11/152д/08 Про спонукання укласти договір на постачання електричної енергії - 16.10.2008 Прийняття

Заслухавши суддю-доповідача -Є. Борденюк, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

Приватний підприємець ОСОБА_1 . звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до ВАТ "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж про спонукання укласти договір про постачання електричної енергії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору оренди, укладеного приватним підприємцем ОСОБА_1з Управлінням комунальної власності Запорізької міської ради та комунальною установою "Центральна лікарня Орджонікідзевського району", позивач займає нежитлове приміщення для розміщення продовольчого магазину (а.с.9). Договір укладено до 24.02.2010 року.

Пунктом 5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 року № 28 (z0417-96) в редакції постанови НКРЕ від 17.10.05р. № 910 передбачено, що договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Приватний підприємець неодноразово звертався до ВАТ "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж за укладенням договору на постачання електричної енергії, але позитивного результату не отримав.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.05.2008 у справі № 11/152д/08 (суддя Гончаренко С.А.), яке постаново Запорізького апеляційного господарського суду від 29.07.2008 (колегія суддів: Яценко О.М., Коробка Н.Д., Шевченко Т. М.) залишено без змін, позовні вимоги задоволені; зобов'язано ВАТ "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж укласти в місячний строк з приватним підприємцем ОСОБА_1 договір на постачання електричної енергії.

Судові рішення мотивовані тим, що всі необхідні документи, передбачені Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ) відповідачу були надані та містяться в матеріалах справи.

Оскільки Правилами передбачено, що поставка електроенергії здійснюється виключно на підставі договору, Приватний підприємець, використовуючи спосіб захисту своїх порушених прав передбачених Конституцією України (254к/96-ВР) та статтею 16 Цивільного кодексу України, звернувся за судовим захистом.

Суб'єкт господарювання, який відповідно до закону та своїх установчих документів зобов'язаний здійснювати виконання робіт, надання послуг або продаж товарів кожному, то до нього звертається на законних підставах, не має права відмовити у виконанні робіт, наданні послуг, продажу товару за наявності у нього такої можливості або надавати перевагу одному споживачеві перед іншими, крім випадків, передбачених законодавством.

Частиною 6 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг).

Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що у ВАТ "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж є публічні зобов'язання, згідно яких відповідач як електропостачальна організація не вправі відмовити приватному підприємцю в укладенні договору постачання електроенергії. Статтею 24 Закону України "Про електроенергетику" передбачено, що енергопостачальники, які здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території, не мають право відмовити споживачу, що розташований на цій території, в укладенні договору на постачання електричної енергії.

Договір на постачання електричної енергії укладається на підставі Типового договору, який затверджено НКРЕ при затвердженні Правил і сторони не мають права відступити від його змісту. Суд апеляційної інстанції зазначив, що проект договору постачання електроенергії за таких обставин не може бути представлений приватним підприємцем. У разі виникнення необхідності конкретизувати умови договору, то відповідач не позбавлений такої можливості зробити це в установленому порядку.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, ВАТ "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж просить рішення та постанову у справі скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, посилаючись при цьому на неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме ст. 794 Цивільного кодексу України, ст.ст. 179, 180, 181 Господарського кодексу України, пп. 1.5, 1.8, 1.10 ПКЕЕ, та порушення норм процесуального права, а саме, ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається, виходячи з такого.

Відповідно до п. 5.2 ПКЕЕ при укладенні договору про постачання електричної енергії сторони визначають його зміст на основі типового договору (додаток 3 ПКЕЕ). Умови договору про постачання електричної енергії, зазначені у додатку 3 та пунктах 5.5, 5.6 та 5.7 ПКЕЕ, є істотними та обовязковими для сторін під час укладення договору про постачання електричної енергії.

Колегія суддів погоджується з судом апеляційної інстанції, що у разі виникнення необхідності конкретизувати умови договору, то відповідач не позбавлений такої можливості зробити це в установленому порядку.

Згідно з пунктом 1.7 ПКЕЕ, у разі використання технологічних електричних мереж основного споживача субспоживачем відносини між споживачем та субспоживачем, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж споживача, що укладається між ними на основі типового договору (Додаток 2 до ПКЕЕ).

У разі використання технологічних електричних мереж основного споживача електропередавальною організацією відносини між споживачем та субспоживачем, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про технічне забезпечення електропостачання субспоживача, який укладається на основі типового договору (Додаток 1 до ПКЕЕ).

Основний споживач не має права відмовити електропередавальній організації, яка здійснює ліцензовану діяльність на закріпленій території, субспоживачам або постачальникам електричної енергії у разі дотримання ними вимог цих Правил в укладенні (переукладенні) договорів про спільне використання технологічних електричних мереж споживача або про технічне забезпечення електропостачання споживача.

Посилання скаржника на надання позивачем договору про спільне використання електричних мереж основного споживача, в той час як між ним та КП "ВРЕЖО№5" має бути укладено договір про технічне забезпечення електропостачання споживача, колегією суддів відхиляється, оскільки відмінність між цими двома договорами полягає лише у тому, що договір про спільне використання технологічних електричних мереж споживача додатково містить порядок розрахунків за використання технологічних електричних мереж основного споживача (п. 5.17 ПКЕЕ), тобто наданий позивачем договір містить ширші умови, встановлені для цього виду домовленості.

Відповідно до абзацу першого пункту 1.4 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.96 N 28 (z0417-96) (у редакції постанови НКРЕ від 17.10.2005 N 910), електрична енергія продається в точці продажу, розташування якої зазначається у відповідному договорі. Точка продажу, як правило, установлюється на межі балансової належності електроустановок споживача. За взаємною згодою сторін точкою продажу може бути визначена інша межа балансової належності.

Відповідно до Листа Національної комісії регулювання електроенергетики України від 07.05.2008 р. N 2848/11/17-08 щодо надання роз'яснень зазначено, що у разі відсутності вказаної взаємної згоди, точка продажу електричної енергії має бути встановлена на межі балансової належності електроустановок споживача (субспоживача).

За таких обставин, посилання скаржника на неузгодженість точки продажу електричної енергії, як на підставу, що унеможливлює укладення договору про постачання електричної енергії, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки актом розмежування балансової належності встановлено межу балансової належності, яка, крім того відображена в однолінійній схемі, що затверджена відповідачем, а отже точка продажу електричної енергії має бути встановлена на межі балансової належності електроустановок споживача (субспоживача).

Відповідно п. 6.2 ПКЕЕ для укладення договору споживач має надати відповідній організації певні документи, перелік яких визначено п. 6.2 Правил.

Матеріалами справи не підтверджено ухиляння позивача від виконання умов п. 6.2 ПКЕЕ.

До того ж, погодження умов при укладанні договору про постачання електричної енергії та усунення неточностей при його оформлені є обов'язком постачальника електричної енергії.

Посилання скаржника на невідповідність наданого позивачем договору оренди нежитлового приміщення діючому законодавству, колегія суддів вважає неправомірним, оскільки згідно статті 12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"договір оренди вважається укладеним з моменту його підписання. До того ж, рішенням господарського суду цей договір оренди визнаний дійсним.

Однією із підстав ухилення від укладення договору скаржник вказав про непогашення приватним підприємцем вартості електроенергії, яка спожита ним в результаті самовільного підключення без укладання договору. Діюче законодавство не передбачає такої підстави для відмови в укладенні договору на постачання електроенергії.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що зафіксоване відповідачем у акті № 00000356 від 23.07.2007 порушення позивачем вимог Закону України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) та Правил споживання електричної енергії може бути предметом окремих позовних вимог, тобто відповідач не позбавлений права звернення до суду з відповідним позовом.

Стосовно доводів касаційної скарги про вихід суду першої інстанції за межі позовних вимог, що полягає у зобов'язанні відповідача укласти з позивачем договір на постачання електричної енергії у місячний строк, то необхідно зазначити наступне.

Рішення господарського суду, що набрало законної сили, є обов'язковим на всій території України і виконується в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) (ст. 115 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вправі визначити строк для виконання судового рішення, оскільки безстрокове виконання рішення не є реальним.

Таким чином, оскаржувана постанова апеляційного суду ґрунтується на фактичних обставинах справи та відповідає вимогам діючого законодавства, а тому підстав для її скасування не вбачається.