Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

за участю представників сторін:

від позивача: Іваненко Л.С. дов. від 03.07.2008

від відповідача: Менюк С.А. дов. від 04.02.2008

В квітні 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю "Форпост безпеки Лтд" звернулося до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "АТЕМ" про стягнення 67002,09 грн., з яких 49355,0 грн. боргу за надані послуги охорони, 8149,24 грн. збитків від інфляції, 1207,55 грн. 3% річних, 6290,30 грн. збитків, заподіяних внаслідок дострокового припинення договірних зобов'язань та 2000 грн. збитків, пов'язаних з оплатою наданих юридичних послуг.

В обгрунтування позовних вимог зазначало, що відповідач не виконує своїх зобов'язаннь з оплати наданих йому послуг охорони.

В процесі розгляду справи позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "АТЕМ" 72850,74 грн., з яких 62339,81 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, 1620,63 грн. 3% річних, 6290,30 грн. збитків, заподіяних внаслідок дострокового припинення договірних зобов'язань та 2600 грн. збитків, витрачених на надання правової допомоги.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.08.2008 року (суддя Л.В.Прокопенко) позов задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "АТЕМ" 49355,0 грн. боргу, 4578,32 грн. збитків від інфляції, 559,80 грн. 3% річних, 2600 грн. збитків та 663,39 грн. судових витрат.

В іншій частині вимог в позові відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що відповідач не повністю розрахувався з позивачем за отримані послуги охорони, в зв'язку з чим утворилася заборгованість в розмірі 49355,0 грн.

Суми інфляційних витрат та 3% річних, нараховані судом з моменту пред'явлення претензії з вимогою щодо погашення заборгованості за надані послуги, а не з моменту самого прострочення, про що просив позивач.

У стягненні 6290,30 грн. збитків, заподіяних внаслідок дострокового припинення договірних зобов'язань, відмовлено в зв'язку з відсутністю самого договору.

Вимога про стягнення 2600 грн. збитків, витрачених на надання правової допомоги задоволена, як обгрунтована та така, що підтверджена відповідними доказами.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2008 року (судді: В.В.Андрієнко –головуючий, О.В.Вербицька, В.В.Шапран) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "АТЕМ" просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду, а справу передати на новий розгляд, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

На підставі наявних в матеріалах справи доказів та пояснень сторін, місцевий господарський суд, з яким погодився і апеляційний, дійшов до висновку про існування між товариством з обмеженою відповідальністю "Форпост безпеки Лтд" та товариством з обмеженою відповідальністю "АТЕМ" правовідносин з приводу надання послуг охорони.

Судами встановлено, що відповідно до наданих актів прийому-здачі виконаних робіт/послуг за період з жовтня 2006 року по грудень 2007 року позивач надавав відповідачу послуги охорони, вартість яких склала 222835,48 грн.

Відповідач частково розрахувався за виконані роботи/послуги, що підтверджується банківськими виписками з посиланням на виставлені позивачем рахунки-фактури. Заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю "АТЕМ" перед товариством з обмеженою відповідальністю "Форпост безпеки Лтд" становить 49355,0 грн.

Однак, стягуючи з відповідача 49355,0 грн. заборгованості, господарські суди попередніх інстанцій залишили поза увагою той факт, що акт прийому-здачі виконаних робіт/послуг за грудень 2007 року не містить ні підпису представника відповідача, ні відтиску печатки підприємства.

Докази, які б свідчили про надсилання цього акту товариству з обмеженою відповідальністю "Форпост безпеки Лтд" також відсутні.

Акт звіряння розрахунків між сторонами, в якому вказано про наявність у відповідача заборгованості за грудень 2007 року не підписаний відповідачем, відтиску печатки підприємства не містить, що також позбавляє його доказової сили.

В зв'язку з відсутністю в матеріалах справи договору, встановити строк припинення правовідносин між сторонами з приводу надання послуг охорони неможливо, а тому сторона, яка наполягає на їх існуванні, у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, повинна довести це.

Проте, докази, які б свідчили про надання позивачем послуг охорони відповідачу у грудні 2007 року у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 38 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує господарський суд не обмежуватись поданими документами і матеріалами, якщо подані сторонами докази є недостатніми, а й витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Проте, розглядаючи вказаний спір, суди обох інстанцій на вказане уваги не звернули.

Крім того, висновки господарських судів попередніх інстанцій про віднесення до збитків витрат позивача, пов'язаних з оплатою наданих юридичних послуг, зроблені без з'ясування наявності умов і підстав для застосування до спірних правовідносин ст.ст. 22, 623 Цивільного кодексу України та ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України, зокрема судами не було встановлено обставин, пов'язаних з наявністю обов'язкового характеру зазначених витрат.

Ні місцевий господарський суд, ні апеляційний, не звернули уваги на те, що витрати, пов'язані з оплатою наданих юридичних послуг, не відносяться до обов'язкових платежів, а здійснюються на власний розсуд замовника та не дослідили, чи знаходяться вони у необхідному причинно-наслідковому зв'язку з неправомірною поведінкою відповідача.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, згідно ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є виключною прерогативою першої та апеляційної інстанції.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Неповне з’ясування обставин справи привело до прийняття рішень, які не можна визнати законними й обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всім доказам дати оцінку в їх сукупності і відповідно до вимог закону і обставин справи вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АТЕМ" задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 06.08.2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2008 року у справі № 12/97 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.