6/110-42/39-37/1 Про визнання договору на постачання електричної енергії укладеним - 16.10.2008 Прийняття

У січні 2006 року позивач - Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" звернулась до господарського суду з позовом до відповідача - комунального підприємства "ЖЕО-109" Голосіївської районної в м. Києві ради про визнання договору №40345 від 07.12.2005р. на постачання електричної енергії укладеним з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей, а також зобов’язання відповідача підписати зазначений протокол. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач не може погодити преамбулу вказаного вище договору, а також пункти 1, абз.1 п.2, 2.2.4, 4.2.2, 7.6, 9.2, назву додатку №2Д та абзац 1 п.5 цього додатку в редакції, запропонованій відповідачем, у зв’язку з невідповідністю останніх нормам чинного законодавства.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Рішенням господарського суду м. Києва від 11.04.2008р. у справі №6/110-42/39-37/1 (суддя Кондратова І.Д.) в позові відмовлено повністю, з тих підстав, що договір, запропонований в редакції позивача не відповідає вимогам чинного законодавства.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2008р. у справі №6/110-42/39-37/1 (колегія суддів у складі головуючого судді: Мартюк А.І., судді: Лосєв А.М., Зубець Л.П.) апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" залишено без задоволення, рішення господарського суду м.Києва від 11.04.2008р. у даній справі залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду та постановою суду апеляційної інстанції Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення господарського суду м.Києва від 11.04.2008р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2008р. у справі №6/110-42/39-37/1 та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Комунальне підприємство "ЖЕО –109" Голосіївської районної в м.Києві ради скористалась правом, передбаченим ст. 111-2 ГПК України, та надало заперечення на касаційну скаргу, в яких просить касаційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 11.04.2008р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2008р. у справі №6/110-42/39-37/1 залишити без змін.

Заслухавши представників сторін, суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 29.09.2005р. Голосіївською районною в місті Києві радою було прийнято рішення №38/31 "Про управителів будинків комунальної власності територіальної громади Голосіївського району міста Києва та окремі права у взаєминах з виробниками, виконавцями та споживачами послуг".

Відповідно до п. 1 вказаного рішення відповідача було визначено управителем будинків комунальної власності територіальної громади Голосіївського району міста Києва, які передані йому на обслуговування в частині укладення договорів з виробниками, виконавцями та споживачами житлово-комунальних послуг. При укладенні договорів з виробниками, виконавцями та споживачами житлово-комунальних послуг відповідач повинен дотримуватися норм чинного законодавства (п. 2).

Комунальне підприємство "ЖЕО-109" Голосіївської районної в місті Києві ради звернулося до позивача з пропозицією укласти договір на постачання електричної енергії.

Зазначений договір та додатки до нього було підписано відповідачем з протоколом розбіжностей. Судом апеляційної інстанції зазначено, що проект договору в редакції, запропонованій відповідачем відповідає змісту Типового договору, затвердженого постановою НКРЕ від 22.08.2002р. №928 (z0903-02) .

Пунктами 3, 4 статті 181 ГК України встановлено, що сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір у формі єдиного документа, підписаного та скріпленого печатками, і повертає один примірник договору другій стороні у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

АЕК "Київенерго" 07.12.2005р. за результатами розгляду пропозицій відповідача направила останньому договір про постачання електричної енергії №40345 та протокол узгодження розбіжностей до договору про постачання електричної енергії, у якому погоджено абз.1 п.2, п.2.2.3, неврегульованими залишились питання щодо визначення відповідача як споживача чи як управителя (преамбула договору), щодо предмету до?говору (п.1), порядку розрахунків за електроенергію (п.2.2.4), нарахування штрафних санкцій за порушення термінів, визначених додатками "Порядку розрахункі?в за електроенергію та зняття? показань електролічильників споживачів"(п?.4.2.2), щодо складання графіку пога?шення заборгов?аності (п.7.6), щодо оплати послуг п?остачальником з передачі електричної енергії мережами споживача (п.9.2), порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань електролічильників споживачів (абзац 1 п. 5 додатку 2 Д).

Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Суд першої інстанції, встановив, що, у даному випадку, пропозиція позивача не була прийнята відповідачем. Отже, відсутність між сторонами згоди щодо умов договору свідчить про відсутність між ними самого договору як правовстановлюючого документу, а відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, ум?овах визнається відмовою від? пропозиції і в той же час новою пропозицією.

Відповідач наполягав на необхідності врахувати положе?ння, запроваджені рішенням Київської міської ради від 24.11.2005р. № 427/2888 "Про визначен?ня виконавців житлово-комуна?льних послуг у житловому фонд?і комунальної власності територіальної громади м?іста Києва".

Місцевий господарський суд відзначив?, що посилання відповідача на дане рішення є неправомірними, оскільки Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 25.05.2006р. задоволений позов? Кулі В.І. до Київської міської ради, визнано невідповідним законодавству та скасовано рішення Київської міської ради від 24.11.2005р. N427/2888 "Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг у житловому фонді комунальної власності територіальної гро?мади м. Києва". Дану Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 25.05.2006р. залишено без з?мін Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 22.01.2007р. Суд також зазначив, що неправо?мірними є посилання відповід?ача на постанову КМУ від 22.06.1999р. №939, оскільки вказана постанова втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів Украї?ни від 12.07.2005р. N 560.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про електроенергетику" споживачі енергії –суб’єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю.

Судами встановлено, що відповідач н?е має права власності на будинки, що ним обслуговуються, оскільки будинки належа?ть до комунальної власності і? належать територіальній гро?маді Голосіївського району м?іста Києва в особі Голосіївсь?кої районної в місті Києві рад?и. Балансоутимувачем житлово?го фонду є Голосіївська район?на в місті Києві рада. Крім того судом встановлено, що КП "ЖЕО-109"лише частково використовує для власних потреб електроенергію, яка постачається згідно договору №40345 від 07.12.2005р. Відповідно до договору №35 ві?д 12.04.2005р. КП "ЖЕО - 109"для забезпечення його виробничої діяльності надано у користування 25 приміще?нь, які перераховані у додатку? № 2 до Договору. Предметом договору №40345 від 07.12.2005р. є електроенергія на освітлення сходових клітин у допоміжних приміщеннях житлових та нежитлових будинків (сходові клітини, коридори тощо), силова електроенергія для забезпечення роботи ліфтів у будинках, а також електр?оенергія, яка надається у квар?тири мешканців 15 житлових будинків, не переданих на поквартирний облік до АЕК "Київенерго?". Це колишні відомчі будинки Академії Наук України. Фактично мешканці даних будинків не мають ніяких правовідносин з АЕК "Київенерго".

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про електроенергетику" діяльність з виробництва, передачі та постачання електричної енергії в Україні здійснюється за умови отримання відповідної ліцензії.

Згідно Правил користу?вання електричною енергією д?ля населення, які затверджені? постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999р. №1357 (1357-99-п) (із змінами і доповненнями), договір про п?остачання електричної енерг?ії є основним документом, який? регулює відносини між постач?альником електричної енергі?ї за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язкі?в сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається. А також вищевказаними правилами визначено особливості користування електричною енергією населенням, зокрема укладення договорів енергопостачальником з кожним наймачем (власником) квартири у багатоквартирному будинку.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідач не має ліцензії на виробництво та передачу електроенергії іншим споживачам, а також не має електролічильників для підрахунку спожитої населенням електроенергії.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Встановивши, що договір №40345, запропонований в редакції позивача, не відповідає вимогам діючого законодавства, оскільки відповідач не може бути покупцем та споживачем електричної енергії, яка споживається населенням (зокрема мешканцям 15 житлових будинків, не переданих на поквартирний облік до Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго"), суди дійшли обґрунтованого висновку, що спірний договір №40345 не може бути визнаний укладеним, та відмовили у задоволенні позовних вимог.

В порушення статтей 33, 34 ГПК України, Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" не надано ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції доказів в підтвердження своїх вимог та заперечень. Наданим сторонами доказам судами першої та апеляційної інстанції було дано відповідну правову оцінку, на підставі чого вірно встановлені обставини справи.

Згідно ст. 111-7 ГПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази; у касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Наведені скаржником в касаційній скарзі доводи зводяться до переоцінки обставин справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

На підставі викладеного, Вищий господарський суд України вважає, що відсутні підстави для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2008р. та рішення господарського суду м. Києва від 11.04.2008р. у справі №6/110-42/39-37/1.