Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної

за участю представників сторін:

від ТОВ "Вторма плюс" –Сергієнко Ю.О.,

від ТОВ "Сталкер" –не з'явилися.

Рішенням господарського суду Донецької області від 26.08.08 (суддя: Гринько С.Ю.) позов задоволено.

Донецький апеляційний господарський суд (судді: Мирошниченко С.В. –головуючий, Колядо Т.М., Скакун О.А.) переглянув вказане рішення і постановою від 15.10.08 скасував його і в позові відмовив.

ТОВ "Вторма плюс" вважає постанову такою, що прийнята з порушенням норм матеріального права, тому просить її скасувати і прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача з урахуванням боргу, пені, інфляційних та 3% річних 99 569,62грн. та відповідні судові витрати.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача, Вищий господарський суд України,

Товариством з обмеженою відповідальністю "Вторма плюс" заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталкер" про стягнення 99 569,62грн., утому числі 91 088,55грн. боргу, 5 819,54грн. пені, 1 912,86грн. інфляційних та 3% річних –748,67грн.

Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач послався на те, що він на підставі договору від 01.01.08 №1 поставив відповідачу металобрухт на суму 91 088,55грн., однак відповідач, незважаючи на те, що претензію визнав, борг не сплачує. Тому позивач просить стягнути на його користь з відповідача суму боргу, на підставі п. 7.7 договору, укладеного між сторонами, пеню в розмірі 5 819,54грн. та відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних та інфляційні втрати, що за підрахунками позивача, складає відповідно, 748,67грн. та 1 912,86грн.

Задовольняючи позов, господарський суд Донецької області виходив з того, що факт отримання відповідачем металобрухту на суму 91 088,55грн. підтверджується квитанцією про прийняття вантажу (в рішенні не зазначений номер та дата), видатковою накладною №РН-00029 від 09.04.08, а також визнаною претензією.

Місцевий господарський суд обгрунтованими визнав і вимоги щодо сплати пені, інфляційних та 3% річних.

Не погодившись з висновками місцевого господарського суду, апеляційна інстанція навела суперечливі мотиви, зокрема, в постанові стверджується, що акт форми №69 від 09.04.08 складений за участю особи, яка не є стороною договору і разом з тим, в постанові міститься твердження, що акт форми №69 взагалі не складався.

Що стосується висновків місцевого господарського суду в частині підтвердження квитанцією про прийняття вантажу, видатковою накладною та визнаною претензією факту отримання відповідачем спірного вантажу, то в постанові взагалі не дано цьому оцінки.

Слід зазначити, що і в рішенні місцевого господарського суду не вказано, чому суд визнав, що саме квитанція про прийняття вантажу та видаткова накладна свідчать про отримання відповідачем спірного вантажу, адже в квитанції №3310901 від 04.04.08 (а.с. 18) про прийняття вантажу одержувачем значиться металургійний завод "Истил Україна", а у видатковій накладній №РН-00029 від 09.04.08 отримувачем металобрухту значиться ТОВ "Сталкер".

Із змісту рішення та постанови вбачається, що місцевий та апеляційний господарські суди не дали оцінку доказу, що міститься на а.с. 49, а саме, додатку №6 до договору від 01.01.08 №1, укладеним між сторонами.

Вказаним додатком сторони визначили реквізити відвантаження та деякі особливості заповнення залізничних накладних.

Дослідження та юридична оцінка вказаного доказу має суттєве значення для правильного вирішення даного спору.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1119-12 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

1. Касаційну скаргу ТОВ "Вторма плюс" задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Донецької області від 26.08.08 у справі №4/139 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.10.08 у цій справі скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області в іншому складі суддів.