35/58-4/35 Про звільнення земельної ділянки - 23.12.2008 Прийняття

Муравйова О.В., касаційне подання Прокуратури № 05/2-7638-07 від 16.07.08 на постанову від 17.06.08 Київського апеляційного господарського суду було прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 18.09.08.

З метою забезпечення явки представника Міськради у судове засідання, ухвалою суду від 18.09.08 розгляд справи було відкладено на 23.10.08.

У зв'язку з перебуванням судді Данилової Т.Б. у відпустці та виходом з відпустки судді Ходаківської І.П. розпорядженням від 22.10.08 заступника Голови Вищого господарського суду України для розгляду даної справи, призначеної до перегляду на 23.10.08, створено колегію суддів у складі: головуючий –Першиков Є.В., судді –Муравйов О.В., Ходаківська І.П.

Врахувавши клопотання Міськради про перенесення розгляду справи, ухвалою від 23.10.08 розгляд справи було відкладено на 13.11.08.

У зв'язку з виходом судді Данилової Т.Б. з відпустки розпорядженням від 11.11.08 заступника Голови Вищого господарського суду України для розгляду даної справи, призначеної до перегляду на 13.11.08, створено колегію суддів у складі: головуючий –Першиков Є.В., судді –Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.

З метою забезпечення права сторін на участь у судовому засіданні, ухвалою від 13.11.08 розгляд справи було відкладено на 27.11.08.

Взявши до уваги клопотання Управління в якому ставиться питання про перенесення розгляду справи обґрунтоване тим, що на даний час вживаються заходи щодо мирного врегулювання спору, ухвалою суду від 27.11.08 розгляд справи було відкладено на 23.12.08.

Вказані ухвали суду направлені сторонам у справі в установленому порядку, документів які б свідчили про їх неотримання сторонами у справі до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 111-4 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

На момент розгляду справи у судовому засіданні 23.12.08 будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а на момент розгляду справи у судовому засіданні 23.12.08 повідомлень щодо неможливості участі у такому судовому засіданні до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа розглядається за наявними матеріалами справи, за участі представника Прокуратури.

23.12.08 до початку судового засідання до колегії суддів надійшов лист заступника Генерального прокурора України В.Кудрявцева № 05/1/3-33847-07 від 23.12.08 в якому ставиться питання про відкликання відмови заступника прокурора міста Києва від касаційного подання у даній справі.

Зазначений лист колегією суддів враховано, разом з тим, звернуто увагу на те, що на момент розгляду справи у судовому засіданні 23.12.08 заява про відмову від касаційного подання до колегії суддів не надходила.

Про вказані обставини представників було повідомлено на почату судових засідань 18.09.08, 23.10.08, 13.11.08, 27.11.08, 23.12.08. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу в касаційному порядку, не заявлено.

За згодою представника Прокуратури, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1

ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 23.12.08 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 12.03.07 господарського суду міста Києва (суддя

Літвінова М.Є.) в позові відмовлено.

Постановою від 03.09.07 Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого –Корсак В.А., суддів –Авдєєв П.В., Коршун Н.М.) апеляційне подання Прокуратури залишено без задоволення, а рішення від 12.03.07 господарського суду міста Києва –без змін.

Постановою від 06.12.07 Вищого господарського суду України касаційне подання Прокуратури задоволено частково.

Рішення від 12.03.07 господарського суду міста Києва та постанову від 03.09.07 Київського апеляційного господарського суду скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи рішенням від 17.03.08 господарського суду міста Києва (суддя Борисенко І.І.) в позові відмовлено повністю.

Постановою від 17.06.08 Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого –Кондес Л.О., суддів –Куровського С.В., Михальської Ю.Б.) апеляційне подання Прокуратури залишено без задоволення, а рішення від 17.03.08 господарського суду міста Києва –без змін.

Вказані рішення мотивовані тим, що Підприємство є безпосередньо тим суб'єктом, який визначено міською владою, як орган, що здійснює організацію та експлуатацію місць платного паркування згідно з діючим порядком, а тому в діях Підприємства немає умислу та протиправної поведінки щодо захоплення та самовільного використання спірної земельної ділянки.

Не погодившись з рішеннями попередніх судових інстанцій, винесеними під час нового розгляду справи, Прокуратура звернулась до Вищого господарського суду України з касаційним поданням в якому просить рішення від 17.03.08 господарського суду міста Києва та постанову від 17.06.08 Київського апеляційного господарського суду скасувати, та прийняти по справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Свої вимоги Прокуратура обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржених судових актів було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: ч. 1 ст. 9, ч. 2 ст. 116, ч. 1 ст. 212, ч.ч. 1, 3 ст. 125, ст. 126 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", ст.ст. 4, 4-2, 32 Господарського процесуального кодексу України.

На момент розгляду справи у судовому засіданні 23.12.08 письмові відзиви на касаційне подання не надійшли, разом з тим згідно ст. 111-2 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на касаційну скаргу (подання) не перешкоджає перегляду судового рішення, що оскаржується.

Розглянувши матеріали справи, касаційне подання, заслухавши пояснення представника Прокуратури, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, відповідно до вимог ст.ст. 6, 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державним інспектором управління з контролю за використанням та охороною земель у м.Києві (Київдержземінспекції) була проведена перевірка з питань дотримання вимог земельного законодавства при використанні Підприємством земельної ділянки площею близько 400 м2 під паркувальний майданчик, що розташована за адресою: м.Київ, вул.М.Раскової, 7-11 у Дніпровському районі м.Києва.

Судами встановлено, що за наслідками проведення такої перевірки було складено акт № 407/42 яким визначено, що станом на 15.03.06 Підприємством використовується земельна ділянка, під паркувальний майданчик, площею близько 400 м2, що розташована за адресою: м.Київ, вул.М.Раскової, 7-11, відповідно до Розпорядження Міськадміністрації від 11.06.01 № 1158. Разом з тим, зазначено, що документи, які посвідчують право власності або право користування вказаною земельною ділянкою, в тому числі на умовах оренди, передбачені ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, у Підприємства відсутні.

Вирішуючи спір суди першої та апеляційної інстанцій взяли до уваги, що Розпорядженням Міськадміністрації від 11.06.01 № 1158 (ra1158017-01) "Про затвердження переліку платних місць паркування транспортних засобів у м.Києві" відповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.93 № 56-93 "Про місцеві податки і збори", з метою впорядкування відстою автотранспорту та покращення умов безпеки руху пішоходів і автотранспорту, а також розвитку мережі платних місць паркування транспортних засобів у м.Києві, було затверджено перелік місць платного паркування, до якого входить паркувальна дільниця, яка розташована за адресою: м.Київ, вул.М.Раскової, 7-11 та вздовж вулиці.

Також, судами враховано, що рішенням Міськради від 26.09.02 № 47/207 (ra_047023-02) "Про встановлення Правил благоустрою території, паркування транспортних засобів, тиші в громадських місцях, торгівлі на ринках у м.Києві" затверджено правила паркування транспортних засобів у м.Києві, якими визначено єдиний порядок організації та функціонування платних місць для паркування транспортних засобів на території м.Києва з метою забезпечення належного благоустрою, в тому числі і благоустрою автомобільних доріг, збільшення пропускної спроможності проїзних частин вулиць міста, впорядкування паркування транспортних засобів на вулицях та майданах міста, підвищення дисципліни сплати збору та послуг за паркування, збільшення фінансових надходжень до міського та районних бюджетів.

Крім того, при винесенні рішень попередні судові інстанції встановили, що вказаним рішенням від 26.09.02 № 47/207 (ra_047023-02) визначено, що паркування автотранспорту –це тимчасова стоянка автотранспорту у відведених або спеціально обладнаних місцях для паркування автотранспорту, визначених органами міської влади, без відповідальності та збереження транспортного засобу або з такою відповідальністю, якщо можливе оснащення місць для паркування необхідним обладнанням.

Місцевим та а пеляційним судами встановлено, що відповідно до п. 3.2 Правил паркування транспортних засобів у м.Києві організація місць для платного паркування у м.Києві здійснюється на підставі загальноміської схеми місць для паркування транспортних засобів та проектно-кошторисної документації, які затверджуються у встановленому порядку.

Судами враховано, що рішенням Міськради від 27.11.03 № 216/1090 (ra0216023-03) "Про заходи щодо поліпшення роботи по організації дорожнього руху, розвитку мережі паркінгів, автостоянок, місць для паркування та інших об'єктів дорожнього сервісу в м.Києві" районним радам рекомендовано створити комунальні підприємства по паркуванню та зберіганню транспортних засобів. Також, на комунальні підприємства покладено обов'язок щодо розробки схем організації дорожнього руху та розміщення паркувальних дільниць за окремими здійснює Оператор за погодженням з управлінням ДАІ ГУ МВС України в м.Києві, Комунальним підприємством, а у випадках необхідності їх розміщення в межах шляхопроводів, на тротуарах (при зниженні їх бордюрного каменя) –з комунальною корпорацією "Київавтодор".

Крім того, місцевим та апеляційним судами встановлено, що вказаним рішенням районним у м.Києві комунальним підприємствам дозволено стягувати збір за паркування та здійснювати експлуатацію платних місць паркування відповідно до Правил паркування транспортних засобів в м.Києві, затверджених рішенням Київради від 26.09.02 № 47/207 (ra_047023-02) .

На підставі наданих сторонами доказів у справі суди встановили, що відповідно до розпорядження Міськадміністрації від 11.06.01 № 1158 (ra1158017-01) Комунальним підприємством була розроблена схема розміщення місць парковки по вул.М.Раскової, 7-11, погоджена управлінням ДАІ ГУ МВС України в м.Києві та комунальним підприємством "Київдорсервіс".

Також, встановлено, що відповідно до ст. 78 Господарського кодексу України, розпорядження Президента України "Про додаткові заходи щодо забезпечення безпеки дорожнього руху" від 21.09.02 № 322/2002-рп (322/2002-рп) та рішення Міськради від 27.11.03 № 216/1090 (ra0216023-03) "Про заходи щодо поліпшення роботи організації дорожнього руху, розвитку мережі паркінгів, автостоянок місця паркування та інших об'єктів дорожнього сервісу в місті Києві" Дніпровська районна у місті Києві рада винесла рішення № 156 від 03.06.04 "Про створення комунального підприємства по паркуванню та зберіганню транспортних засобів у Дніпровському районі міста Києва", відповідно до п. 4 якого комунальному підприємству по паркуванню та зберіганню транспортних засобів у Дніпровському районі міста Києва дозволено стягувати збір за паркування та здійснювати експлуатацію платних місць паркування згідно Правил паркування транспортних засобів в місті Києві, затверджених рішенням Київради від 26.09.02 № 47/207 (ra_047023-02) .

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що згідно з вказаним рішенням Райадміністрація видала розпорядження № 692 від 03.06.04 "Про заходи щодо створення комунального підприємства "Дніпро-парксервіс".

Судами встановлено, що відповідно до п. 4.1 Статуту Підприємства воно створено з метою реалізації заходів по покращенню обслуговування та пасажирських перевезень мешканців Дніпровського району, проведення заходів по координації та контролю за існуючими гаражними кооперативами, організації нових та систематизації діючих майданчиків для паркування транспортних засобів на вулицях і земельних ділянках Дніпровського району м.Києва.

Місцевим та апеляційним судами встановлено, що 02.07.04 між Комунальним підприємством та Підприємством було укладено договір № 10 організаційно-фінансових відносин при облаштуванні та експлуатації паркувальних дільниць, відповідно до умов якого сторони здійснюють передачу-прийом паркувальних майданчиків згідно з переліком за адресами, зазначеними в Додатку 1 (що є невід'ємною частиною даного Договору).

З урахуванням наведеного, попередні судові інстанції прийшли до висновку про те, що Підприємство є безпосередньо тим підприємством, визначеним міською владою, що здійснює організацію та експлуатацію місць платного паркування згідно з діючим порядком.

Разом з тим, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на виконання вимог чинного земельного законодавства, Підприємство звернулось до Міськадміністрації щодо необхідності отримання документів, що посвідчують право користування земельними ділянками, зайнятими під земельними ділянками для паркування транспортних засобів, проте на таке звернення заступником Голови Міськадміністрації була надана відповідь

№ 014-581 від 15.09.04, в якій зазначено, що враховуючи, що платні місця паркування автотранспортних засобів розташовані на шляхопроводах балансоутримувачем та фактичним землекористувачем яких є комунальна корпорація "Київавтодор", Міськадміністрація вважає, що неможливо оформити право користування однією і тією ж земельною ділянкою

(її частиною) двом юридичним особам одночасно.

В той же час, встановлено, що на звернення Підприємства до комунальної корпорації Київської міської державної адміністрації "Київавтодор" щодо укладання договорів оренди земельних ділянок, на яких розміщені паркувальні майданчики, отримано відповідь від 27.02.07 № 01-19/461, в якій зазначено, що вулично-шляхова мережа міста Києва закріплена за районними шляхово-експлуатаційними управліннями, що входять до складу корпорації "Київавтодор" наказом Головного управління з питань майна від 21.02.02 "Про закріплення основних фондів комунальної власності територіальної громади міста Києва" на праві повного господарського відання. Власником доріг та шляхово-транспортних споруд є територіальна громада міста Києва. Враховуючи викладене, у корпорації "Київавтодор" відсутні правові підставі для укладання зазначених договорів оренди.

З урахуванням наведеного, попередні судові інстанції дійшли до висновку про те, що в діях Підприємства не вбачається умислу щодо захоплення зазначеної земельної ділянки, та протиправної поведінки Підприємства в самовільному зайнятті і неправомірному використання спірної земельної ділянки, а його діяльність по організації нових та утриманню існуючих місць паркування, а також наданню послуг по паркуванню транспортних засобів по вул.М.Раскової, 7-11, здійснювалась в рамках статутних повноважень та норм діючого законодавства.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , Земельним кодексом України (2768-14) , а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. 142 Конституції України право на землю комунальної власності належить територіальним громадам. Таким чином, органи місцевого самоврядування є суб'єктами земельних відносин, здійснюючи регулювання земельних відносин, а також контроль за додержанням земельного законодавства. У таких земельних відносинах вони здійснюють установлені для них функції і повноваження.

Статтею 9 Земельного кодексу України визначені повноваження Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин до яких належить: розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності, вирішення інших питань у галузі земельних відносин.

За змістом ст. 189 Земельного кодексу України самоврядний контроль за використанням та охороною земель в місті Києві здійснюється Київською міською радою. Разом з тим, ст. 116 цього Кодексу передбачено, що підставами для набуття права на землю є рішення органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Згідно п. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб’єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Пунктом 34 ст. 26 названого Закону встановлено, що виключно на пленарних засіданнях ради вирішуються, відповідно до закону, питання регулювання земельних ділянок.

За змістом п. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальної власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Статтями 125, 126 Земельного кодексу України регламентовано, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладання договору оренди і його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Статтею 212 Земельного кодексу України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Поняття "самовільне зайняття земельних ділянок" визначено у ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" як будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні рішень наведеним правовим положенням юридичного аналізу в контексті спірних правовідносин надано не було, в той час, як у даному випадку необхідно було враховувати вказані норми в комплексі.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що при винесенні рішень під час нового розгляду справи судами не було в повній мірі дотримано вимог ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України щодо виконання вказівок, які містить постанова від 06.12.07 Вищого господарського суду України у даній справі.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що, як встановлено попередніми судовими інстанціями, фактичним землекористувачем спірних земельних ділянок є комунальна корпорація "Київавтодор", що свідчить про те, що спір у даній справі стосується її прав та інтересів. З урахуванням наведеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вказує, що вирішуючи спір суди не звернули уваги на те, що спірні правовідносини зачипають права та інтереси певного кола суб'єктів, яких не було притягнуто до участі у справі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що з метою повного та об'єктивного розгляду даної справи суд першої інстанції мав з'ясувати коло осіб на права та інтереси яких може вплинути рішення у даній справі, та притягнути їх до участі у справі, на що суд апеляційної інстанції також уваги не звернув.

Водночас, за змістом ст.ст. 24, 27 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за наявності достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача, а також осіб (в якості третіх осіб), на права або обов'язки яких може вплинути рішення у даному спорі.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що спір було розглянуто без дослідження в повному обсязі обставин справи та норм чинного законодавства, що є порушенням принципу всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, та призвело до прийняття рішень з помилковим застосуванням норм права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що в касаційному поданні стверджуються факти порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів. Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що оцінка доказів не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 Постанови від 29.12.76 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, всі судові рішення, ухвалені у справі, підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

Касаційне подання прокуратури міста Києва № 05/2-7638-07 від 16.07.08 задовольнити частково.

Рішення від 17.03.08 господарського суду міста Києва та постанову від 17.06.08 Київського апеляційного господарського суду у справі № 35/58-4/35 господарського суду міста Києва скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.