Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

У січні 2008 року Акціонерний банк "Енергобанк" в особі філії АБ "Енергобанк" в місті Житомирі звернувся до господарського суду Житомирської області із позовом до Житомирського обласного виробничо-торгівельного об'єднання місцевої промисловості "Полісся" та Відкритого акціонерного товариства "Банк Фінанси та кредит" в особі філії "Центральне регіональне управління ВАТ "Банк Фінанси та кредит" про визнання недійсним договору оренди, укладеного між відповідачами, звільнення частини приміщення площею 120,6 м" на першому поверсі за адресою м. Житомир, вул. Михайлівська 8/1 та про припинення будь-яких дій, що порушують право користування АБ "Енергобанк" орендованими приміщеннями за цією ж адресою.

Позовна вимога була вмотивована тим, що Житомирське обласне виробничо-торгівельне об'єднання місцевої промисловості "Полісся" не є власником спірної будівлі, оскільки свідоцтво про право колективної власності на будівлю було погашено, а відтак і не може бути орендодавцем нерухомого майна; договір оренди відповідачами фактично укладений у лютому-березні 2005 року, а датований 15 грудня 2003 року, і нотаріально не посвідчений, не погоджений із Регіональним відділенням Фонду державного майна України.

Позивач вважає, що укладення власником договору оренди приміщень з іншою банківською установою та ремонтні роботи, які провадила філія ВАТ"Банк Фінанси та кредит" в орендованих приміщеннях, спричиняють позивачу перешкоди у здійсненні права користування орендованими ним приміщеннями в цьому будинку на підставі договору оренди від 01.09.2000.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 03.07.2008 (суддя Костриця О.О.), залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 16.10.2008 ( головуючого судді Зарудяної Л.О., суддів Вечірка І.О., Ляхевич А.А.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Судові рішення обґрунтовані тим, що право колективної власності Житомирського обласного виробничо-торгівельного об'єднання місцевої промисловості "Полісся" підтверджено рішенням господарського суду Житомирської області від 26.10.2007, яке набрало законної сили. Договір оренди між відповідачами укладено 15.12.2003 і за правилами Цивільного кодексу УРСР (1540-06) не вимагало нотаріального посвідчення, підстав для визнання цього договору недійсним суди не встановили, а перешкоди у здійсненні права користування орендованими позивачем приміщеннями в цьому будинку позивачем не доведені.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, Акціонерний банк "Енергобанк" в особі філії АБ "Енергобанк" в місті Житомирі звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати, і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, судові витрати покласти на відповідачів.

Касаційна скарга вмотивована неповним встановленням фактичних обставин справи, заявник наполягає на тому, що договір оренди між відповідачами укладено у 2005 році, а відтак за вимогами Цивільного кодексу України (435-15) потребував нотаріального посвідчення, а невиконання цих приписів є підставою для визнання договору недійсним.

У відзивах на касаційну скаргу Житомирське обласне виробничо-торгівельне об'єднання місцевої промисловості "Полісся" та філія ВАТ "Банк "Фінанси та кредит" проти касаційної скарги заперечують, вважають судові рішення законними та обґрунтованими.

Заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові і доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, що Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради за № 738 від 23.12.1999 "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна" вирішено оформити право власності на 28/100 ідеальних частин админбудинку по вул. Михайлівська, 8/1 в м. Житомирі за Житомирським обласним виробничо-торгівельним об'єднанням місцевої промисловості "Полісся" на праві колективної власності.

Рішенням виконкому Житомирської міської ради № 806 від 28.12.2000 було відмінено п.37 додатку 1 Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради за № 738 від 23.12.1999 "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна" за Житомирським об'єднанням "Полісся".

Рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради за № 806 від 28.12.2000 було визнано недійсним рішенням господарського суду Житомирської області від 26.10.2007 у справі № 2/1313-НМ, яке залишено в силі Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 27.03.2008 та Постановою Вищого господарського суду України від 11.06.2008 також залишено без змін.

Таким чином, суди встановили, що спірні нежитлові приміщення належали Житомирському обласному виробничо-торгівельному об'єднанню місцевої промисловості "Полісся" на праві колективної власності, яке мало право бути орендодавцем цього майна без погодження із Регіональним відділенням Фонду державного майна України.

01.09.2000 між позивачем АБ "Енергобанк" в особі Житомирської філії та Житомирським об'єднанням "Полісся" був укладений договір оренди частини приміщень на 1 поверсі будинку по вул. Михайлівській, 8/1 строком на 15 років. Позивач зазначає, що чинність цього договору підтверджується рішенням господарського суду Житомирської області від 17.01.2006 у справі № 8/55д.

Позивач АБ "Енергобанк" в особі Житомирської філії вважає, що Житомирське об'єднання "Полісся" перешкоджає йому користуватись орендованими приміщеннями тим, що орендодавець також уклав 15.12.2003 із філією ВАТ "Банк"Фінанси та кредит" договір оренди нежитлових приміщень на 1 поверсі будинку по вул. Михайлівській, 8/1 строком на 7 років, який і просив суд визнати недійсним.

Суди встановили, що 15.12.2003 між Житомирським обласним виробничо-торгівельним об'єднанням місцевої промисловості "Полісся" та філією "Центральне регіональне управління ВАТ "Банк"Фінанси та кредит" було укладено договір оренди нежитлових приміщень загальною площею 109,2 кв.м, розташоване на першому поверсі в будинку за адресою м. Житомир, вул. Михайлівська 8/1, строком на 7 років ( далі -Договір оренди). 07.07.2007 до Договору оренди укладено додаткову угоду.

Умовами пункту 5 Договору оренди було передбачено орендарю розробити та погодити технічну документацію, виконати будівельні роботи відповідно до вимог по розміщенню банківської установи, встановити охоронні та протипожежні системи і в термін до 15.03.2005 підписати Акт приймання-передачі приміщення.

Акт приймання-передачі орендованих приміщень Житомирським обласним виробничо-торгівельним об'єднанням місцевої промисловості "Полісся" та філією "Центральне регіональне управління ВАТ "Банк"Фінанси та кредит" підписаний 15.03.2005 після завершення необхідних ремонтних робіт.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що предметом спору є недійсність правочину, здійсненого в 2003 році, за яким правовідносини між відповідачами виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України (435-15) , а відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) цей кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли або продовжуються після набрання ним чинності.

Таким чином, відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватись судом стосовно законодавства, яке діяло на момент здійснення спірного правочину, а не законодавства, яке діє на момент розгляду справи; з огляду на ці вимоги суди правильно вирішували спір на підставі приписів Цивільного кодексу УРСР (1540-06) , чинного до 01.01.2004 року.

Стаття 153 Цивільного кодексу УРСР визначала, що договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї із сторін повинно бути досягнуто згоди.

Ст. 257 Цивільного кодексу УРСР встановлювала, що договір найму майна державних, кооперативних та інших громадських організацій повинен бути укладений у письмовій формі.

Відповідно до ст. 47 Цивільного кодексу України нотаріальне посвідчення угод було обов'язковим у випадках, зазначених в законі, а недодержання нотаріальної форми договору тягло за собою недійсність угоди за наслідками, передбаченими ч.2 ст.48 цього Кодексу. Цивільним кодексом УРСР (1540-06) або іншими законодавчими актами, які діяли на момент укладання 15.1 2.2003 Договору оренди, не передбачалась нотаріальна форма посвідчення, на підставі цього суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний Договір оренди не потребував нотаріального посвідчення.

Заявник касаційної скарги і в позові, і в апеляційній і в касаційній скарзі наполягає на тому, що Договір оренди фактично укладено у 2005 році, про що свідчить Акт приймання-передачі нежитлових приміщень від 15.03.2005, а дата на Договорі оренди 15.12.2003 проставлена лише про людське око, без наміру створити юридичні наслідки (мнима угода).

Однак, судами попередніх інстанцій під час розгляду справи досліджені ці обставини та визнано їх недоведеними. У відповідності із п.2.1 Договору оренди орендна плата сплачується з моменту фактичного складання акту приймання-передачі приміщень в оренду, тобто з 15.03.2005.

Орендар не мав права приступати до ремонту та належного облаштування приміщень під банківську установу без наявності укладеного Договору оренди.

Суди дослідили умови Договору оренди та їх відповідність вимогам ст. 47, 48, 56, 256, 257 Цивільного кодексу України, чинного на момент укладання Договору Закону "Про власність" (697-12) і не встановили підстав для визнання оспорюваного позивачем Договору оренди, укладеного між відповідачами, а підстава, на яку посилається позивач про те, що Договір оренди між відповідачами нотаріально не посвідчений, - не ґрунтується на приписах закону.

Як на підставу для звернення до господарського суду позивач філія АБ "Енергобанк" зазначав, орендодавець уклав з іншою банківською установою Договір оренди нежитлових приміщень, на оренду яких має право позивач, що ремонтні роботи, які провадила філія ВАТ"Банк Фінанси та кредит" в орендованих приміщеннях, спричиняють позивачу перешкоди у здійсненні права користування орендованим ним приміщеннями в цьому будинку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.09.2000 між позивачем АБ "Енергобанк" в особі Житомирської філії та Житомирським об'єднанням "Полісся" був укладений договір оренди частини приміщень на 1 поверсі будинку по вул. Михайлівській, 8/1 строком на 15 років. Позивач філія АБ "Енергобанк" посилається на те, що чинність цього договору підтверджується рішенням господарського суду Житомирської області від 17.01.2006 у справі № 8/55д.

Однак, апеляційним судом встановлено, що Рішенням господарського суду Житомирської області від 21.12.2007 та постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 11.03.2008 у справі № 5/694-НМ договір оренди від 01.09.2000, на який посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, визнаний неукладеним та постановою Вищого господарського суду України від 05.06.2000 постанова Житомирського апеляційного господарського суду залишена в силі.

Отже, суди дійшли висновку, що позивач не має статусу орендаря приміщення, яке є об'єктом оренди за Договором оренди, укладеним між відповідачами.

Статтею - 111-7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги акціонерного банку "Енергобанк" в особі філії АБ "Енергобанк" в місті Житомирі, оскільки судами попередніх інстанцій повно досліджені всі обставини даної справи, та прийняті обґрунтовані та правомірні судові рішення.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.- 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу акціонерного банку "Енергобанк" в особі філії АБ "Енергобанк" в місті Житомирі залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 16.10.2008р. у справі № 14/4-Д залишити без змін.