36/23 Про стягнення коштів за кредитним договором та про стягнення витрат на культивацію земель та упущеної вигоди - 18.12.2008 Прийняття

У лютому 2008 року Відкрите акціонерне товариство Красноперекопський "Райагрохим" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Проммаш" про стягнення збитків, які складаються з вартості 3-х культиваторів в сумі 223965грн., відсотків за кредитним договором №69/к-07 від 09.08.2007р., укладеному між позивачем та ТОВ "Укрпромбанк" в сумі 4068,19грн., витрат на культивацію земель в сумі 136350грн., упущеної вигоди в сумі 45 000грн., всього 409383,19грн.

Позивач неодноразово змінював та уточнював позовні вимоги.

05.06.2008р. позивач, в порядку ст. 22 ГПК України, уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача збитки в сумі 426023,83грн., завдані порушенням відповідачем умов договору №1005 від 10.05.2007р., які складаються з вартості 3-х культиваторів в сумі 223965грн., відсотків за кредитним договором №69/к-07 від 09.08.2007р. в сумі 20708,83грн. за період з серпня 2007р. по травень 2008р., витрат на культивацію земель в сумі 136350грн., та стягнути упущену вигоду в сумі 45000грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 05.06.2008р. у справі №36/23 (суддя: Будко Н.В.) позов Відкритого акціонерного товариства Красноперекопський "Райагрохим" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Проммаш" з урахуванням уточнень задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Проммаш" на користь Відкритого акціонерного товариства Красноперекопський "Райагрохім" збитки у вигляді відсотків по кредиту в сумі 17366,34грн., 1736,63грн. витрат по сплаті держмита, 4,81грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.09.2008р. у справі №36/23 (колегія суддів у складі головуючого судді ДібровиГ.І., суддів:СтойкаО.В., ШевковоїТ.А.) апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Красноперекопський "Райагрохим" на рішення господарського суду Донецької області від 05.06.2008р. у справі №36/23 залишено без задоволення; рішення господарського суду Донецької області від 05.06.2008р. у справі №36/23 скасовано частково; відмовлено у задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства Красноперекопський "Райагрохим" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Проммаш" про стягнення збитків у розмірі 426023,83грн. в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, Відкрите акціонерне товариство Красноперекопський "Райагрохим" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просило рішення господарського суду Донецької області від 05.06.2008р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.09.2008р. у справі №36/23 скасувати та прийняти нове рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Проммаш" на користь Відкритого акціонерного товариства Красноперекопський "Райагрохим" збитків у вигляді витрат на культивацію землі в сумі 136350грн., упущеної вигоди у сумі 45000грн., витрат, пов’язаних з веденням справи у сумі 740,94грн., витрат по сплаті державного мита у сумі 8520,48грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118грн.

В судове засідання 18.12.2008р. представники сторін не з’явилися. Враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи сторони були повідомлені своєчасно та належним чином. Оскільки ухвалою Вищого господарського суду України від 24.11.2008р. явка представників сторін обов’язковою не визнавалась, додаткові документи від сторін не витребувалися, з урахуванням особливостей розгляду скарги судом касаційної інстанції, передбачених статтею 111-7 ГПК України, колегія суддів вважає, що не явка представників сторін не перешкоджає розгляду касаційної скарги за наявними у справі матеріалами відповідно до ст.ст. 75, 111-5 ГПК України, з цих підстав відхиляється подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги позивача у зв’язку з неможливістю прибути в судове засідання.

Відзив на касаційну скаргу позивача на час розгляду справи в касаційній інстанції суду наданий не був, що в силу положень статті 111-2 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень, що оскаржуються.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до Роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.п. 1, 6 постанови від 29.12.1976р. № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Постанова суду апеляційної інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 10.05.2007р. між Відкритим акціонерним товариством Красноперекопський "Райагрохім" (покупець), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод Проммаш" (продавець), був укладений договір купівлі-продажу №1005.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що продавець зобов’язується поставити, а покупець прийняти та оплатити культиватор КПС-КПЭ 7.1Р4 в комплекті з бороною високозубою у кількості та за цінами згідно Специфікації №1, яка є невід’ємною частиною даного договору.

Згідно п.4.1 договору сторони передбачили, що покупець здійснює оплату товару в розмірі 100% згідно рахунку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Строк виготовлення –20 банківських днів з моменту перерахування 100% попередньої оплати (п.5.1 договору) .

Сторонами була узгоджена та підписана Специфікація №1 до договору, за якою продавець зобов’язався поставити покупцю культиватор КПС-КПЭ 7.1Р4+БВ3 у кількості 6шт. за ціною 62212,5грн. без урахування ПДВ, а всього на суму 447930грн. з урахуванням ПДВ.

Додатковою угодою від 25.07.2007р. до цього договору сторони змінили кількість культиваторів КПС-КПЭ 7.1Р4 в комплекті з бороною високозубою у Специфікації №1 до договору, та визначили, що продавець повинен поставити покупцю культиватори КПС-КПЭ 7.1Р4 у кількості 4шт. на загальну суму 298620грн.

25.07.2007р. сторони уклали ще одну додаткову угоду до договору купівлі-продажу №1005 від 10.05.2007р., якою змінили умови платежу та встановили, що покупець здійснює передоплату у розмірі 20% від загальної суми договору шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, і до 100% передоплати за поставлені культиватори вони знаходяться на відповідальному зберіганні на складі продавця. Також, внесено зміни до розділу 5 договору: строк виготовлення –30 днів з дня 20% попередньої оплати; культиватори знімаються з відповідального зберігання та передаються покупцю після 100% передоплати.

25.07.2007р. сторони уклали договір зберігання №2507, згідно якого позивач (поклажодавець) передає відповідачу (зберігач) на зберігання культиватори КПС-КПЭ 7.1Р4 в комплекті з бороною високозубою у кількості та за цінами, згідно Специфікації №1, яка є невід’ємною частиною договору №1005 від 10.05.2007р.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що платіжними дорученнями №393 від 27.06.2007р., №457 від 13.08.2007р. та №23 від 10.08.2007р. позивач оплатив відповідачу за культиватори КПС-КПЭ 7.1Р4 у кількості 4-х шт.

Відповідно до видаткової накладної №ПР-0000085 від 01.08.2007р. та акту приймання-передачі товару за якістю та комплектністю від 01.08.2007р. відповідач передав позивачу культиватори КПС-КПЭ 7.1Р4 в комплекті з бороною високозубою зав.№28, 29, 30, 31 у кількості 4-х шт.

03.01.2007р. Відкрите акціонерне товариство Красноперекопський "Райагрохим" уклало з Приватним сільськогосподарським підприємством "Чернишевське" договір №1 на проведення агротехнічних робіт та додаткову угоду №1 від 01.06.2007р. до нього відповідно до вимог яких позивач зобов’язувався провести культивацію земель загальною площею 1000га, а ПСП "Чернишевське" зобов’язувалося прийняти та оплатити 45000грн. за проведені агротехнічні роботи.

09.08.2007р. позивач уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" кредитний договір №69/К-07, відповідно до якого Відкрите акціонерне товариство Красноперекопський "Райагрохим" отримало кредит з метою придбання сільськогосподарської техніки із процентною ставкою 17% річних.

08.10.2007р. між позивачем та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Ведичне екологічно-чисте сільське господарство "Махаріші" був укладений договір №4/10 підряду на культивацію ґрунту та посівів зернових, відповідно до якого останнім були надані послуги по культивації земель на суму 136350грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом позову з уточненням позовних вимог є стягнення з відповідача збитків у розмірі 426023,83грн., з яких 223965грн. вартість 3-х культиваторів, 20708,83гр. відсотки за кредитним договором №69/к-07 від 09.08.2007р. за період з серпня 2007р. по травень 2008р., 136350грн. витрати на культивацію земель та 45000грн. упущена вигода.

Відповідно до ч.2 ст. 16 ЦК України відшкодування збитків є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів. Відшкодування збитків як санкція може бути застосовано в усіх випадках порушення цивільно-правових зобов’язань, коли внаслідок такого порушення потерпіла сторона несе збитки.

Згідно з приписами ст. 22 ЦК України, ч.2 ст. 224 ГК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторона. Суб'єктом є боржник; об'єктом - правовідносини по зобов'язаннях; об'єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб'єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина,яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків.

Правильне встановлення порушеного цивільно-правового обов’язку за договором є необхідним для відповідної кваліфікації змісту правовідносин, що виникли із факту порушення.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення 223965грн. збитків у вигляді вартості 3-х культиваторів у зв’язку з безпідставністю, суд, з урахуванням положення ст. 951 ЦК України, якою передбачено відшкодування збитків, завданих поклажодавцеві, зазначив, що позивач не має правових підстав вимагати стягнення з відповідача збитків в сумі 223965грн., а має лише право вимагати повернення цих культиваторів в натурі, проте таких вимог позивачем заявлено не було.

Обґрунтовуючи збитки у вигляді витрат на культивацію земель у розмірі 136350грн., позивач зазначав, що у зв’язку з порушенням відповідачем умов договору №1005 від 10.05.2007р. та відсутністю можливості власними силами провести культивацію земель він вимушений був 08.10.2007р. укласти договір №4/10 підряду на культивацію ґрунту та посів зернових з Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Ведичне екологічно-чисте сільське господарство "Махаріші", відповідно до якого останнім були надані послуги по культивації земель на суму 136350грн., які позивач оплатив платіжними дорученнями №557 від 08.10.2007р. в сумі 5000грн., №558 від 12.10.2007р. в сумі 40000грн., №562 від 17.10.2007р. в сумі 45000грн., №632 від 30.11.2007р. в сумі 30000грн., №613 від 23.11.2007р. в сумі 20000грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановивши, відсутність прямого причинно-наслідкового зв’язку між укладенням договору №4/10 та фактом неналежного виконання відповідачем зобов’язань за договором купівлі-продажу, дійшли вірного висновку щодо відмови позивачу в частині стягнення збитків у сумі 136350грн.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, збитки у вигляді упущеної вигоди на суму 45000грн., які просить стягнути позивач, обґрунтовуються ним умовним припущенням про можливість отримання прибутку в результаті виконання умов договору №1 від 03.01.2007р.

Місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, відмовляючи у стягненні вказаної суми збитків, врахували, що за таких обставин наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання прибутку ще не є підставою для його стягнення. Крім того, апеляційний суд вказав, що позивачем не доведено, що такий договір №1 від 03.01.2007р. на проведення агротехнічних робіт укладався та мав бути виконаним, оскільки наявна в матеріалах справи копія цього договору взагалі не підписана зі сторони замовника –Приватним сільськогосподарським підприємством "Чернишевське".

Стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Водночас, апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення місцевого суду про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення 17366,34грн. процентів за кредитним договором, дійшов вірного висновку, що позивачем не доведено наявність причинно-наслідкового зв’язку між сплатою процентів за вказаними кредитним договором та діями відповідача.

При цьому апеляційний господарський суд зазначив, що у вказаному кредитному договорі не конкретизовано, на придбання якої саме сільськогосподарської техніки були отримані кошти від банка, а в матеріалах справи відсутні будь-які квитанції або платіжні доручення, які б підтверджували цільове використання коштів, отриманих за вказаним кредитним договором.

Передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України) не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази

Доводи відповідача, викладені в касаційній скарзі, зводяться до переоцінки встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи, що не входить до компетенції суду касаційної інстанції згідно зі ст.ст. 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України постанова Донецького апеляційного господарського суду від 23.09.2008р. у справі №36/23 ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги позивача не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції, у зв’язку з чим відсутні підстави для її скасування.