Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Факт"

участю представників сторін:

від позивачів –не з’явився

відповідача –не з’явився

В червні 2008 року закрите акціонерне товариство "ПроКредит Банк" звернулось із заявою про перегляд рішення господарського суду Закарпатської області від 13.07.2008 року за нововиявленими обставинами у справі № 16/354 за позовом закритого акціонерного товариства "ПроКредит Банк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Факт" про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 257 402,51 грн.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 11 червня 2008 року (суддя –О.Васьковський), залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 7 жовтня 2008 року (головуючий –М.Слука, судді –Т.Процик, О.Дубник), зазначена заява прийнята до розгляду. Частково задоволено вимогу заявника про забезпечення позову. Накладено арешт на кошти, що знаходяться на рахунку ТОВ "Факт" № 26008301202175 у філії Закарпатського Центрального відділення "Промінвестбанку", МФО 312163, у межах позовних вимог. Заборонено ТОВ "Факт" відчужувати чи обтяжувати майно товариства у межах позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм процесуального права, просить ухвалу господарського суду Закарпатської області від 11 червня 2008 року в частині вжиття заходів до забезпечення позову та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 7 жовтня 2008 року скасувати.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено господарськими судами, 13.06.2006 року між позивачем (кредитор) та відповідачем (позичальник) було укладено кредитний договір № 21.72 відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику на умовах забезпечення, строковості, повернення та плати за користування грошові кошти у розмірі 154 500, 00 грн. на строк користування місяців.

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За змістом цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

З метою забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору, сторони уклали договір застави майна № 21.72-ДЗ1 від 13.04.2006 р., предметом якого є рухоме майно загальна оціночна вартість якого на день укладення договору становила 183 315,00 грн.

Таким чином, з огляду на те, що заявлений розмір позовних вимог значно більший за вартість предмету застави, реальне виконання рішення суду, шляхом звернення стягнення на майно, що є предметом застави, може бути утруднене.

Крім того, вирішуючи питання щодо обрання певного заходу до забезпечення позову, необхідно враховувати його відповідність вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача що знаходяться на рахунку у банківській установі та заборона відчужувати чи обтяжувати майно товариства у межах позовних вимог є законним і обґрунтованим, а тому і підстав для скасування ухвали господарського суду Закарпатської області від 11 червня 2008 року та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 7 жовтня 2008 року не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України Вищий господарський суд України, суд

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Факт" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Закарпатської області від 11 червня 2008 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 7 жовтня 2008 року у справі за № 16/91 –без змін.