Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

на рішення господарського суду Донецької області від 28.05.2008 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.07.2008 р.

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1.;

відповідача: не з'явилися;

третьої особи: не з'явилися

Рішенням господарського суду Донецької області від 28.05.2008 р. (суддя Новікова Р.Г.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.07.2008 р. (судді Мирошниченко С.В., Колядко Т.М., Скакун О.А.), позовні вимоги задоволені; розірвано з 01.02.2008 р. договір оренди нежилих приміщень, укладений між Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1 (надалі -"СПД ОСОБА_1.") та Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_2 (надалі -"СПД ОСОБА_2.") у березні 2007 р.; стягнуто з відповідача на користь позивача суму заборгованості з орендної плати за період з листопада 2007 року по січень 2008 року у розмірі 122 000 грн. та судові витрати.

Не погоджуючись із винесеними судовими актами, СПД ОСОБА_2. звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів, та прийняти нове рішення, яким відмовити СПД Ніколаєвій В.П. в задоволенні позовних вимог.

Сторони, згідно з приписами ст. - 111-4 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак скаржник та третя особа не скористалися передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення позивача, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Господарськими судами встановлено, що у березні 2007 року між СПДОСОБА_1. (орендодавець) та СПДОСОБА_2. (орендар) укладений Договір оренди нежилих приміщень (надалі -"Договір"). Згідно п.п. 1.1 та 1.2 Договору орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове орендне користування "об'єкти оренди", а саме: об'єкт торгівлі, як окремо розміщену одноповерхову будівлю (магазин), площею 1041,2 кв.м. (м. Донецьк, вул. Петровського, 117г), а також об'єкт оренди (магазин), як окремо розміщену одноповерхову будівлю площею 1455,2 кв.м. (м. Донецьк, вул. Центральнозаводська, 12). За приписами п. 11.1 Договору термін дії договору встановлений з 01.03.2007р. по 31.01.2010 р. включно.

Відповідно до умов п. 3.2 Договору між сторонами 08.03.2007 р. складено та підписано акт приймання-передачі об'єктів нерухомості, зазначених у п.п. 1.1 та 1.2 Договору.

Пунктом 5.1 Договору сторони визначили, що розмір орендної плати за 35-ти місячний термін оренди за всі орендовані об'єкти в цілому складає 1 767 500 грн. або в еквіваленті 350 000 доларів США (станом на дату укладання Договору).

Договором визначено, що орендна плата сплачується авансом щомісяця до 5 числа поточного місяця шляхом розрахунку готівкою у розмірі: 32 825 грн. або в еквіваленті 6 500 доларів США, станом на дату укладання даного договору, протягом перших 10-ти місяців періоду оренди; 57 570грн. або в еквіваленті 11400 доларів США, станом на дату укладання даного договору, протягом наступних 25-ти місяців періоду оренди.

Статтею 533 Цивільного кодексу України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Тобто, за листопад 2007р. та грудень 2007р. підлягає сплаті орендна плата у розмірі 65 650грн. За січень 2008р. підлягає сплаті орендна плата у розмірі 57 570грн.

Господарськими судами зазначено, що чинним законодавством суду не надано право збільшувати розмір суми, яка підлягає стягненню з відповідача. Тому суд розглядає вимогу щодо стягнення суми заборгованості з орендної плати за листопад 2007 р. -січень 2008 р. у рамках суми, заявленої позивачем у позові, а саме: 122 000грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. При цьому, згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До обов'язків орендатора згідно п. 7.2 Договору віднесено своєчасне та повне внесення орендних платежів.

Стаття 33 ГПК України покладає на сторони обов'язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

Відповідачем не було представлено господарським судам доказів перерахування орендної плати за листопад 2007р. - січень 2008р. у передбаченому Договором розмірі.

Таким чином, факт неналежного виконання відповідачем обов'язків за Договором щодо сплати орендної плати протягом 3 місяців встановлений господарськими судами.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком судів щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за листопад 2007р. - січень 2008р. у розмірі 122 000 грн.

Пункт 11.6 Договору передбачає можливість його дострокового розірвання за ініціативою орендодавця у разі наявності у орендаря заборгованості по розрахунках з орендодавцем у розмірі 2-х місячної сплати з повідомленням орендаря письмово, але не пізніше 10-ти днів до дати розірвання.

Господарськими судами встановлено факт направлення позивачем на адресу відповідача претензійних листів № 1 від 23.01.2008 р. та № 2 від 04.02.2008 р. з вимогою сплати заборгованості по орендним платежам. 01.02.2008 р. СПДОСОБА_1. відповідачу направлено лист № 3 з пропозицією розірвати спірний договір у зв'язку з невиконанням орендарем умов Договору та відповідним проектом угоди про розірвання Договору з 01.02.2008 р.

Відповідно до ч. 4 ст. 188 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

За приписами ст. 651 ЦК України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

В той же час, позивачем заявлено вимогу про розірвання Договору з конкретної дати, а саме -з 01.02.2008 р. Задовольняючи в повному обсязі вимоги позивача про розірвання Договору, господарські суди не врахували норм матеріального права, якими чітко визначено момент припинення зобов'язань в разі розірвання договору в судовому порядку.

За приписами ч. 3 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договір в судовому порядку, зобов'язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.

Частиною 5 статті 188 ГК України передбачено, що якщо судовим рішенням договір розірвано, договір вважається розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Тобто вказаними нормами не передбачено можливості надання зворотної сили розірванню договору. Відтак, при вирішенні спору про розірвання договору у господарського суду немає підстав визнавати його припиненим з певного моменту до дня набрання чинності судовим рішенням у справі, оскільки це суперечить вимогам закону, які визначають наслідки розірвання договору.

Виходячи з вищенаведеного, рішення господарського суду в частині задоволення вимог позивача про розірвання Договору з 01.02.2008 р. підлягає зміні.

В решті рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийнятті із дотриманням вимог ст. 43 ГПК України із всебічним, повним і об'єктивн им дослідженням матеріалів справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарськими судами норм законодавства при прийнятті оскаржуваних рішень не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9 - - 111-12 ГПК України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2. задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 28.05.2008 р. у справі № 33/69 змінити, вилучивши з абзацу 2 після слів: "у березні 2007 р.,…" дату, з якої розірвано договір оренди нежилих приміщень, укладений між Суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особоюОСОБА_1. та Суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особоюОСОБА_2.

В решті рішення господарського суду Донецької області від 28.05.2008 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду у справі № 33/69 залишити без змін.