонами договору № 02-ДЛП від 01.06.2001 року було підписано додаткову угоду (додаток № 2 до договору, а.с. 22), якою внесено зміни зазначений договір, зокрема, викладено пункти 1.1, 3.1, 10.1 в новій редакції.

Даним пунктами договору уточнено його предмет, зокрема, зазначено про передачу в оренду нежитлового приміщення п'ятого поверху, кім. 516-518, корисною площею: кабінети 32.1 кв.м., гаражі 21.9 кв.м. в будівлі, що знаходиться на балансі Державного лісопромислового підприємства "Прикарпатліс"; встановлено орендну плату в розмірі 398,06 грн. за базовий місяць грудень 2003 року, плату за використання площ загального користування (11,79 кв.м.) та строк дії договору - до 31.12.2008 року.

31.12.2004 року відповідачами підписано додаткову угоду (додаток № 3 до договору, а.с. 23), якою внесено зміни в договір № 02-ДЛП від 01.06.2001 року, пункти 1.1, 3.1 викладено в новій редакції.

Даними пунктами договору уточнено його предмет, зокрема, зазначено про передачу в оренду нежитлового приміщення п'ятого поверху, кім. 516, 518,520, гаража, корисною площею разом 74,8 кв.м. в будівлі, що знаходиться на балансі Державного лісопромислового підприємства "Прикарпатліс"; встановлено орендну плату в розмірі 681,6 грн. за базовий місяць листопад 2004 року, плату за використання площ загального користування (19,43 кв.м.).

Окрім того, 01.02.2006 року ДЛП "Прикарпатліс" та ПП "Хімекс" укладено додаткову угоду до договору з додатком оренди нежитлових приміщень державного майна № 02-ДЛП від 01.06.2001 року (а.с.24), відповідно до змісту якої було збільшено розмір орендованих приміщень - до 94,23 кв.м. (нежитлові приміщенні адміністративної будівлі: кімнати 516, 518, 520 площею 52,9 кв.м., загального користування - 19,43 кв.м., гаражі - 21,9 кв.м.), вартість орендованого майна, та внесено зміни до пункту 3.1 договору, відповідно до якого орендна плата була встановлені відповідно до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 (786-95-п) , з змінами, за базовий місяць оренди - липень 2006 року, у розмірі 879,41 грн. Окрім того, викладено пункт 10.1 договору в новій редакції, а саме: строк дії договору вказаною додатковою угодою було продовжено до 31.12.2008 року.

Підставою недійсності правочину згідно статі 215 Господарського кодексу України (436-15) є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, для вирішення спору про визнання правочину недійсним судам необхідно встановити обставини, з якими закон пов'язує настання такого правового наслідку як визнання правочину недійсним.

Ці обставини судами не зазначені ні в рішенні місцевого суду ні в постанові апеляційного суду.

Крім того, в судових актах відсутнє посилання на норми права, які передбачають такі наслідки.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з’ясування судом всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 03.06.2008 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду 06.08.2008 року у справі № 5/199 господарського суду Івано-Франківської області скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Івано –Франківської області.

Касаційні скарги Приватного підприємства фірми "Хімекс" та Державного лісопромислового підприємства "Прикарпатліс" задовольнити частково.