Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

за участю представників сторін:

від позивача: Жук І.М. дов. від 03.10.2008, Бєлкін Л.М. дов. від 28.11.2008

від відповідача 1: не з'явилися

від відповідача 2: не з'явилися

від третьої особи 1: не з'явилися

від третьої особи 2: не з'явилися

В січні 2008 року Український фінансово-промисловий концерн УФПК пред'явив в суді позов до приватного підприємства "Фірма "Дакос", товариства з обмеженою відповідальністю "Дакос-Т", треті особи: ОСОБА_1Державна виконавча служба у Київському районі м. Сімферополя про визнання відсутності права у приватного підприємства "Фірма "Дакос" відчужувати у вересні 2006 року майно, включене Державною виконавчою службою у Київському районі м. Сімферополя до акту опису та арешту майна від 17.10.2006 року; про визнання відсутності права у товариства з обмеженою відповідальністю "Дакос-Т" на виключення будь-якого майна з акта опису та арешту майна від 17.10.2006 року, складеного Державною виконавчою службою у Київському районі м. Сімферополя.

В обгрунтування своїх прав зазначав, що у приватного підприємства "Фірма "Дакос" відсутнє право на відчуження спірного майна, бо ухвалою Київського районного суду м. Сімферополя від 03.02.2006 року накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно фірми "Дакос", а також постановою Державного виконавця від 06.02.2006 року на майно боржника накладено арешт та оголошена заборона на відчуження майна боржника.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дакос-Т" безпідставно звернулось з позовом про виключення майна з опису на підставі начебто належності йому описаного майна.

Вказаний позов заявлено з метою захисту майнових прав позивача, бо рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.09.2005 року з приватного підприємства "Фірма "Дакос" на користь Українського фінансово-промислового концерну УФПК стягнуто 290,9 тисяч грн., рішення не виконано до теперішнього часу.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.06.2008 року (суддя Курапова З.І.) позов задоволено.

Задовольняючи позов, господарський суд послався на обов'язковість виконання судового рішення.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.09.2008 року (судді: Прокопанич Г.К., - головуючий, Градова О.Г., Лисенко В.А.) рішення господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові Українському фінансово-промисловому концерну УФПК до приватного підприємства "Фірма Дакос", товариства з обмеженою відповідальністю "Дакос-Т" про визнання відсутності права відмовлено.

Скасовуючи рішення господарського суду та відмовляючи в позові, апеляційна інстанція виходила з того, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права при прийнятті рішення, а обраний позивачем спосіб захисту права не грунтується на заявлених обставинах.

В касаційній скарзі Український фінансово-промисловий концерн УФПК просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення господарського суду залишити без змін, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів судом встановлені статтею 16 ЦК України. Цією нормою також встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 20 Господарського кодексу України як спосіб захисту прав суб'єктів господарювання передбачено визнання наявності або відсутності прав.

Як встановлено господарськими судами і вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.09.2005 року з приватного підприємства "Фірма "Дакос" на користь Українського фінансово-промислового концерну УФПК стягнуто 290,9 тис. грн.

17.10.2006 року Державною виконавчою службою у Київському районі м. Сімферополя накладено арешт на майно боржника, про що винесена постанова.

Відповідно до ст. 55 Закону України "Про виконавче провадження" арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом проведення опису майна боржника та накладення на нього арешту.

Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису й арешту майна боржника. Під час проведення опису й арешту майна боржника державний виконавець вправі оголосити заборону розпорядження ним, а у разі потреби -обмежити права користування майном або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам.

Згідно ст. 59 цього Закону особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.

Враховуючи вимоги закону і обставини справи, апеляційна інстанція обгрунтовано скасувала рішення господарського суду і відмовила в позові, бо саме законом передбачена заборона щодо відчуження боржником майна, на яке накладено арешт, та право особи, яка вважає себе власником описаного майна, звернутися з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9 - - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Українського фінансово-промислового концерну УФПК залишити без задоволення, а постанову від 09.09.2008 року Севастопольського апеляційного господарського суду у справі № 2-14/1350-2008 без змін.