Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

Львівського апеляційного господарського суду

В судове засідання прибули представники сторін:

Заслухавши суддю-доповідача -Є. Борденюк, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

У квітні 2007 року СПД ОСОБА_2звернулася до суду з позовною заявою про виселення СПД ОСОБА_1 з приміщення по АДРЕСА_1

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне приміщення перебувало у орендному користуванні відповідача на підставі укладеного між нею та ПП "Західволиньторг" договору від 22.11.2005, строк дії якого визначений до 20.11.2006. Позивач є власником приміщення цілісного майнового комплексу А-1 площею 255,9 м-2, що підтверджується реєстрацією права власності від 17.02.2006. Право власності виникло у позивача на підставі договору купівлі-продажу № 3201 від 23.12.2005, укладеного з ПП "Західволиньторг".

22.08.2006 позивач повідомила відповідача про зміну власника та про необхідність переукласти договір; відповідь на що не отримала.

13.09.2006 позивач повідомила відповідача про відмову від продовження договору оренди на новий термін та повернення майна після закінчення строку дії договору, тобто 20.11.2006.

Ухилення відповідача від повернення переданого в оренду майна у зв'язку з закінченням строку дії договору, стало підставою для заявлення позову у справі у відповідності до положень ч.2 ст. 782 ЦК України -відмова від договору найму.

Рішенням господарського суду Волинської області від 18.03.2008 (суддя В. Пахолюк) у позові відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що договір купівлі-продажу, укладений 23.12.2005 між ПП "Західволиньторг" та позивачем, на який позивач посилається як на підставу виникнення права власності на об'єкт нерухомого майна, визнаний постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.06.2007 у справі № 7/60-92 недійсним (позов заявлений ПП ОСОБА_1. -відповідач у справі).

Договір купівлі-продажу від 23.12.2005 паралельно оспорювався фізичною особою ОСОБА_5 щодо порушення продавцем її права власності у Камінь-Каширському районному суді. Ухвалою Камінь-Каширського районного суду від 15.01.2007 у справі № 2-27 затверджена мирова угода, відповідно до якої сторони визнають право власності на цілісний майновий комплекс А-1, що розташований поАДРЕСА_1 за ОСОБА_2 .

Відповідно до положень ч.2 ст. 331 ЦК України право власності на нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації. Право власності позивача зареєстроване 31.05.2007.

Позов про звільнення приміщення не базується на порушенні права власності позивача, набутого 31.05.2007, а тому суд не знайшов підстав для його задоволення.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.07.2008 (колегія суддів: Т. Банк, С. Бойко, Р. Марко) рішення у справі скасоване, позовні вимоги задоволені шляхом прийняття рішення при виселення СПД ОСОБА_1 із займаного приміщення.

Постанова суду мотивована тим, що право власності позивача на об'єкт нерухомого майна було зареєстрованим 17.02.2006 на підставі договору купівлі-продажу від 23.12.2005. Результатом оспорення фізичною особою ОСОБА_5. права власності на об'єкт ПП "Західволиньторг", а, отже і його права на відчуження об'єкту, що підтверджується неправомірністю дій останнього рішенням Камінь-Каширського районного суду від 20.03.2006, стало затвердження судом мирової угоди, за якою продавець - ПП "Західволиньторг" без належного йому права власності на майно та власник майна - ОСОБА_5. визнають право власності на вказаний об'єкт за ОСОБА_2. Реєстрація права власності, здійснена 17.02.2006 на підставі договору купівлі-продажу від 23.12.2005, скасованою не була, а 31.05.2007 внесені у реєстрацію права власності лише зміни щодо підстави виникнення.

А тому господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що попередження позивача надіслані відповідачу 22.08.2006, 13.09.2006 про відмову від договору оренди, яка є підставою для припинення договору, є такими, що вчинені наймодавцем.

Крім того, господарський суд апеляційної інстанції посилається на те, що в матеріалах справи містяться повідомлення від 13(17).03.2008, у яких позивач відмовляється від договору оренди і вимагає звільнити приміщення через несплату відповідачем з 20.11.2006 орендних платежів, що є підставою для задоволення позову у відповідності до положень ст. 782 ЦК України.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач посилається на неправильне застосування судом при ухваленні оскаржуваної постанови норм права; просить постанову скасувати, залишивши без зміни рішення у справі.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з такого.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.06.2007 у справі № 7/60-92 договір купівлі-продажу визнаний недійсним.

Рішенням Камінь-Каширського районного суду від 20.03.2006 у справі №2-86 право власності на цілісний майновий комплекс визнане за ОСОБА_5.

Відповідно до п.2 мирової угоди, затвердженої ухвалою Камінь-Каширського районного суду від 15.01.2007 ОСОБА_2приймає від Кузьміної Т.А. у власність цілісний майновий комплекс.

Тобто, право власності позивача на цілісний майновий комплекс виникло лише на підставі мирової угоди, за якою відчужувачем майна є ОСОБА_5. Свідоцтво про реєстрацію права власності не актом, з якого виникає право власності, а є актом публічного визнання державою цього права.

Отже, позов про звільнення приміщення заявлений позивачем до публічного набуття нею права власності на майно.

Право наймодавця відмовитися від договору найму, визначене положенням ст. 782 ЦК України, виникає лише у разі якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Посилання господарського суду апеляційної інстанції на подані позивачем до суду повідомлення від 13(17).03.2008 про відмову від договору оренди через несплату орендарем орендних платежів більш ніж за три місяці, є помилковими, оскільки зазначені докази не були предметом дослідження судом першої інстанції, та які змінюють підстави позову, процедура яких виписана у Господарському процесуальному кодексі України (1798-12) .

Керуючись ст. ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9 -- 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу СПД фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.07.2008 у справі № 6//49-78 скасувати.

Рішення господарського суду Волинської області від 18.03.2008 залишити без зміни.