16/391-07 Про визнання недійсним договору поставки, договору зберігання та про визнання права власності на майно - 18.12.2008 Прийняття

У листопаді 2007р. Товариство з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельної фірми "Домобуд-2003" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відділу освіти Жовтневого району м.Дніпропетровська Жовтневої районної ради депутатів м. Дніпропетровська, Комунально-позашкільного закладу дитячо-юнацького центру "Штурм" про визнання недійсним правочину поставки матеріалів за накладними №24/13-Ф від 30.12.2004р. та №24/14-ОС від 30.12.2004р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельною фірмою "Домобуд-2003" і відділом освіти Жовтневого району м.Дніпропетровська Жовтневої районної ради депутатів м. Дніпропетровська; визнання недійсним договору відповідального зберігання від 30.12.2004р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельною фірмою "Домобуд-2003" і Комунально-позашкільним навчальним закладом дитячо-юнацьким центром "Штурм"; визнання права власності на будівельні матеріали: алюмінієва конструкція з заповненням склопакетом в кількості 126кв.м, канати трьохрядні з капронових ниток 0,0453т, прокладки ущільнюючі 30мм довжиною 100м в кількості 69,264 штук, клямери марки КЛ-2 в кількості 1,257 по 1000 штук, бруски обрізні з хвойних порід довжиною 2-3, 75м, завширшки 75-150мм., завтовшки 40-75мм 3 сорт в кількості 43,956куб.м, люки та лози з щитовим, утеплені мінераловатною плиткою в кількості 10,922кв.м., фарба спеціальна аерозольна 77,256 штук, пінка монтажна 69,264 штук, пінка монтажна 25,2 штук, проволока накатна оцинкована діаметром 3мм в кількості 0,045т, натрій кремнієфтористий технічний 1 сорт в кількості 1,063т, шурупи саморізи в кількості 21045,6 штук, цвяхи оцинковані в кількості 64628,64 штук, штапик 10х16мм в кількості 0,1812 погонних метрів, конструкції з заповненням склопакетом в кількості 212,5кв.м, вата "Ромин" 100мм (16,8кв.м) в кількості 1780,8кв.м, вата "Ромин" 50мм (16,8кв.м) в кількості 750кв.м, гідробар'єр в кількості 3330кв.м, паробар'єр в кількості 3330кв.м, карнизна плівка 118кв.м, планка верхнього злива в кількості 159кв.м, планка конка кругла в кількості 114 штук, планка конка пряма-1 в кількості 15 штук, планка зливу в кількості 159 штук, торцева планка 32 штуки, шайба кровельна РЕРВМ-16 в кількості 42 пачки, шуруп кровельний 4,835 в кількості 105 пачок, металочерепиця "Тарти" в кількості 2984кв.м.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2008р. у справі №16/391-07 (суддя Загинайко Т.В.) в позові відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.07.2008р. у справі №16/391-07 (колегія суддів у складі головуючого судді Павловського П.П., суддів Чус О.В., Швець В.В.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельної фірми "Домобуд-2003" задоволено частково. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2008р. у справі №16/391-07 скасовано, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю проектно-будівельна фірма "Домобуд-2003" задоволено частково. Визнано недійсним договір відповідального зберігання від 30.12.2004р., укладений між Дитячо-юнацьким комунальним позашкільним закладом центром "Штурм" та Товариством з обмеженою відповідальністю проектно-будівельною фірмою "Домобуд-2003". Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю проектно-будівельною фірмою "Домобуд-2003" право власності на будівельні матеріали: алюмінієва конструкція з заповненням склопакетом в кількості 126 мі, канати трьохрядні з капронових ниток 0,0453т, прокладки ущільнюючі 30мм довжиною 100м в кількості 69,264 штук, клямери марки КЛ-2 в кількості 1,257 по 1000 штук, бруски обрізні з хвойних порід довжиною 2-3, 75м, завширшки 75-150мм., завтовшки 40-75мм 3 сорт в кількості 43,956куб.м, люки та лози з щитовим, утеплені мінераловатною плиткою в кількості 10,922кв.м., фарба спеціальна аерозольна 77,256 штук, пінка монтажна 69,264 штук, пінка монтажна 25,2 штук, проволока накатна оцинкована діаметром 3мм в кількості 0,045т, натрій кремнієфтористий технічний 1 сорт в кількості 1,063т, шурупи саморізи в кількості 21045,6 штук, цвяхи оцинковані в кількості 64628,64 штук, штапик 10х16мм в кількості 0,1812 погонних метрів, конструкції з заповненням склопакетом в кількості 212,5кв.м, вата "Ромин" 100мм (16,8кв.м) в кількості 1780,8кв.м, вата "Ромин" 50мм (16,8кв.м) в кількості 750кв.м, гідробар'єр в кількості 3330кв.м, паробар'єр в кількості 3330кв.м, карнизна плівка 118кв.м, планка верхнього злива в кількості 159кв.м, планка конка кругла в кількості 114 штук, планка конка пряма-1 в кількості 15 штук, планка зливу в кількості 159 штук, торцева планка 32 штуки, шайба кровельна РЕРВМ-16 в кількості 42 пачки, шуруп кровельний 4,835 в кількості 105 пачок, металочерепиця "Тарти" в кількості 2984кв.м. Провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним правочину поставки –припинено.

Не погодившись з прийнятою у справі постановою, Заступник прокурора Дніпропетровської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, в якому, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.07.2008р. та залишити в силі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2008р. у справі №16/391-07.

Сторони не скористалися правом, наданим ст. 111-2 ГПК України, та не надіслали відзивів на касаційне подання, що не перешкоджає касаційному перегляду оскаржуваного судового акту.

Представники відповідача-2 в судове засідання 18.12.2008р. не з’явились, хоча про дату, час та місце розгляду подання повідомлені заздалегідь належним чином. Суд касаційної інстанції вважає, що неявка зазначених представників відповідача-2 не перешкоджає розгляду подання за наявними матеріалами відповідно до ст.ст. 75, 111-5 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, касаційне подання, заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні прокурора, представників позивача та відповідача-1, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті зазначених рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 26.11.2004р. між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельною фірмою "Домобуд-2003" (підрядником) та відповідачем-1 - Відділом освіти Жовтневого району м. Дніпропетровська Жовтневої районної ради депутатів м.Дніпропетровська (замовником) було укладено договір підряду №19/10ДЗ, за яким підрядник зобов'язується виконати по замовленню замовника з використанням своїх матеріалів, у відповідності з проектно-кошторисною документацією і встановленими будівельними нормами та правилами, в обсязі згідно проектно-кошторисної документації згідно доданих до договору кошторисів, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити наступну роботу - "Реконструкція із розширенням комплексу комунальної позашкільної учбової установи дитячо-юнацького центру "Штурм" по вул. Генерала Грушевого,9 в м. Дніпропетровську.

Місцевий господарський суд зазначив, що позивачем було виставлено відповідачу-1 рахунок від 06.12.2004р. №157 на суму 617551,68грн. на передоплату за будівельні матеріали для проведення будівельних робіт по дитячо-юнацькому центру "Штурм", який згідно платіжного доручення від 08.12.2004р. №4278 був оплачений повністю Управлінням Державного казначейства України у Дніпропетровській області на підставі вказаного договору.

При цьому, місцевим господарським судом також зазначено, що позивачем в подальшому згідно видаткових накладних від 30.12.2004р. №24/14-ОС та №24/13-Ф було передане відповідачу-1 будівельні матеріали на загальну суму 443649,76грн. та на загальну суму 263793,58грн., які в подальшому були передані за умовами договору відповідального зберігання від 30.12.2004р. відповідачем-2 на зберігання позивачу згідно акту прийому-передачі матеріалів на відповідальне збереження.

З посиланням на приписи частин 1, 4, 5 статті 203, частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, місцевий господарський суд, відмовляючи позивачу у задоволенні вимоги щодо визнання недійсним правочину поставки матеріалів за накладними №24/13-Ф від 30.12.2004р. та №24/14-ОС від 30.12.2004р. та визнання недійсним договору відповідального зберігання від 30.12.2004р., посилався на те, що спірні будівельні матеріали, призначені для проведення позивачем робіт з реконструкції комунальної позашкільної учбової установи дитячо-юнацького центру "Штурм" відповідно до умов договору підряду від 26.11.2004р. №19/10ДЗ, були оплачені відповідачем-1 на підставі цього договору підряду та передані відповідачем-2 позивачу на зберігання, та дійшов висновку, що передача відповідачем-1 позивачу будівельних матеріалів не є самостійним правочином поставки і не може розглядатися, як на предмет його відповідності актам цивільного законодавства, зокрема вимогам Закону України "Про закупівлю товару робіт і послуг за державні кошти" (1490-14) , так і на предмет щодо форми його вчинення.

Водночас місцевий господарський суд, з посиланням на приписи частини 1 статті 936 Цивільного кодексу України, не погодився з доводами позивача, що оскільки зазначені у специфікації до договору будівельні матеріали ніколи не передавалися позивачу на зберігання, то договір відповідального зберігання не був спрямований на реальне настання правових наслідків, із зазначенням, що згідно акту прийому-передачі матеріалів на відповідальне збереження відповідачем-2 було передано позивачу спірні будівельні матеріали.

Відмовляючи позивачу у задоволенні вимоги щодо визнання права власності на передані ним відповідачу-1 та в подальшому відповідачем-2 позивачу будівельні матеріали, місцевий господарський суд виходив з безпідставності цієї вимоги, із зазначенням, що з матеріалів справи не вбачається право власності позивача на спірні будівельні матеріали, тоді як право власності на будівельні матеріали відповідно до приписів частини 1 статті 334 ЦК України виникло у відповідача-1 з моменту їх передачі йому позивачем.

Натомість суд апеляційної інстанції, переглядаючи в апеляційному порядку прийняте у справі рішення, не погодився з висновками місцевого господарського суду, зазначивши, що оскільки згідно додатку №1 до договору від 30.12.2004р. відповідального зберігання та акту прийому-передачі матеріалів на відповідальне зберігання, всупереч умов цього договору, поклажедавцем вказано –відповідача-2, зберігачем –позивача, а будівельні матеріали фактично не передавалися на зберігання, з посиланням на приписи ст.ст. 203, 215 ЦК України, дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо визнання недійсним оскаржуваного договору відповідального зберігання внаслідок його неспрямованості на реальне настання правових наслідків, та задовольнив вимоги позивача щодо визнання за ним права власності на спірні будівельні матеріали, припинивши провадження у справі в частині вимог щодо визнання недійсним правочину поставки.

Відповідно до Роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.п. 1, 6 постанови від 29.12.1976р. № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції не відповідають зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності з наступних підстав.

Так, судами попередніх інстанцій всупереч приписів ст.ст. 35, 43 ГПК України не надано належної правової оцінки обставинам у даній справі з урахуванням фактів, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, встановлених прийнятими судовими актами у справі №35/310-07(9/377-06(28/98) за позовом Прокурора Жовтневого району м.Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради в особі комунального позашкільного навчального закладу дитячо-юнацького центру "Штурм" до Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельної фірми "Домобуд-2003", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Відділу освіти Жовтневого району м.Дніпропетровська Жовтневої районної ради депутатів м. Дніпропетровська, про витребування майна з чужого незаконного володіння та стягнення неустойки. Зазначені судові акти відсутні в матеріалах даної справи, не витребувані судами у відповідності до ст. 38 ГПК України.

Водночас суди передніх інстанцій при наданні правової оцінки договору відповідального зберігання від 30.12.2004р., з додатком №1 до нього та акту прийому-передачі матеріалів на відповідальне збереження від 30.12.2004р. не з'ясували на підставі належних та допустимих доказів особу, визначену сторонами угоди дійсним зберігачем будівельних матеріалів та особу, визначену сторонами угоди дійсним поклажедавцем цих будівельних матеріалів.

При цьому, суди, встановивши передачу позивачем відповідачу-1 будівельних матеріалів за видатковими накладними від 30.12.2004р. №24/14-ОС та №24/13-Ф, не з'ясували на підставі належних та допустимих доказів, чи є зазначені в цих первинних документах матеріали тотожними матеріалам, зазначеним в додатку №1 до договору відповідального зберігання від 30.12.2004р., чи сплатив їх вартість позивачу відповідач-1, за які саме будівельні матеріали відповідач-1 сплатив позивачу 617551,68грн. платіжним дорученням від 08.12.2004р. №4278 за виставленим позивачем відповідачу-1 рахунком від 06.12.2004р. №157, з урахуванням даних локального кошторису 2-1-1 на будівельні роботи, відомості ресурсів до цього локального кошторису (т.1 а.с.89-108).

Викладене свідчить про передчасність висновку суду апеляційної інстанції про фактичне непередання будівельних матеріалів на зберігання за договором відповідального зберігання, без зазначення доказів, на підставі яких суд дійшов цього висновку.

Поряд з цим, апеляційний господарський суд, не погодившись з висновками місцевого господарського суду, скасувавши прийняте у справі рішення та прийнявши нове про задоволення вимоги позивача щодо визнання права власності на спірні будівельні матеріали, всупереч вимог ст. 105 ГПК України не навів норми матеріального права, якою він керувався, приймаючи нове рішення про задоволення цієї позовної вимоги та доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилася з висновками суду першої інстанції, з посиланням на первинні бухгалтерські документи, обґрунтовуючи наявність у позивача права власності на спірні будівельні матеріали, що свідчить про неповне з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, всупереч приписів ст. 43 ГПК України.

Тоді як згідно п.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні складатись під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р. (z0168-95) , господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових результатів.

Нормою, запровадженою статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.2.4 цього Положення, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Ці положення щодо обов’язкових реквізитів первинного документ а зазначені і в ч.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Натомість зазначені приписи залишилися поза увагою судів попередніх інстанцій.

Крім того, суд апеляційної інстанції, припиняючи провадження у справі в частині вимог щодо визнання недійсним правочину поставки, всупереч вимог ст. 105 ГПК України не навів доводи в обґрунтування цього висновку з посиланням на відповідні норми процесуального права, на підставі якої суд припинив провадження у справі в цій частині позовних вимог.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України) не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення у справі та постанова підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, витребувати судові акти у справі №35/310-07(9/377-06(28/98), всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду, і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення з дотриманням норм процесуального права.