Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

У січні 2008 року суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1звернулася з позовом до корпорації "Житлобуд-1", згідно якого, уточнивши в ході розгляду справи свої вимоги, просила визнати за нею право власності на офіс (приміщення №№ 10, 11, 12), будівельний № 4, загальною площею 53 м-2 та право у спільній частковій власності на допоміжні приміщення загального користування, які розташовані на першому поверсі блоку обслуговування № 2 підземного гаражу по вул. Смілянській, 2 в м. Черкаси. У лютому 2008 року корпорація "Житлобуд-1" звернулася до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 із зустрічними позовними вимогами про розірвання договору дольової участі в будівництві підземного гаражу по вул. Смілянській, 2 в м. Черкаси від 16.12.2005 № 5.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 25.03.2008 у справі № 02/432 первісний позов задоволено. Визнано за фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 право власності на офіс (приміщення №№ 10, 11, 12), будівельний № 4, загальною площею 53 м-2 та право у спільній частковій власності на допоміжні приміщення загального користування, які розташовані на першому поверсі блоку обслуговування № 2 підземного гаражу по вул. Смілянській, 2 в м. Черкаси. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.06.2008, за тією ж справою, вищезазначене судове рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі корпорація "Житлобуд-1" просить скасувати постанову апеляційного суду від 23.06.2008, рішення суду першої інстанції від 25.03.2008 та прийняти нове рішення, яким задовольнити зустрічні позовні вимоги. Скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, зокрема, ст.ст. 43, 63 ГПК України.

Відзиву на касаційну скаргу суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1до Вищого господарського суду України не надіслала.

Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування Київським міжобласним апеляційним господарським судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України знаходить касаційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає.

До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 16.12.2005 між сторонами у справі був укладений договір на дольову участь в будівництві підземного гаражу на 50 автомобілів -4 черга -блок обслуговування № 2 підземного гаражу № 5, згідно умов якого позивач замовив відповідачу будівництво приміщення однієї кімнати, розміщеної на першому поверсі блоку обслуговування № 2 підземного гаражу по вул. Смілянській, 2 в м. Черкаси.

Умовами договору також було передбачено, що загальна площа кімнат, згідно проекту, складає 52,4 м-2, будівельний № 4. При цьому, загальна пло ща офісу уточнюється після закінчення будівництва об'єкту на підставі документів БТІ, по якій здійснюється повний уточнений розрахунок вартості офісу, після здачі об'єкта в експлуатацію.

Сторони також визначили, що станом на дату укладення договору вартість одного квадратного метра загальної площі офісу складає 3950,00 грн., в тому числі 2,5% на утримання дирекції замовника, а вартість офісу на дату укладення договору складає 206980,00 грн. Умовами договору, сторони зазначили, що дольовик проводить фінансування будівництва офісу в повному об'ємі в наступному порядку: перший внесок оплачується в розмірі 30% від вартості офісу і допоміжних приміщень протягом 3-х днів з дати укладення сторонами договору, а решту суми вартості в розмірі 70% вартості офісу дольовик оплачує щомісячно, відповідно до графіка оплати.

Таким чином, позивач зобов'язався перерахувати на рахунок корпорації перший внесок в сумі 62094,00 грн. не пізніше 18.12.2005.

Судами також було встановлено, що умовами договору було передбачено, що якщо дольовик не здійснив оплату першого внеску в розмірі та строк, що встановлені договором, то даний договір вважається таким, що не вступив в силу, навіть якщо грошові кошти сплачені після закінчення 10-ти днів після укладення договору.

У цьому зв'язку, судами було встановлено, і ці обставини не суперечать наявним матеріалам справи, що позивач перерахував на рахунок корпорації протягом грудня 2005 року -травня 2007 року грошові кошти в загальній сумі 219380,00 грн. В цю суму ввійшли 206980,00 грн., які передбачені умовами договору, та 12400,00 грн., які були перераховані позивачем на підставі окремого договору на виконання додаткових робіт.

Вищенаведеним обставинам, які повністю відповідають наявним матеріалам справи, суди дали належну оцінку, і з урахуванням вимог ст.ст. 509, 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 2, 5, 9 Закону України "Про інвестиційну діяльність", дійшли до правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення первісного позову шляхом визнання за фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 права власності на офіс (приміщення №№ 10, 11, 12), будівельний № 4, загальною площею 53 м-2 та право у спільній частковій власності на допоміжні приміщення загального користування, які розташовані на першому поверсі блоку обслуговування № 2 підземного гаражу по вул. Смілянській, 2 в м. Черкаси. При цьому, судами було правомірно зазначено, що хоч позивач і перерахував перший внесок із порушенням строку, встановленого умовами договору, однак, відповідач прийняв всі перераховані позивачем кошти, склав акт звіряння розрахунків, повністю врахувавши їх як оплату за офіс відповідно до умов договору № 5 від 16.12.2005.

У цьому ж зв'язку, суди дійшли до обґрунтованого висновку про те, що сторони своїми діями підтвердили факт наявності між ними договірних відносин та продовжували діяти в рамках вказаного договору та вживали заходи до його повного виконання. Таким чином, судами встановлено виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за договором від 16.12.2005, що, в свою чергу, є підставою для отримання позивачем, як дольовиком за договором, вказаного офісу у власність.

Згідно із ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Наведеним вимогам процесуального закону, а також фактичним обставинам справи суди дали належну оцінку і дійшли до обґрунтованого висновку про безпідставність заявленого зустрічного позову.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що договір втратив чинність та розірваний з ініціативи позивача, також були предметом судового дослідження у судах попередніх інстанцій і обґрунтовано не прийняті до уваги, оскільки такі твердження спростовуються наявними матеріалами справи.

Враховуючи вищезазначене, а також приймаючи до уваги, що інші наведені у касаційній скарзі доводи висновків попередніх судових інстанцій не спростовують, суд не приймає їх до уваги і вважає, що оскаржувана постанова відповідає вимогам діючого законодавства і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Корпорації "Житлобуд-1" залишити без задоволення.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.06.2008 та рішення господарського суду Черкаської області від 25.03.2008 у справі № 02/432 залишити без змін.